ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/3586а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2008 р.
10 год., м. Черкаси
За адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Облагрохім - Черкаси”
до державної податкової інспекції у м. Черкаси
про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Ковба І.М.
Представники сторін:
від позивача: Капінус В.І. –генеральний директор товариства, Фонрабе А.В. - за довіреністю від 17.08.2008р.;
від відповідача: Бучак О.П. –за довіреністю від 15.07.2008р., Троян Н.П. –за довіреністю від 18.09.2008р.
Заявлено адміністративний позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.09.2006р. №0007132301/1 в частині застосування штрафних (фінансових санкцій) за жовтень 2005р. у сумі 4050грн. і за листопад 2005р. у сумі 4347грн. 67коп.
В обґрунтування адміністративного позову позивач вказав на невідповідність висновку акту перевірки, на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, про недійсність укладеного ним з ТОВ „Юнікон-Пром” договору від 01.10.2005р. №48 постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.05.2007р. у справі №09/5249а, згідно з якою цей договір був визнаний дійсним.
У засіданні суду представники позивача позов підтримали.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши при цьому, що ТОВ „Юнікон-Пром” не мало права складати податкові накладні за операціями з надання позивачу послуг, оскільки його установчі документи рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.05.2003р. були визнані недійсними з дати державної реєстрації цього товариства, а свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість –з дня його видачі і до того ж воно було анульоване згідно з актом державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 16.11.2004р. №469/19-4013-1. Через це на думку відповідача позивач не мав права на включення до складу податкового кредиту витрат на сплату податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, складеними ТОВ „Юнікон-Пром”.
Крім того, відповідач вважає, що позивач пропустив встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до адміністративного суду, тому його позов задоволенню не підлягає.
У засіданні суду представник відповідача підтримав заперечення проти позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
У вересні 2006р. відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 19.09.2006р. №462/23-208/30956059.
Перевіркою було встановлено, що позивач у жовтні та листопаді 2005р. на підставі податкових накладних від 27.10.2005р. №144 і від 30.11.2005р. №155, складених ТОВ „Юнікон-Пром”, включив до податкового кредиту відповідно 4050грн. і 4347грн. 67коп., а усього 8397грн. 67коп. сплаченого (нарахованого) позивачем податку на додану вартість у зв’язку з придбанням у ТОВ „Юнікон-Пром” послуг згідно з укладеним договором від 01.10.2005р. №48.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.05.2003р. у справі №2-2193/3 були визнані недійсними установчі документи ТОВ „Юнікон-Пром” з дня його державної реєстрації та свідоцтво про реєстрацію ТОВ „Юнікон-Пром” платником податку на додану вартість від 06.09.2001р. №37017517 - з дня його видачі.
16 листопада 2004р. державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.05.2003р. у справі №2-2193/3 був складений акт №496/19-4013-1 про анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ „Юнікон-Пром” платником податку на додану вартість від 06.09.2001р. №37017517 з 06.09.2001р.
Приведені вище обставини відповідач оцінив як такі, що означають про те, що ТОВ „Юнікон-Пром” на момент складання податкових накладних за операціями з продажу позивачу послуг не було зареєстроване платником податку на додану вартість і тому не мало права складати такі податкові накладні, а відтак останні є такими, що були складені з порушенням вимог чинного законодавства. Включення ж позивачем до складу податкового кредиту сум витрат на сплату податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, складеними ТОВ „Юнікон-Пром”, за висновком відповідача є порушенням вимог пп.7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі –Закон №168/97-ВР), внаслідок якого позивач занизив чисту суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 4050грн. жовтні 2005р. і на 4347грн. 67коп. у листопаді.2005р.
Крім того, перевіркою був встановлений факт заниження позивачем чистої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за травень 2006р. на суму 2083грн. Цей факт заниження суми податкового зобов’язання позивачем не оспорюється.
На підставі акта перевірки від 19.09.2006р. №462/23-208/30956059 відповідачем було прийняте і надіслане позивачу спірне податкове повідомлення-рішення від 19.09.2006р. №0007132301/1, за яким відповідач відповідно до пп. „б” пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 15722грн., у тому числі: 10481грн. основного платежу і 5241грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою господарського суду Черкаської області від 22.12.2006р. у справі №09/5249а був задоволений позов державної податкової інспекції у м. Черкаси до ТОВ „Облагрохім –Черкаси” та до ТОВ „Юнікон-Пром” про визнання недійсним укладеного між останніми договору від 01.10.2005р. №48.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.05.2007р. у справі №09/5249а постанова господарського суду Черкаської області від 22.12.2006р. була скасована, у позові державної податкової інспекції у м. Черкаси до ТОВ „Облагрохім –Черкаси” та до ТОВ „Юнікон-Пром” про визнання недійсним договору від 01.10.2005р. №48 відмовлено, а сам цей договір визнано дійсним.
Листом від 13.06.2008р. №249 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому сплачену ним за платіжним дорученням від 25.09.2006р. №1189 на виконання спірного податкового повідомлення-рішення від 19.09.2006р. №0007132301/1 суму коштів у розмірі 8397грн. 67коп. В обґрунтування цієї вимоги позивач вказав на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.05.2007р. у справі №09/5249а, якою договір від 01.10.2005р. №48 був визнаний дійсним.
Державна податкова інспекція у м. Черкаси листом від 18.06.2008р. відмовила позивачу у поверненні йому 8397грн. 67коп., мотивуючи цю відмову тим, що спірне податкове повідомлення-рішення від 19.09.2006р. №0007132301/1 не було оскаржене позивачем в адміністративному чи судовому порядку і набрало чинності.
24 червня 2008р. позивач звернувся до відповідача зі скаргою №258 на спірне податкове повідомлення-рішення, у якій просив відповідача скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2006р. №0007132301/1 і повернути йому 8397грн. 67коп.
За результатами розгляду скарги позивача від 24.06.2008р. №258 відповідач прийняв рішення від 27.06.2008р. №14756/25-009, яким відмовив позивачу у задоволенні скарги у зв’язку з порушенням позивачем встановлених пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” порядку та строків подання такої скарги.
З адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання спірного податкового повідомлення –рішення частково недійсним товариство з обмеженою відповідальністю „Облагрохім –Черкаси” звернулося до господарсько суду Черкаської області 16.07.2008р.
Пункт 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР визначає термін „платник податку” як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п. 7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підпункт 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону №168/97-ВР зазначається, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
У відповідності з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону№168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
ТОВ „Юнікон-Пром” в силу рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.05.2003р. у справі №2-2193/3 та акту державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 16.11.2004р. №496/19-4013-1 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість у жовтні та листопаді 2006р. не було зареєстроване як платник податку на додану вартість, тому у відповідності до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР не мало права нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні.
З незаконного нарахування ТОВ „Юнікон-Пром” в жовтні, та листопаді 2005р. 8397грн. 67коп. податку на додану вартість і складених ним в супереч вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкових накладних від 27.10.2005р. №144 і від 30.11.2005р. №155 у позивача не виникло права на включення вказаної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. При цьому не має значення та обставина, що договір від 01.10.2005р. №48, у зв’язку з виконанням якого ТОВ „Юнікон-Пром” було незаконно нараховано 8397коп. 67коп. податку на додану вартість та складено податкові накладні від 27.10.2005р. №144 і від 30.11.2005р. №155, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.05.2007р. у справі №09/5249а був визнаний дійсним. Закон №168/97-ВР не забороняє особам, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, укладати договори та здійснювати господарські операції, при цьому вони не мають права лише нараховувати податок на додану вартість і складати податкові накладні.
Таким чином, відповідач правомірно виключив із податкового кредиту позивача за жовтень, листопад 2005р. відповідно 4050грн. і 4347грн. 67коп. незаконно нарахованого ТОВ „Юнікон-Пром” податку на додану вартість, донарахував позивачу податкове зобов’язання з цього податку за жовтень 2005р. у сумі 4050грн. і за листопад 2005р. у сумі 4347грн. 67коп. та застосував до відповідача передбачений пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штраф.
Стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач на день подання адміністративного позову –16.07.2008р. пропустив встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до адміністративного суду з таким позовом, оскільки про спірне податкове повідомлення –рішення та про постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.05.2007р. у справі №09/5249а позивач дізнався більше ніж як за рік до вказаної дати подання адміністративного позову.
Доводи позивача про те, що він дізнався про порушення спірним податковим повідомленням - рішенням його прав лише після розгляду відповідачем його листа від 13.06.2008р. №249 та скарги від 24.06.2008р. №248 є не переконливими для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач повинен був дізнатися про це ще у момент отримання спірного податкового повідомлення-рішення і відповідно до вимог пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” мав право оскаржити до суду це податкове повідомлення-рішення у будь-який момент після його отримання, але з урахуванням встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку звернення до адміністративного суду.
Будь-яких інших причин пропуску річного строку звернення до адміністративного суду позивач не назвав.
За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
У адміністративному позові відмовити повністю.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.