ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" вересня 2008 р. Справа № 18-09-07/4199а
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.
секретар судового засідання –Гень С.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –Бучак О.П. - представник за довіреністю,
від відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ( з іноземними
інвестиціями) “Генезіс - Ротор” - представник не з’явився,
від відповідача - комерційного господарського товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” - представник не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом держаної податкової інспекції у місті Черкаси, м. Черкаси
до 1.товариства з обмеженою відповідальністю (з іноземними
інвестиціями) “Генезіс–Ротор”, с. Лазірки Оржицького району Полтавської області.
2.комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю
“Славутич”, с. Сагунівка, Черкаського району, Черкаської області
про визнання договору недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Черкаської області з адміністративним позовом звернулась державна податкова інспекція у місті Черкаси про визнання недійсним договору №16/Ж від 21.07.2005 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю (з іноземними інвестиціями) “Генезіс–Ротор” та комерційно–господарським товариством з обмеженою відповідальністю “Славутич”.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 року задоволено апеляційну скаргу позивача, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2007 року про зупинення провадження у справі –скасовано.
Розпорядженням Голови господарського суду Черкаської області від 04.07.2008 року справу передано на розгляд судді Васяновичу А.В.
Справа розглядається після відкладення.
В судовому засіданні представник державної податкової інспекції у місті Черкаси позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю.
Позовні вимоги було мотивовано тим, що під час проведення комплексної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю (з іноземними інвестиціями) “Генезіс–Ротор” (далі - перший відповідач) при взаємодії з комерційно-господарським товариством з обмеженою відповідальністю „Славутич” ( далі - другий відповідач) за період з 01.01.2003 року по 01.10.2005 року (акт перевірки №145/23-208/21376583 від 01.02.2006 року) було встановлено що між даними підприємствами укладено договір за №16/Ж від 21.07.2005 року.
Проте, на думку контролюючого органу вищенаведений договір було укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки останній був направлений на ухилення від сплати податків зі сторони ТОВ “Славутич” та в результаті укладення спірної угоди державі було нанесено збитків у зв’язку з несплатою податку на додану вартість в розмірі 13140,00 грн.
Також позивач зазначав, що визнання недійсними в судовому порядку установчих документів другого відповідача, неподання податкової звітності свідчить про укладення спірної угоди зі сторони КГ ТОВ “Славутич” з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Відповідачі в судове засідання не з’явилися, своїм правом на захист підприємства не скористалися, сторони були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, що підтверджується повістками про виклик, та реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.
Перший відповідач в запереченні від 24.09.2006 року (а.с.32) адміністративний позов не визнав, посилаючись на те, що спірна угода є правомірною, відповідає вимогам чинного на момент її укладання законодавства України, сам факт визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації підприємства, не свідчить про те, що спірну угоду було укладено підприємством з метою суперечною інтересам держави і суспільства.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідачів за наявними матеріалами.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні, яке відбулося 04.09.2008 року, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови зі справи №18-09-07/4199а.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази суд вважає, що позов слід залишити без задоволення виходячи з наступного:
Як вбачається із матеріалів справи, та підтверджується зібраними у справі доказами, працівниками податкової інспекції було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання ТОВ “Генезіс-Ротор” податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.01.2003 року по 01.10.2005 року, за результатами якої було складено акт від 01.02.2006 року за № 145/23-208/21376583 (далі акт перевірки).
У висновку акту перевірки зазначено, що документальною перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого в перевіреному періоді ТОВ “Генезіс-Ротор” боло занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 123 919,00 грн. у податкових періодах з квітня 2003 року по липень 2005 року.
Основними постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ “Генезіс-Ротор” у періоді, що перевірявся, були: КГ ТОВ «Славутич», ТОВ «Зинал», ТОВ «Основа-Т».
Також контролюючим органом було встановлено, що між ТОВ “Генезіс-Ротор” та КГ ТОВ «Славутич» всього було укладено дванадцять договорів з отримання послуг на виготовлення нестандартного обладнання, модернізацію установки травлення сировини, а також нестандартного обладнання для хімічної промисловості, зокрема, спірний договір за №16/Ж від 21.07.2005 року.
Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ “Генезіс-Ротор” (замовник по договору) та КГ ТОВ “Славутич” (виконавець по договору) було укладено спірний договір від 21 липня 2005 року за №16/Ж на виготовлення та передачу у власність нестандартного обладнання, згідно переліку до додатку №1 до договору на загальну суму 78840,00 грн. в т.ч. ПДВ 13140,00 грн (а.с.34-35).
Згідно п.5.1 договору сторони встановили що розрахунки проводяться наступним чином: 100% попередньої оплати - після підписання акту приймання-передачі обладнання.
На підставі виданих КГ ТОВ “Славутич” податкових накладних ТОВ “Генезіс-Ротор” відніс до складу податкового кредиту суму 13140,00 грн. з відображенням господарської операції у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та декларації з ПДВ у відповідному податковому періоді.
Розрахунки за надані послуги з КГ ТОВ «Славутич»станом на 01.10.2005 року було проведено в повному обсязі в безготівковій формі через розрахунковий рахунок, що не заперечується сторонами та було зазначено в акті перевірки.
Також, виконання спірного договору підтверджується податковою накладною №435 від 21.07.2005 року на загальну суму 78840,00 грн.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року у справі 08/3681, яке набрало законної сили, було визнано недійсними рішення виконавчого комітету Черкаської районної ради народних депутатів від 26.12.1991 року за №203 „Про державну реєстрацію КГ ТОВ „Славутич” з 11.02.2002 року; Статут КГ ТОВ „Славутич”, починаючи з 11.02.2002 року; рішення засновників КГ ТОВ „Славутич”, викладене у протоколі №6 від 11.02.2002 року; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 06.08.1997 року з 11.02.2002 року.
Під час розгляду справи 08/3681, на яку посилається відповідач, судом було встановлено, що КГ ТОВ “Славутич” зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської районної ради 26.12.1991 року, включено до ЄДРПОУ – 09.01.1997 року, до його Статуту неодноразово вносились та реєструвались зміни, реєстраційну заяву платника ПДВ подано до податкового органу 05.08.1997 року за №867, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ форми №5-Р №32450491 було отримано 06.08.1997 року.
Згідно витягу №119909 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який знаходиться в матеріалах справи, станом на 15.08.2008 року КГ ТОВ “Славутич” знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.
Правовідносини між сторонами спірної угоди мали місце в період, коли набули чинності Цивільний та Господарський кодекси України.
Відповідно до частини 1 ст.207 ГК, на яку посилається позивач, як на підставу визнання спірної угоди недійсною, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона у тому числі боржник), зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 абзац 3 ст.174 ГК України).
Майново-господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.1 ст.175 ГК).
Спірний договір за своєю правовою природою є договором на виготовлення по замовленню та купівлі-продажу нестандартного обладнання.
Сам по собі спірний договір на виготовлення та передачу нестандартного обладнання не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства. Товар, що одержаний за спірним договором, не виключено законом із цивільного обігу, на його виготовлення та продаж не вимагалась ліцензія, не встановлено й інших законодавчих обмежень стосовно його виготовлення та купівлі-продажу.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Санкції, встановлені частиною першою статті 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Прикладом такого вирішення є справа за позовом Державної податкової інспекції у м. Судаку до Приватного підприємства “Колар” та Приватного підприємства “Асторія-2003” про визнання недійсним договору (постанова 06/53).
Як зазначає Верховний Суд України у судових рішеннях наявність умислу не може бути підтверджено лише рішенням суду про визнання установчих документів однієї зі сторін договору недійсними та скасування її державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності. Так само визнання у судовому порядку недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, є недостовірними, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у випадку, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірні.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за позовом Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Пробат” та Приватного підприємства “Індустріальна компанія” про визнання угоди недійсною (постанова № 07/17).
Як вбачається із матеріалів справи спірний договір від імені КГ ТОВ “Славутич” було укладено директором підприємства - Коротушенко Петром Олеговичем. Належних доказів, які б підтверджували відсутність повноважень на укладення спірної угоди директора КГ ТОВ “Славутич” Коротушенко П.О., позивач не надав.
Відповідачі до прийняття рішення господарським судом Черкаської області від 31.08.2005 року у справі 08/3681 та настання обставин, на які посилається позивач, як на обставини, що свідчать про вчинення угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, вчинили дії, які були спрямовані на виконання договору (здійснені передача товару, сплата грошових коштів), що свідчить про схвалення підприємствами спірного правочину, які за таких обставин створюють, змінюють і припиняють цивільні права та обов’язки для сторін з моменту укладення (ст. 241 ЦК України).
Предметом дослідження у справі 08/3681 було, зокрема, відповідність рішення державного органу про реєстрацію змін до установчих документів, установчих документів КГ ТОВ „Славутич” вимогам чинного законодавства, а не наявності протиправного умислу та вчинення спірної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Така ознака як завідомість означає, що сторони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. В рішенні господарського суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
Визнання рішенням господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2005 року недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, Статуту з 11.02.2002 року і встановлені цим рішенням обставини, що стали підставою для його прийняття, анулювання на виконання судового рішення свідоцтва про реєстрацію КГ ТОВ “Славутич” як платника ПДВ самі по собі не можуть свідчити про те, що всі угоди, укладені після 11.02.2002 року за участю цього підприємства, у тому числі і спірний договір, є такими, мета укладення яких завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Вказаним рішенням господарського суду визнано недійсним рішення виконавчого комітету Черкаської районної ради народних депутатів від 26.12.1991 року №203 „Про державну реєстрацію КГ ТОВ „Славутич”, що свідчить про правопорушення суб’єкта владних повноважень, а не господарюючого суб’єкта.
Сам факт несплати ПДВ стороною договору - КГ ТОВ „Славутич”, не є підставою для визнання угоди недійсною.
Статтею 9, пункт 9.8 ЗУ “Про ПДВ”, в редакції від 25.03.2005 року, тобто яка була чинною на час вступу в законну силу рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року у справі 08/3681, визначено, що реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання у встановлених пунктом 9.8 ст. 9 Закону України “Про ПДВ” випадках, серед яких відсутній випадок визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту видачі.
Відповідно до пп. 25.2 п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, зі змінами і доповненнями (в редакції чинній на час вступу в законну силу рішення господарського суду Черкаської області), встановлено, що у разі відсутності підстав для виключення з Реєстру платника ПДВ за його заявою, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбуваються також у таких випадках:
- якщо відповідним законодавчим актом встановлено, що особа, яка має Свідоцтво, не є платником податку на додану вартість і не має права на збереження статусу платника податку на додану вартість, у тому числі і з причин застосування спрощеної системи оподаткування чи придбання спеціальних торгових патентів такою особою;
- постановлення судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом (підтверджується рішенням суду, повідомленням державного реєстратора або відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців);
- постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством (підтверджується рішенням суду, повідомленням державного реєстратора або відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців);
- державної реєстрації припинення або ліквідації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (підтверджується повідомленням державного реєстратора, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, відомостями з ЄДРПОУ чи інших державних реєстрів);
- смерті фізичної особи - підприємця (підтверджується інформацією органів реєстрації актів громадянського стану, повідомленням державного реєстратора або відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців);
- постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності (підтверджується відповідним рішенням суду, інформацією органів реєстрації актів громадянського стану, повідомленням державного реєстратора або відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців);
- прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва або про звільнення від оподаткування, нарахування або сплати податку на додану вартість (підтверджується рішенням суду);
- закінчення терміну дії Свідоцтва у випадках, передбачених законом або цим Положенням;
- закінчення дії угоди про розподіл продукції чи договору про спільну діяльність.
У цих випадках датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.
У разі неможливості вилучення Свідоцтва чи відмови платника в поверненні Свідоцтва за наявності обставин та документів, що перелічені в цьому пункті, орган державної податкової служби виключає платника податку на додану вартість з Реєстру на підставі акта про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість, що затверджений керівником органу державної податкової служби. Копії документів, що стали підставою для анулювання Свідоцтва, повинні бути долучені до акта. Акт про анулювання Свідоцтва зберігається в реєстраційній частині облікової справи платника податків, копія акта надсилається особі, що виключена з реєстру, ліквідаційній комісії, власнику, уповноваженій (довіреній) особі тощо. Акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість складається у двох примірниках за формою N 6-Р, що наведена в додатку 5 до Положення.
Податковою інспекцією 18 листопада 2005 року було складено акт №253/15 про анулювання свідоцтва платника ПДВ КГ ТОВ “Славутич”, в даті анулювання Свідоцтва зазначено - 11.02.2002 року. Однак вказана інформація на час вчинення відповідачами спірного договору не могла бути відомою останнім. За даними позивача КГ ТОВ “Славутич” обліковувався як платник ПДВ до 18 листопада 2005 року. Спірний договір укладений 10.08.2004 року. Акт про виключення з реєстру платників ПДВ КГ ТОВ “Славутич” складений 18.11.2005 року.
Суд вважає, що виключення з Реєстру платників ПДВ, як юридичний факт, не може мати зворотну силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до цього факту, а відтак не може поширюватись і на господарські операції, які мали місце до прийняття рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року. Саме по собі визнання недійсними установчих документів у судовому порядку не є доказом того, що КГ ТОВ “Славутич” втратило статус платника ПДВ до фактичного його виключення з Реєстру.
Визнання у судовому порядку недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість також не є підставою для визнання договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.
Державний контроль та нагляд за декларуванням податків, їх сплатою, та у зв’язку з цим контроль за господарською діяльністю платників податків, здійснюється податковими органами у встановлених Конституцією України межах відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
На час укладення спірного договору та вчинення господарських операцій КГ ТОВ “Славутич” було зареєстроване платником ПДВ, мав всі ознаки правоздатної і дієздатної юридичної особи, фактично здійснював господарську діяльність, про що свідчать господарські операції із суб’єктами господарювання.
Позивач не навів обґрунтувань щодо пов’язаності відповідачів, та які б свідчили, що спірний договір був укладений завідомо з метою ухилення від сплати податків. З акту перевірки позивача вбачається, що спірний договір не був єдиним, оскільки між відповідачами господарські відносини носили систематичний характер. Достовірність, товарність, фактичне вчинення господарських операцій на виконання умов спірного договору, розрахунки по них позивач не спростував.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС, тобто за наявності підстав, встановлених КАС, для звільнення від доказування. Згідно ст.72 КАС суд врахував обставини стосовно КГ ТОВ „Славутич”, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі №08/3681 та застосовував їх відповідно до предмету спору у даній справі.
Позивач не надав суду доказів, які б вказували на те, що сторони спірного договору, укладаючи його, завідомо переслідували мету уникнення від оподаткування і вони не вбачаються з доказів у даній справі та справі №08/3681.
Доводи позивача про те, що на час укладення спірного договору, здійснення фінансово-господарської діяльності, видачі податкових накладних КГ ТОВ “Славутич” не було зареєстроване платником ПДВ, отже не мало право виписувати податкові накладні, не відповідають дійсним фактичним обставинам справи.
Позивач не вимагав застосування правових наслідків недійсності угоди. Суд не вбачає підстав для визнання спірної угоди недійсною, тому відсутні підстави для застосування правових наслідків визнання її недійсною.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, доводи позивача такими, що помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.
Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові державної податкової інспекції у місті Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю (з іноземними інвестиціями) "Генезіс-Ротор" та комерційно - господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про визнання недійсним договору від 21.07.2005 року за №16/Ж –відмовити повністю.
Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Васянович А.В.
Повний текст постанови складено 09.09.2008 року.