КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2013 року 810/78/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Роздобудько Я.В., за участю представників позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІвЧ"
доПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
ТОВ "ІвЧ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000552300 від 26.12.2012 р., яким позивачу нараховане грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у сумі 18375,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.
У ході судового розгляду представники позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Відповідач - Переяслав-Хмельницька ОДПІ Київської області ДПС позову не визнав. Обґрунтовуючи заперечення зазначив, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними, оскільки договори укладені без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, дії податкового органу щодо визнання правочинів нікчемними між позивачем та його контрагентами повністю відповідають чинному законодавству, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог податкового законодавства.
Представник відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
ТОВ "ІвЧ" є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Народних депутатів Київської області 24.02.2000 р., взяте на податковий облік в органах державної податкової служби за №131 від 01.03.2000 р., на момент перевірки перебувало на обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ Київської області ДПС.
Судом встановлено, що Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС на підставі наказу № 367 від 06.12.2012 згідно з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ІвЧ" з питань правомірності відображення в декларації з податку на прибуток понесених витрат по взаємодії з ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", за результатами якої складено Акт № 208/23-1/19414052 від 12.12.2012 р. (далі - Акт перевірки).
За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 р. №2756-VІ, в результаті чого позивачем завищено валові витрати за І квартал 2012 р. на загальну суму 70000,00 грн., що призвело до заниження сплати податкового зобов'язання до бюджету податку на прибуток за І квартал 2012 р. на загальну суму 14700,00 грн.
На підставі Акту перевірки Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552300 від 26.12.2012 р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 18375,00 грн., з яких: 14700,00 грн. - за основним платежем; 3675,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з Акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" обладнання.
Так, на думку посадової особи відповідача, контрагенти позивача як постачальники мають ознаки фіктивності, з огляду на наступне.
Так, при проведенні документальної перевірки позивача Переяслав-Хмельницька ОДПІ Київської області ДПС отримала Акти перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 04.07.2012 № 2201/22-4/37567248 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ТОВ"Тето" за лютий-березень 2012 року" та від 25.07.2012 № 2751/22-10/36588555 "Про неможливість проведення перевірки контрагентів ТОВ "Віннерком" з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ "ІвЧ" відомостей".
Згідно з вказаними Актами перевірок, податковий орган зазначає, що згідно податкової звітності ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" у даних суб'єктів господарської діяльності відсутні трудові ресурси, виробничі обладнання, транспортні та торгівельні обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
За результатами перевірок зроблено висновки про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентами позивача - ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД".
Вищезазначеними Актами перевірок зроблені висновки, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності цими підприємствами, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Зазначені операції ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.
За результатами перевірок встановлено порушення ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених цими підприємствами при придбанні та продажу товарів (послуг). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.
Перевірками встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.
Отже, за результатами перевірок встановлено, що ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків
Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва в вищезазначених Актах перевірки зроблено висновок про те, що усі операції з продажу (надання робіт, послуг) ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу постачання.
Враховуючи дані вищезазначених Актів перевірок ДПІ у Печерському районі м.Києва, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.
Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", посадова особа податкового органу також дійшла висновку про завищення витрат з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в січні 2012 р. позивач придбав у ТОВ "Віннерком" обладнання - машину для загортання твердої карамелі.
Вказана господарська операція підтверджується наступними документами:
- видатковою накладною № РН-0000013 від 23.01.2012 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;
- рахунком-фактурою № СФ-0000029 від 23.01.2012 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 7 від 26.01.2012 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.
Так, дане обладнання - машина для загортання твердої карамелі була відправлена на експорт згідно договору № 8 від 20.12.2011 р., що підтверджується вантажно-митною декларацією № 378075 від 14.02.2012 р.
Крім того, судом встановлено, що в березні 2012 р. позивач придбав у ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" обладнання - вінтові мельніци, загортальні машини.
Вказана господарська операція також підтверджується первинними документами:
- видатковою накладною № 0000320 від 21.03.2012 р. на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.;
- рахунком-фактурою № 0000583 від 21.03.2012 р. на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 21 від 20.03.2012 р. на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.
Отримане обладнання від ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" було відправлене на експорт згідно договору № 23/1 від 23.03.2012 р., що підтверджується вантажно-митною декларацією № 379064 від 23.03.2012 р.
Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", а також належним чином засвідчені копії договорів, платіжні доручення, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі обладнання - вінтових мельниць, загортальної машини, машини для загортання твердої карамелі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" обладнання.
Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" були зареєстровані як юридичні особи та булу платниками податку на додану вартість.
Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.
Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.
За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" позивач визначив витрати.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, прийняте податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД".
При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на висновках Актів перевірок інших податкових інспекцій, згідно з якими ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди для третіх осіб.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Факти поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Крім цього, відповідно до положень ЦК України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо купівлі обладнання, укладених між позивачем та ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", недійсними у судовому порядку.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаними товариствами, недійсними.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.
Відповідно до вимог ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.
Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.
Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.
Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.
Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" та їх контрагенти були створені з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.
Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.
Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Суд зазначає, що в акті перевірки від 12.12.2012 №208/23-1/19414052 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Віннерком", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", про відсутність використання позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.
Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.
Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 149 ПК України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Витрати у розумінні ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з п. 135.1 ст. ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі обладнання є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів - ТОВ "Віннерком" та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.
Враховуюче викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VІ, та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірних правочинів, оскільки не вбачається порушення ст. 228 ЦК України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.
Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0000552300 від 26.12.2012 р., згідно з яким позивачу нараховане грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у сумі 18375,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування валових витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0000552300 від 26 грудня 2012 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.
Суддя Щавінський В. Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 березня 2013 р.