Справа № 22-ц-7277/12 Головуючий у І інстанції Керекеза Я.І.
Провадження № 22-ц/780/837/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.
Категорія 26 05.03.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
28 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Переяслав - Хмельницької міської ради про стягнення боргу за кредитним договором , -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2012 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом і просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффазен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/2085/132/009207 від 07.06.2006 року в сумі 210 651 грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 1053 грн. 26 коп. Також просив в рахунок погашення боргу за вказаним кредитним договором звернути стягнення на житловий будинок з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, та належить відповідачу ОСОБА_4.
Крім того, посилався на те, що 07.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір № 014/2085/132/009207. За даним договором відповідачу було надано кредит у сумі 15 000 доларів США строком на 84 місяці із сплатою 13 відсотків річних.
Позивач здійснив видачу даних коштів.
Позивач зазначав, що відповідач умови зазначеного договору не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість. Крім того, 14.06.2006 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого було передано в іпотеку житловий будинок по АДРЕСА_1.
Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2012 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонер товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ( р/р № НОМЕР_1, МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105) заборгованість за кредитним договором в сумі 210 651 (двісті десять тисяч шістсот п'ятдесят одну ) грн. 57 коп. тому числі заборгованість за кредитом - 82 337 грн. 25 коп., несплачені відсотки - 25 66 грн. 47 коп., пеня за порушення строків погашення кредиту в сумі 66 372 грн. 44 коп. пеня за порушення строків сплати відсотків - 36 280 грн. 41 коп.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції 2106 (дві тисячі сто шість) грн. 52 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на нерухоме майно з підстав порушення судом норм матеріального права та ухвалити в цій частині нове рішення .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 215 ЦПК України передбачено, що мотивувальна частина рішення має містити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.
Оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 07.06.2006 року був укладений кредитний договір № 014/2085/132/00920] відповідно до якого відповідач отримав споживчий кредит на загальну суму 15 000 доларів США із сплатою 13 відсотків річних строком на 84 місяці з 07.06.2006 року до 06.06.2013 року. Позивач на виконання умов договору здійснив видачу кредитних ресурсів, що підтверджується меморіальним ордером № К40/1 від 14.06.2006 року. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався щомісяця до 15 числа кожного місяця частково погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Однак відповідач порушив умови даного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 210 651 грн. 57 коп., а саме: сума непогашення кредиту - 82 337 грн. 25 коп., заборгованість за відсотками - 25 661 грн. 47 коп., пеня за порушення строків погашення кредиту - 66 372 грн. 44 коп., пеня за порушення строків сплати відсотків - 36 280 грн. 41 коп.
Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що регулюються гл. 71 ЦК України. Кредит був наданий відповідачу на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. В силу укладеного кредитного договору відповідач повинен був до 15 числа кожного місяця частково погашати кредит та сплачувати відсотки за фактичне використання кредитних коштів. Це передбачено п.п. 3.1, 5.1 кредитного договору, що укладений між сторонами, та врегульовано ст. 1054 ЦК України.
Пунктом 6.5 укладеного договору передбачено право банку вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати нарахованих відсотків та штрафних санкцій у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів застави та інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Відповідно до вимог ст. ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.
Відповідно до п.9.1 договору та вимог ст. 549 ЦК України за порушення строків . повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 визнав, що порушив умови кредитного договору та має зазначену в позовній заяві заборгованість, не заперечує проти стягнення з нього даної суми. Визнання позову в цій частині не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Оскільки відповідач ОСОБА_3 не виконує взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 210 651 грн. 57 коп. підлягають задоволенню як такі, що базуються на вимогах чинного законодавства та випливають із зобов'язань за кредитним договором.
14.06.2006 року в забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4, був укладений договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори (реєстр № 1645). За даним договором іпотеки відповідач ОСОБА_4 передав в іпотеку позивачу належне йому на праві приватної власності майно, а саме: житловий будинок , що розташований по АДРЕСА_1.
Відповідно до п.3.1.4. Договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.5 Договору іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми має право переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Переяслав-Хмельницькою державною нотаріальною конторою 01.03.1996 року (реєстр № 547), свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою Київською державною нотаріальною конторою 15.06.1996 року(реєстр № 3-2023) ОСОБА_4 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1.
Згідно записів в будинковій книзі в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровано, крім ОСОБА_4 та інших повнолітніх осіб, двоє малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції посилався на те, що в будинку, який є предметом іпотеки, зареєстровані двоє малолітніх дітей, та те, що задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на житловий будинок порушить їх права.
Проте судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на положення ст.17 Закону України «Про охорону дитинства».
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 17 вказаного Закону зазначено, що батьки, або особи , що їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальної реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов'язання.
Крім того, при ухваленні вказаного рішення, суд першої інстанції керувався положеннями Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», однак, вказаний Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей.
Судом встановлено та визнається сторонами, що у будинку на час укладання договору іпотеки проживала та була зареєстрована онучка власника будинку, ІНФОРМАЦІЯ_1, а не малолітні діти, як це зазначено у рішенні суду першої інстанції, а тому положення ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" не можуть застосовуватись при вирішенні даного спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не вірно визначено характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами.
Крім того, відповідно до п. 5.2 Договору іпотеки - іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпротеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадках передбачених договором.
Відповідно до положень Закуну України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.
Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення боргу за кредитним договором скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції задовольнити.
Рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення боргу за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014\2085\132\009207 від 07.06.2006 року, укладеним між ПАТ "Райффазен Банк Аваль" та ОСОБА_3, на загальну суму 210651 (двісті десять тисяч шістсот п"ятдесят одну) гривень 57 копійок, у тому числі: заборгованості за кредитом - 82 337 грн. 25 коп., несплачених відсотків - 25661 гривень 47 коп., пені за порушення строків погашення кредиту - 66372 гривень 44 коп., пені за порушення строків сплати відсотків - 36 280 грн. 41 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 62,40 кв. м., житловою площею - 43,30 кв.м., позначені в Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно Переяслав-Хмельницького МБТІ №10898838 від 09.06.2006 р. літерою "А" 1, надвірні будівлі, позначені відповідно буквами та цифрами: сарай Б 2, гараж В 3, погріб Г 4, сарай Д 5, вбиральня Е 6, огорожа №1 7, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Переяслав-Хмельницькою державною нотаріальною конторою 01.03.1996р. і зареєстрованого за номером 547, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою київською державною нотаріальною конторою 15.06.1996 р. і зареєстрованого в реєстрі за номером 3-2023, які зареєстровані в Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації за №31 в книзі №1, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльностінезалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: