Справа № 2604/19186/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючої судді Шевченко Н.М.,
при секретарі Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим,
в с т а н о в и в :
Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором № 490011291 від 20.09.2006 року в розмірі 152994,31 грн., крім того просить стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1529,94 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачами порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, пені та штрафу, що є предметом позовних вимог.
29.11.2012 року в судовому засіданні представником відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим, відповідно до якого позивачка за зустрічним позовом просить визнати припиненим договір поруки № 490011291-П від 20.09.2006 року, укладений між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, 20.09.2006 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору № 490011291 від 20.09.2006 року було укладено договір поруки № 490011291-П. 01.09.2008 року процентна ставка за користування кредитом була змінена та збільшена в сторону збільшення з 12% на 14,5 % річних. За умовами п. 5.4 договору поруки у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення. При цьому, поручитель згоди про збільшення процентної ставки не надавав, а отже у відповідності до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. (а.с.66-67)
29.11.2012 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим об'єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. (а.с. 76)
20.02.2013 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду. (а.с. 92-93)
Уповноважений представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилась, однак направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим з підстав, викладених в зустрічній позовній заяві, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 66-67).
Представник відповідача за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак від його уповноваженого представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до Статуту ПАТ «Альфа-Банк» (нова редакція) встановлено, що банк створений у формі Публічного акціонерного товариства та є правонаступником усіх прав і зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», що був створений відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2000 року. (а.с. 33)
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 20.09.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 490011291, за умовами якого, останньому було надано грошові кошти у сумі 17049,58 дол. США, строком користування не пізніше 20.09.2011 року зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 12 % річних.(а.с.7-12).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 490011291 від 20.09.2006 року, між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 20.09.2006 року був укладений договір поруки № 490011291-П. (а.с.13-14)
За умовами п. 2.1. якого, поручитель поручається за виконання ОСОБА_2 обов'язків, що виникли на підставі основного договору, зокрема, обов'язок повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені у графіку повернення; обов'язок щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені графіком; обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним.
Як убачається з матеріалів справи, 08.08.2008 року ЗАТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_2 направлено лист про зміну умов кредитного договору, де банк проінформував відповідача про зміну відсоткової ставки за користування кредитним коштами, яка починаючи з 01.09.2008 року змінюється та встановлюється на рівні 14,5 % річних, що не суперечить умовам п. 5.2. кредитного договору. (а.с. 74)
При цьому, звертаючись із зустрічним позовом ОСОБА_1 просить визнати припиненим договір поруки № 490011291-П від 20.09.2006 року, укладений між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1, вказуючи на те, що її не було повідомлено про зміну відсоткової ставки в сторону збільшення за користування кредитним коштами.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Разом з тим, згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до положень ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Із норм ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2 ст.555 цього Кодексу).
Відповідно до п. 5.4 договору поруки у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як зазначалось стороною позивача за зустрічним позовом та не заперечувалось стороною відповідача, повідомлення про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, а отже і збільшення зобов'язань ОСОБА_1, як поручителя за кредитним договором їй не надходило та згоди про таку зміну банком не отримано.
Оскільки з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і її згоди на збільшення розміру її відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручителем правомірно пред'явлені вимоги про визнання договору поруки припиненим.
Крім того, як убачається з матеріалів справи та зазначалось стороною позивача за зустрічним позовом, відповідачем порушений строк пред'явлення до поручителя вимоги про виконання зобов'язань за умовами кредитного договору.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до умов кредитного договору, кредит ЗАТ «Альфа-Банк» надавався строком до 20.09.2011 року, при цьому в договорі поруки не встановлений строк з якого припиняється порука.
А отже, з пред'явленням вимоги до поручителя кредитор може звернутися протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Основним строком виконання зобов'язання є строк визначений кредитним договором, а саме 20.09.2011 рік.
При цьому, вимоги про усунення порушення надіслана ПАТ «Альфа-Банк» поручителю ОСОБА_1 11.06.2012 року. (а.с. 30)
Тобто, судом встановлено, що вимога про усунення порушення до поручителя була направлена в термін, що перевищує 6 місяців від дня настання строку основного зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Таким чином оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що доводи позивачки за зустрічним позовом щодо визнання договору поруки № 490011291-П від 20.09.2006 року укладений між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 припиненим ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тобто, з відповідача ПАТ «Альфа-Банк» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 107,30 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 526, 553, 554, 555, 559, 598, 1054 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, ст.ст. 10, 58, 88, 208, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
в и р і ш и в :
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим задовольнити.
Визнати договір поруки № 490011291-П від 20.09.2006 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1, припиненим.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 107,30 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С у д д я :