УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" травня 2012 р. справа № 2а-7244/09/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Суховарова А.В. Олефіренко Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у справі №2а/7244/09/0470 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми недоїмки,-
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська звернулось до суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 згідно якого просило стягнути з відповідача на свою користь суму недоїмки у розмірі 11639,34 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що позивач не довів належними доказами наявність заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті страхових внесків та необхідність стягнення з відповідача суми в розмірі 11630,34 грн., яка застосована за рішенням №73 від 11.02.2009 року та складається зі штрафу та пені, які нараховані на суми несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на безпідставність і незаконність позову, а також на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на те, що суд не врахував те, що відповідач, отримавши рішення про застосування фінансових санкцій, не оскаржив його, та не дослідив квитанції про сплату відповідачем страхових внесків за період з 21.02.2004 року по 22.09.2008 року.
Згідно заперечень на апеляційну скаргу відповідач просить у її задоволені відмовити, оскільки вимог позивача про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та рішення № 73 від 11.02.2009 року вона не отримувала. Крім того позивачем не було надано суду акт перевірки відповідача, розрахунок суми заборгованості.
В судове засідання представник позивача не прибув - про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні відповідач та її представник просили у задоволені апеляційної скарги відмовити посилаючись на її необґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та її представника, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрований в УПФУ в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
11 лютого 2009 року позивачем прийнято рішення №73 від 11.02.2009 року на суму 11630,34 грн., копію якого було отримано відповідачем 16.04.2009 року та не оскаржувалося.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами наявність заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті страхових внесків та необхідність стягнення з відповідача суми в розмірі 11630,34 грн., яка застосована за рішенням №73 від 11.02.2009 року та складається зі штрафу та пені, які нараховані на суми несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 року № 1058-ІV, (далі Закон - № 1058-ІV), страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктом 11.11 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління ПФУ 19.12.2003 року №21-1, передбачено, що платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою згідно додатку 23.
Частиною 6 статті 20 Закону № 1058-ІV та п. 5.1.4 названої Інструкції передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з частиною 3 статті 20 Закону № 1058-ІV обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Статтею 23 Закону № 1058-ІV передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що позивач не надав суду апеляційної інстанції на його вимогу документів передбачених частиною 3 статті 20 Закону № 1058-ІV як доказів, що підтверджують правильність нарахування та сплати страхових внесків відповідачем та як наслідок визначають наявність заборгованості відповідача перед позивачем, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо не доведеності позивачем належними доказами необхідності стягнення з відповідача на його користь суми в розмірі 11630,34 грн., яка застосована за рішенням №73 від 11.02.2009 року та яка складається зі штрафу та пені які нараховані на суми несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків.
Колегія суддів не може вважати доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем розрахунок боргу наданий позивачем до суду.
Крім того, враховуючи положення статей 99,100 КАС України, (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), та клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строку звернення до суду колегія суддів вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду з позовом в частині вимог за період з 21.02.2004 року по 21.05.2008 року, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають нормам законодавства, та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було повно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми чинного матеріального права, яке регулює спірні правовідносини та процесуального права, а тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі -залишити без змін.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у справі №2а/7244/09/0470 -без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.
Рішення суду у повному обсязі складено -31 травня 2012 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Н.А. Олефіренко