ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. при секретарі судового засідання Таран А.І.

16 листопада 2006 року о 09 год. 00 хв.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 8/19

за позовом Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції,          м. Гайворон

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,             АДРЕСА_1 Ульяновського району Кіровоградської області

про припинення підприємницької діяльності

За участю представників:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав;

Подано позов про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв'язку з неподанням протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій про доходи одержані від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач пояснення по суті заявлених вимог господарському суду не надав, не скористався правом участі у судовому засіданні, передбаченим законом, про час і місце проведення  судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (повідомлення про вручення поштового відправлення № НОМЕР_1).

На адресу господарського суду Кіровоградської області надійшло клопотання Ульяновського відділення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції № 2710 від 08.11.06 року про розгляд справи № 8/19 за відсутності представника позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступні обставини.

Фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності  розпорядженням Ульяновської районної державної адміністрації 15.01.2004 року за № НОМЕР_2. До Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України відповідач внесений  за ідентифікаційним номером НОМЕР_3.

Згідно довідки позивача від 06.02.2004 року № НОМЕР_4 відповідач знаходиться на обліку в  Ульяновському відділенні Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції з 06.02.2004 року.

Згідно пункту 2 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами у відповідності з чинним законодавством, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням податків і зборів (обов'язкових платежів).

Однак, відповідач більше одного року не подає до органу державної податкової інспекції декларації про доходи одержані від здійснення підприємницької діяльності та інші документи, пов'язані з обчисленням податків і зборів згідно з чинним законодавством.

Про даний факт свідчить довідка позивача № НОМЕР_5 від 20.10.06 року.

Згідно з підпунктом 5 пункту 1 статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2004р. №755-IV, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 3 пункту 2 статті 46 вищезазначеного Закону визначено, що підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, визначений статтею 49 вищезазначеного Закону.

Суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Повноваження позивача, в тому числі і звернення до суду, передбачені   ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Дійсно, вказана стаття Закону передбачає право органів державної податкової служби на звернення до суду з заявою про  скасування  державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності і не містить повноважень щодо звернення до суду із позовною заявою про припинення підприємницької діяльності фізичної особи.

Проте, господарський суд вважає, що позивач має право на звернення до суду з позовом про припинення підприємницької діяльності фізичної особи у зв'язку з неподанням останнім протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності. Даний висновок господарського суду ґрунтується на підставі наступних законодавчих актів.

Згідно п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Пунктом 3 статті 3 зазначеного закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій”, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до п. 3 ст. 6 зазначеного закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року по справі       № 1-2/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначено, що функцію по контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірку достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, покладено на державні податкові інспекції.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що державну податкову інспекцію слід вважати органом, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення діяльності у зазначених правовідносинах, в тому числі і діяльності спрямованої на захист інтересів держави.

Отже, позивача слід вважати уповноваженим органом держави, який має право на звернення до суду з позовними вимогами, що є предметом спору у даній справі.

Відповідач  доказів своєчасного  подання  до державної  податкової інспекції податкових декларацій господарському суду не подав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців",  ч. ч. 1, 2, 3 ст. 160, ч. 1 ст. 162, ст. 163, ст. 164, ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 254, ст. 258, п. п. 2-1, ч. 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд

                                             ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Кіровоградська область, Ульяновський район,              АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_3), зареєстрованого розпорядженням Ульяновської районної державної адміністрації від 15.01.2004 року за № НОМЕР_2.

Після набрання постановою законної сили, копію постанови направити Ульяновській районній державній адміністрації, для внесення державним реєстратором запису до Єдиного державного реєстру про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Копії постанови направити сторонам у справі, Головному управлінню статистики у Кіровоградській області.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня складення її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.