АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/793/161/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. ст. 185 ч. 2; 70 ч.4; 71 ч.1 КК України Синиця Л.П.
Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" лютого 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Безверхого І.В.,
суддів Демиденка А.І., Літвінцева В.М.,
за участю прокурора Свищ Л.А.,
розглянула кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3, на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 05.12.2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, раніше судима,
засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань до відбування остаточно ОСОБА_3 визначено покарання чотири роки один місяць позбавлення волі.
За ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_3 визначено покарання три роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання і остаточно до відбуття визначено покарання чотири роки два місяці позбавлення волі.
Із засудженої ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1870 грн. та 3500 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішена доля речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_3 засуджена за те, що вона 01.10.2012 року, близько 13 год., перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», який розташований по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5, умисно, таємно, повторно, керуючись корисливим мотивом, викрала шкіряну куртку, вартістю 1200 грн., спричинивши останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Вона ж, 05.10.2012 року, близько 11 год., перебуваючи в приміщенні будинку, де вона проживала тимчасово, який розташований по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4, без відома на те останньої, взяла пенсійну картку «Райфайзен Банк Аваль», видану на ім'я даної потерпілої, з якої умисно, таємно, повторно, керуючись корисливим мотивом, шляхом використання банкомату АТМ 1939 вищезазначеного банку, викрала гроші в сумі 1870 грн., спричинивши останній матеріальної шкоди на вказану суму.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3, скоїла злочини передбачені ч. 2 ст. 185 КК України, кваліфікуючими ознаками яких являється таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Крім того, ОСОБА_3, будучи раніше судимою Городищенським районним судом Черкаської області 08.10.2012 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з дворічним іспитовим терміном, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, на шлях виправлення не стала та знову скоїла умисний злочин.
Так, вона, в ніч з 29 на 30 жовтня 2012 року, перебуваючи у палаті №5 дитячого відділення Городищенського РТМО, таємно, повторно, шляхом вільного доступу до тумбочки на якій знаходився мобільний телефон марки «Самсунг Е 1081» вартістю 250 грн., у якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку «Life» вартістю 15 грн., який належить ОСОБА_5 та яким користувався його син ОСОБА_6, викрала його, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 265 грн.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3, вчинила злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, кваліфікуючими ознаками якого являється таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Вважаючи вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, засуджена ОСОБА_3 подала апеляцію в якій просить вирок суду скасувати та направити матеріали справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції допущена неповнота та однобічність, оскільки судом залишилися недослідженими обставини справи, які, на її думку, мають суттєве значення по справі. Зокрема, не були допитані свідки по справі: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5, не досліджені висновки судових експертиз по справі та не оглянуті речові докази по справі.
Крім цього, вказує, що судом першої інстанції не в повній мірі були взяті пом'якшуючі її відповідальність обставини та мотиви з яких вона скоювала злочини, зокрема до неї безпідставно не було застосовано положення ст. 69-1 КК України, оскільки вона є одинокою матір'ю, відшкодувала завдану вчиненими нею злочинами шкоду та повернула шкіряну куртку до магазину, повернула мобільний телефон потерпілому ОСОБА_5.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначеної апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженої ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності вини засудженої ОСОБА_3 у вчиненні тих злочинів за які вона засуджена при обставинах, викладених у вироку, підтверджується зібраними по справі доказами, які належним чином були досліджені судом і яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку.
При цьому, засуджена ОСОБА_3 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні повністю визнавала себе винною у вчиненні цих злочинів та визнала заявлений потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов по справі.
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувся з дотриманням вимог ч.3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України 1960 року.
За таких обставин її винність у вчиненні інкримінованих їй злочинах є доведеною і сумнівів не викликає. Крім того, засуджена ОСОБА_3 в поданій нею апеляції також не заперечує доведеність її вини у вчиненні вказаних злочинів, лише зазначає, що судом не були враховані мотиви вчинення нею вказаних злочинів.
За таких обставин дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, кваліфіковані вірно.
Що стосується покарання, то, на думку колегії суддів, воно ОСОБА_3 призначене у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66 КК України з врахуванням характеру та ступеню небезпечності вчинених нею злочинів, пом'якшуючих її відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин. Тому всі ці обставини в сукупності дають підстави суду апеляційної інстанції дійти до висновку про відсутність підстав застосування відносно засудженої ОСОБА_3 вимог ст. ст. 69, 69-1 КК України і призначення їй покарання нижче нижчої межі, про що вона ставить питання, та звільнення її від відбування з випробуванням, оскільки злочини за які вона засуджена вчинені нею під час іспитового строку.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк, визначений у вироку і підстав для скасування цього вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, про що просить засуджена ОСОБА_3 не має.
Також колегія суддів вважає, що призначений строк покарання засудженій ОСОБА_3 є достатнім для її перевиховання.
За таких обставин посилання про суворість покарання, викладене в апеляції ОСОБА_3, - є безпідставним, оскільки воно не ґрунтується на зібраних по справі доказах.
Нічим не підтвердженими також є і посилання засудженої ОСОБА_3 про порушення місцевим судом норм КПК України при розгляді справи по суті, оскільки прикладів стосовно цього в апеляції не приведено.
Що стосується посилань засудженої ОСОБА_3 на те, що судом першої інстанції не було допитано ряд свідків по справі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно матеріалів справи засуджена ОСОБА_3 надала суду першої інстанції заяву від 04.12.2012 року на спрощений порядок розгляду справи в якій зазначила: «… прошу кримінальну справу про моє обвинувачення за ст. 185 ч.2 КК України слухати у спрощеному порядку, з кваліфікацією злочину погоджуюсь, свідків допитувати не потрібно…», (див. т.2 а.с. 135).
Крім того, посилання засудженої ОСОБА_3 на те, що розгляд справи судом першої інстанції проведений однобічно, без повного з'ясування всіх обставин справи, спростовуються матеріалами справи, оскільки засуджена в судовому засіданні погодилась на спрощений порядок розгляду справи згідно з положеннями ч.3 ст. 299 КПК України 1960 року, зазначивши: «… мені зрозуміло зміст ст. 299 КПК України. Я розумію, що буду позбавлена можливості оскаржити в апеляційному порядку фактичні обставини справи (об'єктивну та суб'єктивну сторону злочину) …», ( див.т. 2, а.с. 139).
Тому, враховуючи викладені обставини в сукупності та запевнення засудженої ОСОБА_3 про те, що в подальшому вона не буде вчиняти злочини, колегія суддів вважає призначене їй покарання є розмірним скоєним злочинам та особі засудженої і не вбачає підстав для задоволення поданої нею апеляції та скасування вироку суду в зв'язку з порушенням вимог КПК України, а тому апеляційні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_3, - без задоволення.
Головуючий
Судді