Справа № 2-1113/11

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

30 листопада 2011 року                                                              м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – одноособово судді Матяш Т.Л.,

при секретарі – Колєвій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачі завдали їм моральну шкоду у зв’язку з порушенням кримінально-процесуального законодавства, порушенням ст. 217 КПК України, не ознайомленням з кримінальною справою по закінченні досудового слідства.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в матеріалах справи є їх заява, відповідно до якої просять справу розглянути у їх відсутність, свої позовні вимоги підтримують, просять суд задовольнити позови у повному обсязі.

Представник Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури у судове засідання не з‘явився, про час та місце судового засідання повідомлявся, в матеріалах справи є заперечення на позовну заяву.

Представник Одеської обласної прокуратури у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином.

Представник Генеральної прокуратури у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі.

Представник державного казначейства у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі як на підставу своїх вимог посилаються на те, що після звернення ОСОБА_1 в УБОП МВД в Одеській області про злочини співробітників ВДВС в м. Білгород-Дністровський і Білгород-Дністровському районі при проведенні виконавчого провадження по стягненню шкоди на користь ОСОБА_1, була порушена кримінальна справа. В матеріалах справи прокуратурою вказується про завдання ОСОБА_1 істотної шкоди. Однак, в порушення ст. 217 КПК України по завершенню досудового слідства позивачам не направили повідомлення про завершення досудового слідства по кримінальній справі, не роз’яснили права, не ознайомили з кримінальною справою, не склали відповідний протокол, не залучили до матеріалів справи копію письмового повідомлення. У позові позивачі вказують, що це є Беззаконням і Беззаконня вчинене прокуратурою.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивачі просять стягнути на свою користь з відповідачів моральну шкоду.

Суд не може погодитись з доводами позивачів у зв’язку з наступним.

Неналежний позивач – це особа, якій не належить право вимоги за пред'явленим позовом.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однак, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 не має правового відношення до кримінальної справи у якій, як вказують позивачі, були допущені порушення КПК, оскільки дана кримінальна справа стосується порушень у виконавчому провадженні щодо стягнення шкоди на користь ОСОБА_1, а не на користь ОСОБА_2

Отже, права ОСОБА_2 не могли бути порушені, оскільки вона не є стороною правовідносин, що виникли.

Таким чином, ОСОБА_2 є неналежним позивачем, оскільки, відповідно до ст. 3 ЦПК України, не має права вимоги за позовом про стягнення моральної шкоди за порушення у виконавчому провадженні, яке її не стосується, а стосується ОСОБА_1

Щодо вимог ОСОБА_1 суд прийшов до наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій відповідачів йому було завдано фізичних та душевних страждань, або він зазнав інше ушкодження здоров’я, або було знищено його майно, або була принижена його честь, гідність чи ділова репутація.

З огляду на вищевикладене вимога ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою і недоведеною.

Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правових підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди не має.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди – є необґрунтованим, недоведеним і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: