Справа №2-1661/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 року                                                                                           м.Львів

Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Городецької Л.М.,

при секретарі - Блистів Н.В.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», треті особи ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», треті особи ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в якому просить визнати недійсними договір кредиту № KF46280 від 25.12.2007 року з усіма наступними змінами та доповненнями, іпотечний договір від 20.08.2010 року, договір поруки № РО 92089 від 25.12.2007 року, договір поруки № NРО 96700 від 10.07.2009 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 25.12.2007 року між ВАТ «Електрон банк», правонаступником всіх прав і обов’язків якого на сьогоднішній день є Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № KF 46280, відповідно до якого відповідач зобов’язався надати позивачу кредит у сумі 116782,0 доларів США, терміном на 7 років. Кредит надавався позивачу для придбання автомобіля марки Benz GL 450 A/T», 2007 р.в. Згідно Додаткової угоди № 2 від 30.03.2009 року до кредитного договору, було збільшено строк на який надається кредит –до 8 років. З метою забезпечення своєчасного та повного повернення кредиту, між позивачем та відповідачем 26 грудня 2007 року було укладено договір застави. Предметом договору виступав легковий автомобіль-універсал марки rcedes-Benz GL 450 A/T», 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ІІА 521149, виданого 22.12.2007 року РВ ДДАІ МВС України. Також для забезпечення виконання договору кредиту було укладено договори поруки № РО 92089 від 25.12.2007 року між позивачем, відповідачем та ОСОБА_4, № NРО 96700 від 10.07.2009 року між позивачем, відповідачем та ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», згідно яких поручителі зобов’язувались відповідати перед відповідачем за порушення зобов’язань позивача, які випливають з кредитного договору, як солідарні боржники. Для забезпечення виконання договору кредиту між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір від 20.08.2010 року, відповідно якого позивачем було передано банку в іпотеку нерухоме майно –незавершений житловий будинок в с.Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області, земельну ділянку пл.0,1510 гектара. Позивач вважає, що ВАТ «Електрон банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», на момент укладення договору не мав і не має на час подання позову індивідуальної валютної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, а тому не мав права здійснювати валютне кредитування тільки на підставі генеральної ліцензії, без отримання індивідуальної валютної ліцензії. Крім того, позивач вважає, що на підставі ст.99 Конституції України, ст.35 Закону України «Про ОСОБА_6 банк України», ст.533 Цивільного кодексу України, єдиним законним засобом платежу, який може застосовуватися між резидентами на території України, є національна валюта України - тільки гривня. Стосовно договору іпотеки та договорів поруки, позивач вважає, що оскільки основне зобов’язання (кредитний договір) є недійсним, а відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню, і недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, тому іпотечний договір від 20.08.2010 року, договір поруки № РО 92089 від 25.12.2007 року, договір поруки № NРО 96700 від 10.07.2009 року також мають бути визнані недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позов задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.68-71). У своїх запереченнях представник відповідача покликається на те, що укладення договору в іноземній валюті не суперечить законодавству України, і за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування єдиною правовою підставою для кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Тому оспорюваний договір кредиту було укладено у відповідності до законодавства України, без жодних його порушень.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, подала заяву, в якій просила суд позовні вимоги задоволити, а справу розглядати без її участі.

Представник третьої особи ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»та третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.10-12), 25.12.2007 року між ВАТ «Електрон банк», правонаступником всіх прав і обов’язків якого на сьогоднішній день є ПАТ «Фольксбанк»та позивачем було укладено кредитний договір № KF 46280, відповідно до якого відповідач зобов’язався надати позивачу кредит у сумі 116782,0 доларів США, терміном на 7 років. Кредит надавався позивачу для придбання автомобіля марки Benz GL 450 A/T», 2007 р.в.

Згідно Додаткової угоди № 2 від 30.03.2009 року до кредитного договору було збільшено строк на який надається кредит –до 8 років.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Пунктом 3 ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачено право банку на підставі банківської ліцензії на здійснення банківських операцій, в тому числі - розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Таке розміщення здійснюється незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначає кошти як гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій ОСОБА_6 банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Згідно з Ліцензією, виданою ВАТ „Електрон банк” ОСОБА_6 Банком України № 31 від 13.12.2001 року (а.с.75) та Дозволом від 06.12.2002 року № 31-2 (а.с.76), банк має право на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з Ліцензією, виданою ВАТ „Фольксбанк” ОСОБА_6 Банком України № 31 від 24.09.2009 р. (а.с.72) та Дозволом від 24.09.2009 року № 31-3 (а.с.73), банк має право на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно п.2.3. глави 2 «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою Правління ОСОБА_6 банку України від 17 липня 2001 року № 275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу ОСОБА_6 Банку України, банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що ОСОБА_6 України видає генеральні та індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п.«в»ч.4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Проте, відсутні закон чи підзаконний нормативно-правовий акт, що визначає межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, відтак єдиною правовою підставою для проведення кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету № 15-93 є наявність генеральної ліцензії та письмового дозволу ОСОБА_6 Банку України на здійснення валютних операцій.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки оспорюваний договір кредиту було укладено відповідно до вимог законодавства України і жодних підстав визнавати цей договір недійсним немає.

Зважаючи на те, що оспорюваний договір кредиту є дійсним, позовні вимоги стосовно визнання недійсними іпотечного договору від 20.08.2010 року, договору поруки № РО 92089 від 25.12.2007 року, договору поруки № NРО 96700 від 10.07.2009 року також не підлягають до задоволення, у зв’язку з їх безпідставністю.

Керуючись ст.99 Конституції України, ст.ст.4, 10, 88, 212, 215, 227 ЦПК, ст.ст.16, 192, 230, 526 533, 534, 550, 1048-1054 Цивільного кодексу України, Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19 лютого 1993 року, суд, -

в и р і ш и в :

у позові ОСОБА_3 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                Л.М.Городецька