Білогірський районний суд Хмельницької області
вул.Шевченка,42 смт.Білогір'я, Білогірський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.30200
Справа № 669/173/13-к
Провадження № 1-кп/669/7/13
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2013 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді Давидюка О.І.
при секретарі Іващук М.В.
з участю прокурора Присяжнюк Г.А.
потерпілої ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт.Білогір’я кримінальне провадження № 12013240090000044 на підставі обвинувального акта про обвинувачення
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей, засудженого Білогірським районним судом Хмельницької області 06 березня 2012 року за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 1700 гривень, постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2013 року замінено штраф на сто годин громадських робіт,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 біля 23 години 25 грудня 2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в коридорі житлового будинку по
вул.Щорса, 22 с.Лепесівка Білогірського району, за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, користуючись відсутністю сторонніх осіб та вільним доступом до майна, таємно викрали три мішки зерна кукурудзи, що належать потерпілій ОСОБА_1, чим заподіяли останній матеріальної шкоди на загальну суму 216 гривень.
Такі дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а щодо ОСОБА_4, крім того, з ознакою повторності.
12 лютого 2013 року між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваними ОСОБА_4 і ОСОБА_3 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Згідно даної угоди ОСОБА_4, ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести обвинувачений ОСОБА_4 у виді обмеження волі шляхом часткового приєднання до покарання громадських робіт, визначених попереднім вироком суду, із застосуванням до остаточного покарання ст. 75 КК України, а ОСОБА_3 має понести покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України.
Заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти укладеної угоди та погодився з мірою покарання та звільненням від покарання із застосуванням до обвинувачених ст. 75 КК України, що передбачено в угоді, пояснення та думку потерпілої ОСОБА_1, яка просила затвердити угоду і вказала, що матеріальна шкода в сумі 216 гривень відшкодована і претензій до обвинувачених не має, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які беззастережно визнали свою вину та надали згоду на призначення узгодженого покарання і заявили, що вони цілком розуміють наслідки угоди, вважають, що угода підлягає затвердженню, суд, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між обвинуваченими та потерпілою, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що мало місце діяння у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вина їх доведена і їх дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а щодо ОСОБА_4, крім того, з ознакою повторності.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинили злочин, що згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання обвинувачені характеризуються позитивно, на утриманні ОСОБА_4 перебуває двоє малолітніх дітей.
Обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд визнає їх щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
При цьому судом з’ясовано, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цілком розуміють права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом.
Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст. ст. 469, 471 КПК України, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, міра покарання, узгоджена обвинуваченими та потерпілою, визначена в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, а тому підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність затвердження угоди між обвинуваченими та потерпілою і вважає, що виправленню та перевихованню ОСОБА_4 та ОСОБА_3 може сприяти покарання не пов’язане з їх ізоляцією від суспільства і призначає їм узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі, а ОСОБА_4, крім того, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком суду, із застосуванням ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку і покладенням обов’язків на підставі ст. 76 КК України.
При обвинувальному акті речові докази відсутні, запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, районний суд,
З А С У Д И В:
Угоду про примирення від 12 лютого 2013 року, укладену між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваними ОСОБА_4 і ОСОБА_3 – затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити узгоджене покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_4 до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання у виді ста годин громадських робіт, визначеного вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 06 березня 2012 року та постановою цього ж суду від 11 лютого 2013 року, із розрахунку, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт і за сукупністю вироків остаточне покарання визначити йому у виді обмеження волі строком на два роки десять днів.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов’язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити узгоджене покарання у виді обмеження волі строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов’язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України до апеляційного суду Хмельницької області через Білогірський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_5