РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-1999/11

15.09.2011            року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно побудованої споруди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на території Державного лісного фонду Сімферопольського лісопаркового лісництва ДП «Сімферопольське лісомисливське господарство» відповідачем незаконно побудовано споруду сараю, у зв’язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення та направлено на адресу відповідача припис про усунення порушень законодавства. Оскільки до теперішнього часу ОСОБА_1 не звільнив самовільно зайняту земельну ділянку та не зніс сарай, позивач просить усунути перешкоди в користуванні зазначеною земельною ділянкою шляхом її звільнення та зносу споруди.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, пояснивши, що ОСОБА_1 самовільно зайняв неналежну йому земельну ділянку, без відповідних дозволів побудував на ній сарай, у зв’язку з чим відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності та винесено припис про усунення порушень законодавства.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши, що сарай будував не він, а його тесть. Зазначив, що ніяких правовстановлюючих документів на земельну ділянку чи сарай не має, постанову про накладення на нього адміністративного стягнення не оскаржував.

Заслухавши представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом ст.ст. 3, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України однією з обов’язкових умов задоволення позову є встановлений судом факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ст.40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.5 Перхідних положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування./а.с.6/.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку площею 0,0036га на території ДП ««Сімферопольське лісомисливське господарство» та побудовано на ній сарай.

Дозволи на виконання будівельних робіт не видавались, проекти забудови не погоджені, документи на право користування земельною ділянкою відсутні.

За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.05.2011р. за ст. 63 КпАП України та постановою від 06.06.2011р. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., які в установленому законом порядку відповідачем не оскаржені./а.с.5-9/.

На адресу відповідача направлено припис про усунення порушень законодавства від 06.06.2011р., однак до теперішнього часу відповідачем не застосовано заходів щодо звільнення земельної ділянки від самовільно побудованого сараю./а.с.10-11/.

У відповідності зі ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власником землі або землекористувачем без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За загальним правилом ч.4 ст.376 ЦК України самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині усунення ОСОБА_1 перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зносу самовільно побудованої споруди є доведеними, обгрунтованими, заснованими на законі, а тому підлягають задоволенню.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд не сприймає доводи відповідача, що сарай побудовано не ним, а його тестем, оскільки вони не підтверджуються жодними доказами.

У відповідності до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачені останнім та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись статтями 10,11, 60, 88, 209, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно побудованої споруди – задовольнити.

2.          Зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою Державного лісного фонду Сімферопольського лісопаркового лісництва ДП «Сімферопольське лісомисливське господарство» квартал 70 виділ 1 загальною площею 0,0036га шляхом зносу самовільно побудованої споруди сараю за рахунок ОСОБА_1.

3.          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство» судові витрати в розмірі 45,50грн.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя