Справа № 344/1160/13- ц

Провадження № 2/344/2429/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю позивача ОСОБА_2,відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3, зареєстрований 05.08.2008 року відділом РАЦСу Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 1086.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що він з відповідачем з липня 2012 року сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, у них різні погляди та інтереси на життя і сім'ю. На примирення не згідний. Сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на проживання з матір'ю.

Відповідач в судовому засіданні не заперечувала проти розірвання шлюбу, вказавши на відсутність наміру подальшого збереження сім'ї, просила залишити на проживання з матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_4.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 05.08.2008 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, сторони зареєстрували шлюб 05.08.2008 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1086 (а.с.3).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.4).

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач з відповідачем останній період сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, шлюб існує формально. Сторони зазначили про те, що їхні цінності та погляди на життя суттєво відрізняються.

Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

В судовому засіданні сторони проти надання їм часу для примирення заперечили, посилаючись на його недоцільність та неможливість їх примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Сторони дійшли згоди про залишення їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживати з матір'ю ОСОБА_3.

За ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем. А тому, клопотання відповідачки про те, щоб прізвище «ОСОБА_3» при розірванні шлюбу не змінювати на дошлюбне, підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.ст. 209, 212- 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що зареєстрований 05.08.2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №1086.

Неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити проживати з матір'ю ОСОБА_3.

При реєстрації розірвання шлюбу прізвище відповідачки «ОСОБА_3» не змінювати на дошлюбне.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового засідання, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Польська М.В.