ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 р. Справа № 2а-5371/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" про стягнення коштів,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний завод «ВІПОС», у якому просить стягнути кошти, за податковим боргом по орендній платі, з банківських рахунків відповідача у сумі 146 164,36 грн.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю у сумі 146 164 грн.36 коп. Дана сума заборгованості визначена платнику податків згідно поданих ним податкових декларацій та є узгодженою.

Представник надав суду заву про розгляд справи в порядку письмового провадження та підтримав у повному обсязі позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не з'явився, на його адресу, яка вказана в Довідці з ЄДР неодноразово направлялись судові повістки, проте конверти у зв'язку із закінчення терміну зберігання повертались відправнику.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Окрім того, виходячи із ч. 8 ст. 35 КАСУ, вважається що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Частина 11 ст. 35 КАСУ, передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи з наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 11.12.2012 року, відповідач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради від 15.02.2006р. за № 14991020000005347 за адресою - вул. Патона, буд.4, Суворовський район, м. Херсон, 73000. Взятий на податковий облік в ДПІ у м. Херсоні 17.02.2006р. № 204.

Податковий борг по орендній платі з юридичних осіб виник в результаті несплати узгодженої суми податкового зобов'язання визначеного згідно поданої податкової декларації орендної плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) №9006168261 від 17.02.2012р.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем суду, податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у підприємства виник, починаючи з 30 серпня 2012 р., за рахунок несплати грошових зобов'язань, самостійно задекларованих платником податків згідно податкової декларації від 17.02.2012 р. № 9006168261, та складає 1460164 грн.36 коп.

06 вересня 2010 р. податковим органом було сформовану податкову вимогу № 1/1439 та направлено її відповідачу, проте вимога повернулась до відправника із відміткою поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Пізніше податковим органом було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Дана сума заборгованості на момент розгляду справи є узгодженою, проте не сплаченою.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить наступні висновки по суті спору.

Згідно п. п. 9.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі -ПК України) до загальнодержавних податків та зборів належить плата за землю.

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст.16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, п. п. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пункт 31.1 ст. 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 287.1, 287.3 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Пунктом 14.1.175 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Так, згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми платником податків на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача, відповідачем не подано.

У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст.20 ПК України передбачено, що органи податкової служби України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1. ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3. ст. 95 ПК України).

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення коштів в сумі 146 164 грн. 36 коп. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд виходить із зазначеного конституційного принципу - обов'язковість сплати податків і зборів, а також з того, що заборгованість відповідача узгоджена та підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог податкового законодавства, що є підставою для стягнення заборгованості та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161-163 КАС України,

постановив:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "ВІПОС" - задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "ВІПОС" (ідентифікаційний код 34074667) у банках, що його обслуговують, та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб в сумі 146 164 грн. 36 коп. ( сто сорок шість тисяч сто шістдесят чотири гривні тридцять шість копійок) до місцевого бюджету (код платежу 13050200, отримувач: УДК код 24104230, Банк ГУДК МФО 852010).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.1.5