Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/781/277/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Вдовіченко М.М.

Категорія - Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Петрової І.М.,

суддів: Палічука А.О, Яковлєвої С.В.,

за участю прокурора: Вергелеса В.В.,

потерпілої: ОСОБА_4,

засудженого: ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мала Виска Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціаль ною освітою, не одруженого, працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на нього обов'язки повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на лікування у розмірі 3060 гривень 64 копійки, та моральну шкоду у розмірі 700 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Кіровоградської обласної лікарні 3137 гривень 40 копійок, витрати в рахунок погашення заподіяної ним державі матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Маловисківської центральної районної лікарні 1137 гривень 60 копійок, витрати в рахунок погашення заподіяної ним державі матеріальної шкоди.

Вироком Маловисківського районного суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 2 травня 2011 року, близько 10 години 45 хвилин, знаходячись на пероні залізнично го вокзалу ст. Виска, Одеської залізниці, що розташований в адміністративних межах м. Мала Виска Кіровоградської області, під час сварки, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_4, руками схопив останню за ліву руку та викрутивши назад, спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді розриву лівого акроміально - ключичного зчленування із вивихом акроміального кінця ключиці, які згідно висновку експерта № 634 від 28 жовтня 2011 року, за ознакою тривалого розладу здоров'я, відносяться до категорії середньої тяжкості.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує свої доводи тим, що 2 травня 2011 року близько 10 години 45 хвилин на пероні залізничного вокзалу у м. Мала Виска між потерпілою ОСОБА_4, ним та колишньою його дружиною ОСОБА_7 відбулася сварка на ґрунті неприязних відносин, в ході якої потерпіла ОСОБА_4 схопила ОСОБА_7 за одяг, нанесла поліетиленовою пляшкою з водою ємкістю 1 л. удар по голові та продовжувала бити її руками в різні частини тіла. Він намагаючись припинити злочинні дії ОСОБА_4, відтягнув ОСОБА_7 від ОСОБА_4, яка в цей час упала та вдарилась обличчям об стіну, від чого отримала синці на обличчі. Інших тілесних ушкоджень ОСОБА_4 він не наносив.

Оскільки ОСОБА_4 є його невісткою, дружиною його двоюрідного брата, йому достеменно відомо, що у 1991-1993 роках в ході чергової сварки та бійки зі своїм чоловіком, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження лівої руки, в результаті чого вона перенесла операцію зі встановлення металевої спиці у ліву ключицю. З цією металевою спицею вона ходить до цього часу. Коли після бійки на вокзалі ОСОБА_4 звернулась до лікарні, на рентгенограмі було виявлено металевий предмет, у зв'язку з чим він та його адвокат неодноразово наполягали на проведенні судово-медичної ортопедичної експертизи. Однак цим знімкам ніхто не придав значення, клопотання були відхилені.

Також, судом не було надано критичної оцінки свідченням свідків ОСОБА_8, який є зятем ОСОБА_4 та ОСОБА_9, яка є подругою ОСОБА_4, а показання свідка ОСОБА_10, яка вказувала на те, що він не викручував рук ОСОБА_4, не були взяті до уваги.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, потерпілу ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення апеляції, засудженого ОСОБА_5, який підтримав апеляцію та просив кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, за таких підстав.

Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_5 у вчинені злочину за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що 2 травня 2011 року він разом з ОСОБА_7, на залізничному вокзалі станції «Виска» зустрічали свого сина. Він розмовляв з ОСОБА_8, який приїхав на вокзал зустрічати ОСОБА_4 Вийшовши з вагона ОСОБА_4, побачила ОСОБА_8 та почала йому кричати, щоб він переносив її сумки. Він ненароком вступив ногою у ручку сумки потерпілої ОСОБА_4, яка почала смикати за сумку, а другою рукою почала штовхати його в груди, від чого він впав на коліно. Помітивши це, колишня його дружина ОСОБА_4 встала між ними та почала розводити їх руками. У цей час ОСОБА_9 штовхала тачкою ОСОБА_7, а потерпіла вдарила її по голові бутилкою. Він відтягнув ОСОБА_9, від колишньої дружини, потім схопив ОСОБА_7 за талію і відкинув від потерпілої. ОСОБА_4 присіла під стіною, тому руки він їй крутити ніяк не міг. Потерпілій удари кулаками в область плеча не наносив, свідомість вона не втрачала (а.с.112).

Незважаючи на невизнання вини засудженим ОСОБА_5, його вина у вчинені злочину повністю підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_4, згідно яких 2 травня 2012 року близько 10 годин 40 хвилин, вона приїхала на станцію «Виска» з Брянська, де її зустрічав ОСОБА_8, який допоміг перенести сумки на перон. В цей момент до неї підбігли ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - їхній син ОСОБА_11 стояв осторонь. ОСОБА_5 почав ображати її та плюнув в обличчя. Вона хотіла пройти, але попереду стала ОСОБА_7, ОСОБА_5 стояв позаду. ОСОБА_7 схопила тачку та хотіла нею вдарити потерпілу, але ОСОБА_9 не дала це зробити. ОСОБА_5 в цей час наніс їй удар кулаком в ліву скроню голови. До неї в цей момент підбігла ОСОБА_7 та схопила за волосся. ОСОБА_8 намагався розтягти ОСОБА_7, та ОСОБА_4 У цей час ОСОБА_5 схопив її за ліву руку і сильно викрутив назад, штовхнув, від чого вона впала та втратила свідомість. Отямилась вона лежачи під стіною правим плечем обпершись об неї. ОСОБА_8, та ОСОБА_9, надали їй допомогу та допомогли добратися додому. Через деякий час вона звернулася у міліцію та лікарню.

Також, вина засудженого ОСОБА_5 підтверджується й іншими доказами, дослідженими у ході судового розгляду справи, а саме: показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10; висновком експерта № 634, від 28.11.2011 року, відповідно якого, ОСОБА_4 спричинені ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синців та саден обличчя; розриву лівого акроміального зчленування із вивихом акроміального кінця ключиці, які відносяться до категорії середньої тяжкості; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.08.2011 року за участю потерпілою і ОСОБА_4, де потерпіла показала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.08.2011 року за участю свідка ОСОБА_9, де свідок показала механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.08.2011 року за участю свідка ОСОБА_8, де свідок показала механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4.

На підставі достовірних і узгоджених між собою доказів районний суд обґрунтовано визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, кваліфікувавши його дії, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Доводи наведені в апеляції засудженого ОСОБА_5 відносно того, що він намагаючись припинити злочинні дії ОСОБА_4, відтягнув ОСОБА_7 від ОСОБА_4, яка в цей час упала та вдарилась обличчям об стіну, від чого отримала синці на обличчі, а інших тілесних ушкоджень ОСОБА_4 він не наносив та не викручував їй руки, колегія суддів вважає безпідставними, метою яких є уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, протоколами відтворення обстановки та обставин подій від 23.08.2011 року та іншими доказами по справі.

Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, і призначив ОСОБА_5 покарання, яке є достатнім і необхіднім для можливого виправлення та попередження нових злочинів, правильно зробивши висновок, що виправлення та перевиховання засудженого можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України в редакції 1960 року, п.15 «Перехідних положень» КПК України в редакції 2012 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2012 року, стосовно ОСОБА_5 - без зміни.

Судді: