Справа № 1013/9311/2012 Головуючий у І інстанції Кісілевич П
Провадження № 22-ц/780/1199/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.
Категорія 50 01.03.2013
УХВАЛА
Іменем України
28 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" про поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що у порушення вимог трудового законодавства, а саме за відсутності згоди профспілкового комітету на його звільнення та недоведеності відповідачем необхідності змін в організації виробництва, скорочення штату або звільнення працівників його було незаконно звільнено з роботи. Просив поновити його на роботі на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено. ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 23.03.2012р. відповідач видав наказ -№25 «Про скорочення чисельності працівників» мотивуючи його різким зменшенням об'ємів виробництва, відсутністю споживачів на продукцію, змінами у організації виробництва та праці» (а.с.4-5) та направив до профспілкового комітету підприємства подання про отримання згоди на звільнення працівників за скороченням чисельності працівників з 23.05.2012р. в тому числі і позивача ( а.с. 6-7). 29.03.2012р. профспілковий комітет розглянувши зазначене подання не дав згоди на звільнення позивача та направив відповідь відповідачу про прийняте рішення (а.с. 8). Однак, 23.05.2012р. позивача було звільнено із роботи у зв'язку із скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України «Трудовий договір,укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників».
Відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України «Ліквідація, реорганізація підприємства, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва , що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників,погіршення умов праці,можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання,включаючи інформацію про причини наступних звільнень,кількість і категорії працівників,яких це може стосуватися,про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше 3 місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов'язаних з вивільненням працівників.»
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст.40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи , організації, скорочення чисельності або штату працівників,чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі,організації,чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу,крім випадків,передбачених ст. 43,43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Відповідно до ч. 8 ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня отримання погодження на звільнення працівника від первинної профспілкової організації.
Враховуючи вищезазначені норми закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач у порушення вимог ст. 49-4 КЗпП України, без надання профспілковому комітету інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення, без проведення попередніх консультацій з даного приводу із профспілковим комітетом, без погодження профспілкового комітету, 23.05.2012р. звільнив позивача із роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Посилання апелянта на те, що підприємство тривалий час знаходиться в процедурі банкрутства, ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2012 року відкрито процедуру санації, а тому працівники заводу були правомірно звільнені в зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, в тому числі і ОСОБА_2, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкротство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
На час звільнення позивача ОСОБА_2 ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"не визнано банкрутом, у зв'язку чим його ліквідація не проводилась.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені районним судом були вірно застосовані норми матеріального та дотримані норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" відхилити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: