Справа № 206/4273/2012 Провадження № 22-ц/772/102/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М.М.

Категорія: 41 Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сопруна В.В., Марчук В.С.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області та Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення і зняття з реєстрації, -

В с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Замостянського ВГІРФО ВМУ УМВС України у Вінницькій області, про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстрації, яким просила усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1; визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1; зобов'язати паспортне відділення Замостянського РВ ВМВ УМВС України зняти з реєстрації ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.01.2012 року, яке набрало законної сили згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 16.02.2012 року, за нею визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого її сина ОСОБА_5. У цій квартирі проживає і зареєстрована колишній власник її - відповідач по справі ОСОБА_3, яка в добровільному порядку не бажає виселитися і знятися із реєстрації. Вона ж не може вселитися у свою власну квартиру і зареєструватися там та не може у повній мірі розпорядитися своєю власністю. Також вона не може зареєструвати своє право власності на квартиру в органах БТІ, оскільки відповідач не допускає в квартиру техніка, який має зробити відповідні заміри та виготовити технічний паспорт.

У жовтні 2012 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, якою до участі у справі залучила також третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» та просила усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов'язання ОСОБА_3 надати доступ органам БТІ до спірної квартири; витребувати дану квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, скасувавши запис про державну реєстрацію; виселити ОСОБА_3 із спірної квартири та визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням спірної квартири, із зняттям її із реєстрації в даній квартирі. Обгрунтування позовних вимог доповнила тим, що частина 1 ст. 216 ЦК України не може бути застосована як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не можуть бути задоволені позови власників майна про визнання недійсним наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому випадку майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінни цької області від 7 листопада 2012 року задоволено заяву представник позивача. Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області та Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та зняття з реєстрації, залишено без розгляду в частині позовних вимог про зобов'язання провести державну реєстрацію.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Усунуто перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов'язання ОСОБА_3 надати доступ органам БТІ до квартири АДРЕСА_1.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3

Виселено ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1.

Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, із зняттям з реєстрації її з квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 107 гр. 30 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, відмовити.

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, проте у зв'язку із неотриманням копії судового рішення вона позбавлена можливості обґрунтувати дану апеляційну скаргу. При цьому добавила, що обгрунтування підстав, за яких рішення суду є незаконним буде подано негайно після ознайомлення та отримання його копії.

Станом на сьогоднішній день відповідач не надала суду обґрунтування незаконності рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідач, її представник, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про поважність причини неявки.

Представники третіх осіб, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися і не надали письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши поясненням представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення, виходячи із такого.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що вироком апеляційного суду Вінницької області від 4 березня 2005 року, який набув законної сили на підставі ухвали Верховного Суду України від 15 грудня 2005 року, встановлена незаконність позбавлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 її власника ОСОБА_5, шляхом вчинення злочинних дій відносно нього.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 квітня 2010 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_10 і ОСОБА_3, про визнання недійсними доручення і договору купівлі-продажу квартири. Визнано недійсним доручення, видане від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, яке посвідчене 1.09.2003 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений за дорученням від імені ОСОБА_5 - ОСОБА_6 з ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 5.09.2003 року.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2012 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого сина ОСОБА_5 (а. с. 4-7).

Ці обставини встановлені судовими рішеннями по цивільній справі № 2-1325-2011 (провадження № 22-ц/0290/514/12) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом (а. с. 4-7) і за правилами частини 3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована (а. с. 11) і проживає (а.с. 49, 58, 67) у квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням про відмову в державній реєстрації прав № 146 від 25.06.2012 року Комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» відмовило ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, у проведенні державної реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я власника ОСОБА_4 з тих причин, що підставою для проведення поточної інвентаризації є зміна власника, якщо минуло дванадцять місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації, а згідно матеріалів інвентарної справи - остання технічна інвентаризація цієї квартири проводилася 03.04.2006 року (а. с. 9-10).

Відповідач ОСОБА_3 не бажає в добровільному порядку виселитися і знятися із реєстрації у спірній квартирі.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За правилами частин 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_4 являється власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.01.2012 року, яке набрало законної сили 16.02.2012 року (а. с. 4-7).

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно придбане за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно із зазначеної нормою матеріального права добросовісне придбання майна можливе у випадку, коли воно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, захист прав позивача, яка являється власником спірної квартири, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, але за умови, що є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

По справі встановлено, що такою підставою являється вибуття спірної квартири із володіння законного її власника ОСОБА_5 не з його волі іншим шляхом. Це підтверджено вироком апеляційного суду Вінницької області від 4 березня 2005 року, який набрав законної сили згідно ухвали Верховного Суду України від 15.12.2005 року та рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2012 року, що набрало законної сили 16 лютого 2012 року (а. с. 4-7). Згідно ч. 3 і ч. 4 ст. 61 ЦПК України такі обставини не потребують доказування.

Отже, спірна квартира підлягає витребуванню від відповідача, яка не є стороною недійсного правочину, при пред'явленні позивачем віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України.

За таких підстав вимоги позивача у частині витребування квартири від чужого незаконного володіння ОСОБА_3 являються законними й обґрунтованими та підлягають до задоволення, тому суд прийшов до висновку про витребування квартири у добросовісного набувача ОСОБА_3

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 відповідно до частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі і те, що продавець не мав права відчужувати майно, це не може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійсненні державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Із наведеного слідує, що вимога ОСОБА_4 щодо скасування запису про державну реєстрацію спірної квартири за відповідачем ОСОБА_3 ґрунтується на вимогах закону, а тому підлягає до задоволення.

Згідно вимог ч. 4 і ч. 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення певних дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 150 ЖК України та ст. 383 ЦК України, згідно яких власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Судом встановлено, що право власності відповідача на спірну квартиру припинено і власником квартири являється позивач.

У зв'язку з припиненням права власності ОСОБА_3 на квартиру та при відсутності договірних відносин із власником квартири ОСОБА_4, відповідач втратила право користування цією квартирою, оскільки це її право похідне від її права колишнього власника квартири, та підлягає виселенню за позовом нового власника.

З урахуванням цих обставин, що відповідач не набула самостійного права на спірне жило на підставах передбачених законом (найм, оренда, вселення наймача чи на підставі ордера, угоди тощо), вона підлягає виселенню без надання іншого житла.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не вірно прийнято рішення про задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.

Так, відповідно до статті 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною 1, пунктами 1 і 5 частини 3 і частиною 4 статті 71 цього Кодексу.

Відповідно до статей 71, 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців без поважних причин провадиться у судовому порядку.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 10 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Таким чином, при вирішенні питання про втрату відповідачем права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

По справі достовірно встановлено, у тому числі це доведено зверненням до суду позивача з позовом про виселення відповідача, що ОСОБА_3 зареєстрована у спірній квартирі (а. с. 11) і фактично постійно проживає в ній та не вибувала з неї, у тому числі і тимчасово. Тобто, не існує факт відсутності відповідача у спірній квартирі.

За таких обставин вимога позивача про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 не ґрунтується на житловому законодавстві, а тому не підлягає до задоволення.

При цьому враховується і та обставина, що позивач чи її представник, який підписав, подав та підтримував у судовому засіданні заявлені позовні вимоги та заперечував апеляційну скаргу відповідача, не зазначив обґрунтування цієї позовної вимоги - визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З урахуванням викладеного та відповідно до правил ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391, 330, 386, 388 ЦК України, ст. 9, 71, 72, 163 ЖК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області та Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстрації задовольнити частково.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, скасувавши запис про державну реєстрацію квартири за попереднім власником ОСОБА_3.

Усунути перешкоди, які чиняться ОСОБА_4 в користуванні її власністю, шляхом виселення ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 107,30 гр.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підписи/ В.В. Сопрун

В.С. Марчук

З оригіналом згідно:

Суддя: М.В. Матківська