УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/260/13Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"27" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.Феодосії у складі:

головуючого суддіПритуленко О.В.,

суддівЛоманової Л.О., Приходченко А.П.,

при секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (треті особи - комунальне підприємство «Аршинцево», ОСОБА_11, ОСОБА_12) про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, посилаючись на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. 20 липня 2012 року вказану квартиру було затоплено мешканцями квартири №43, що знаходиться за вказаною адресою поверхом вище, про що складено відповідний акт. З урахуванням викладеного просили суд стягнути з відповідачів 5623 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. компенсації моральної шкоди.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволений частково: суд стягнув з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 солідарно у відшкодування матеріальної шкоди 5623 грн., у відшкодування моральної шкоди - 500 грн. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

На думку апелянта, при вирішенні спору суд не врахував, що розмір завданого позивачам збитку, визначений у висновку судового експерта, складається не лише з залиття квартири, що відбулося у липні 2012 року, а і з залиття, що мало місце у 2009 році, шкода з якого ними була відшкодована у добровільному порядку.

Безпідставним також апелянт вважає стягнення з відповідачів компенсації моральної шкоди, оскільки в квартирі, де сталося залиття, позивачі не проживають, а записи у медичній картці про погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 саме через залиття квартири - зроблені з її слів.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали заперечення на скаргу, вважають доводи апелянта неспроможними, просять апеляційну скаргу відхилити.

Згідно ч.1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів та представників апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 177 ЖК УРСР громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність житлових будинків, дбайливо відноситися до санітарно-технічного та іншого устаткування, до об'єктів благоустрою, дотримувати правила утримання житлового будинку і прибудинкової території, правила пожежної безпеки.

Відповідно до вимог п.18 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями» власники квартир, наймачі й орендарі зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків по призначенню, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартир і технічного устаткування будинків, дотримувати правила пожежної безпеки. З появою несправностей у квартирі вживати заходів до їхнього усунення власними силами чи силами підприємств по обслуговуванню житла.

Встановлено, що сторони є мешканцями багатоквартирного будинку АДРЕСА_1. Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 жовтня 1996 року є власниками квартири №39 (а.с. 17). Поверхом вище розташована квартира №43, в якій проживають ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 18).

20 липня 2012 року відбулося залиття квартири №39 з квартири №43.

Даний факт зафіксовано у акті ЖЕД №2 Комунального підприємства «Аршинцево» , згідно якого залиття відбулося з вини квартиронаймачів квартири №43 внаслідок витоку води з ємкості на підлогу, через що у квартирі позивачів виявлені сліди залиття на стелі і стінах кухні, намокнули меблі, речі, від намокання роздувся лінолеум на підлозі кухні (а.с. 19).

Крім того, факт залиття підтверджений показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Відповідно до вимог ч. 1 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Отже, у правовідносинах щодо відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди: не позивач доводить наявність вини відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Згідно висновку №272-6 від 2 серпня 2012 року з оцінки пошкодженого майна, складеного Бюро судових експертиз «Мале приватне підприємство «СБ», внаслідок вказаного залиття квартири позивачам завдана шкода в розмірі 5623 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виходив із того, що залиття квартири позивачів відбулося з вини відповідачів, що підтверджується сукупністю матеріалів справи, вартість пошкодженого майна позивача встановлена кошторисом, який відповідачами належними доказами не спростований, а тому на них покладається обов'язок по відшкодуванню заподіяної шкоди.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що факт залиття квартири позивачів з вини відповідачів підтверджується наявними у справі доказами та не спростований останніми в ході розгляду справи, у зв'язку із сим, обґрунтовано в силу ст. ст. 1166, 1167 ЦК України частково задовольнив позов. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню виходив із засад розумності та справедливості.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Вимагаючи скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові, апелянт послався на недоведеність факту спричинення шкоди від вказаного залиття в розмірі, встановленому Бюро судових експертиз «Мале приватне підприємство «СБ», наполягаючи на тому, що площа залиття квартири позивачів і, відповідно, розмір шкоди є меншою, ніж зазначено у висновку №272-6 від 2 серпня 2012 року, оскільки замокання відбулося лише у приміщенні кухні; залиття приміщення суміщеного туалету з ванною кімнатою не підтверджено.

Вказаний довід апелянта не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як слідує з висновку Бюро судових експертиз «Мале приватне підприємство «СБ» від залиття постраждало не лише приміщення кухні у квартирі позивачів, а і приміщення суміщеного туалету з ванною кімнатою. На момент огляду в цих приміщеннях між панелями перекриття і поверхнею підвісної стелі виявилася волога, при знятті підвісної стелі з отвору пластикової євродошки для установки точкового вбудованого світильника полилася вода. Вартість робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна, складає 5623 грн.

У порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідачами не було надано доказів, які б спростовували наявність їх вини у залитті квартири позивачів, та встановленої вартості ремонтно-відновлювальних робіт квартири.

За таких обставин судом зроблений правильний висновок про задоволення позовних вимог позивачів в частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки матеріали справи не містять доказів про спростування факту залиття та встановленої вартості ремонтних робіт квартири.

Обґрунтованим є також висновок суду про наявність підстав для компенсації позивачам завданої моральної шкоди.

З роз'яснень, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, із наступними змінами, вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст. 1167 ЦК України, давши належну оцінку сукупності встановлених у справі обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що пошкодженням майна позивачам завдано моральну шкоду, і визначаючи її розмір виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Приходченко А.П.