ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
___________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2013 р. Справа № 821/473/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Гомельчука С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області (далі - позивач, УПФУ) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1756 грн. 80 коп.
Адміністративний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, його доходи оподатковуються за спрощеною системою оподаткування. Відповідач згідно із положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у 2010 році перебував у статусі платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" відсотки від суми єдиного, фіксованого податку перераховуються відділенням державного казначейства на рахунок органу Пенсійного фонду. Оскільки зазначена частина єдиного,фіксованого податку є меншою від суми мінімального страхового внеску, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено обов'язок фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного,фіксованого податку, здійснювати доплату, розмір якої є різницею між розміром мінімального страхового внеску та сумою страхового внеску, сплаченого під час перерахування на рахунок державного казначейства суми єдиного, фіксованого податку, однак підприємцем не здійснено зазначених доплат в повному обсязі. Станом на момент подачі позову відповідач має недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1756 грн. 80 коп., яка не погашена ФОП ОСОБА_1 добровільно, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, надіслав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що спір щодо сплати внесків та стягнення заборгованості по внескам до неприбуткових самоврядних організацій (об'єднань громадян) є спором, який виникає в сфері діяльності неприбуткової самоврядної організації і не є спором у публічно-правових відносинах, тому, на думку ФОП ОСОБА_1 даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а розглядається в порядку цивільного судочинства. Крім того, вважає, що страхові внески не є податками і обов'язок сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності. Просила відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.12. розділу XV Закону № 1058-ІV у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 5 ч.2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в п. 7 ч.1 ст. 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом статті 23 Закону № 1058-ІV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
У даному випадку позивач виступає саме як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України до відносин з загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.
Таким чином, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця. У 2010 році відповідач перебував на обліку в УПФУ як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та знаходився на спрощеній системі оподаткування.
Статтею 67 Конституції України зазначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1058-ІV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-ІV виключно цим Законом визначається коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
17 липня 2010 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 08 липня 2010 року № 2461-VI (далі - Закон № 2461 -VI).
До введення в дію Закону України "Про внесення змін до Законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року № 2461 -VI доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування. Починаючи з липня 2010 року Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року № 2461-VI встановлено обов'язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058-ІV.
З урахуванням внесених змін, які набрали чинності, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №1058-ІV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками відповідно до цього Закону є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-ІV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 3 статті 15 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Отже, Законом України від 08 липня 2010 року № 2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного Фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1058-ІV участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування може припинитися у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Підпунктом 4 п.8 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV (чинне на момент виникнення правовідносин) встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески;
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону є квартал.
За приписами п.8.2., п.8.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.
Відповідно до абзацу 6 п.7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок становив: з 1 липня 2010 року - 294,82 грн., з 01 жовтня 2010 року - 301 грн. 12 коп., з 01 грудня 2010 року - 306 грн. 10 коп.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі неповної сплати страхових внесків ФОП ОСОБА_1 надіслано позивачем поштою вимогу про сплату боргу зі страхових внесків від 09 лютого 2011 року № Ф-03 у в розмірі 1756 грн. 80 коп., яка отримана підприємцем 10 лютого 2011 року. Доказів оскарження вимоги про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або до суду чи її узгодження з УПФУ відповідачем суду не надано.
На час розгляду справи заборгованість в розмірі 1756 грн. 80 коп. залишається непогашеною.
Оскільки ФОП ОСОБА_1 не виконано обов'язку застрахованої особи та страхувальника, передбаченого Законом № 1058-ІV, добровільно не сплачено суми заборгованості по страхових внесках, а тому недоїмка в розмірі 1756 грн. 80 коп. підлягає стягненню в судовому порядку.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.4 ст.94, ч.6 ст.128, ст.ст. 158-163, 167 КАС України суд,-
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1756 (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) грн. 80 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 10.1