Справа № 2-а-29/07

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 листопада 2007 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого   -  судді Слоквенко Г.П.,  при секретарі -  Чоп Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солонянської райдержадміністрації,  виконкому Василівської сільської ради про визнання незаконним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним рішення виконкому Солонянської районної ради.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те,  що 15 березня 1989 року виконавчим комітетом Солонянської районної ради народних депутатів було прийняте рішення №4 7/2 про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 На підставі цього рішення,  голові колгоспного двору - ОСОБА_2 03 квітня 1989 року виконкомом Солонянської районної ради народних депутатів було видане свідоцтво на вказане домоволодіння.

Вважає,  що вказане рішення не відповідає вимогам законодавства і тому прохає суд визнати його незаконним.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала і прохала визнати незаконним рішення виконавчого комітету Солонянської районної ради народних депутатів №47/2 від 15 березня 1989 року. Пояснила,  що 15 березня 1989 року виконавчим комітетом Солонянської районної ради народних депутатів було прийняте рішення про визнання права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 в с.  Кам'яне по вул.  Шевченко,  на підставі якого 03 квітня 1989 року виконавчим комітетом Василівської сільської ради народних депутатів на цілий будинок з дворовими побудовами в АДРЕСА_1 було видано свідоцтво. Свідоцтво було видано ОСОБА_2 як голові колгоспного двору.

ОСОБА_2 ніколи не була членом колгоспу і на день прийняття рішення і видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок ОСОБА_2 померла.

ОСОБА_2 в 1977 році зверталась до правління колгоспу «Заповіт Леніна»,  щоб їй виділили присадибну ділянку в розмірі 0, 25 га біля будинку,  який вона бажала купити і правління колгоспу рекомендувало загальним зборам колгоспників виділити земельну ділянку розміром 0, 25 га,  біля вказаного будинку. Але земельна ділянка розміром 0, 25 га не була виділена ОСОБА_2,  так як таке рішення не приймалося загальними зборами колгоспників. Документів,  що підтверджують придбання ОСОБА_2 житлового будинку в с.  Кам'яне немає.

Земельна ділянка площею 0, 25 га була виділена ОСОБА_3 у квітні 1986 року як члену колгоспу «Заповіт Леніна». 07 лютого 1989

року ОСОБА_3 дозволено будівництво житлового будинку і 15 лютого 198 9 року на його ім'я був виданий технічний паспорт на незакінчений самочинно збудований будинок.

На день постановления рішення від 15 березня 1989 року і день видачі свідоцтва право власності на будинок по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 фактично земельна ділянка 0, 25 га була юридично передана в користування колгоспнику ОСОБА_3 і Бюро технічної інвентаризації видало йому технічний паспорт.

Рішення від 15 березня 1989 року прийняте з порушенням Інструкції про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації і Постанови Ради Міністрів СРСР "Про порядок обліку житлового фонду" від 10.02.1985 року,  згідно пункту 1.5. якого,  реєстрації підлягають житлові будинки незалежно від того,  в чиїй власності знаходяться,  в тому числі колгоспні та громадян на праві приватної  власності.  Згідно  п.2.1.,   основним  документом  для встановлення права власності на будівлю є акт про надання земельної ділянки. В п.2.2 та 3.1 вказано,  що при відсутності правовстановлюючих документів повинен і складений акт обслідування,  відомості БТІ і т.д. При перевірці і складанні акту було би встановлено,  що ОСОБА_2 не була членом колгоспу,  що земля їй не надавалась,  а надана ОСОБА_3,  що вона померла в 1986 році,  що в будинку фактично живе ОСОБА_3,  якому надана земельна ділянка і виданий технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1,  що в будинку проживає ОСОБА_4 і підстав для визнання права власності на будинок за ОСОБА_2 немає. Представник відповідача - Солонянської райдержадміністрації в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив,  що рішення від 15 березня 198 9 року виконкомом Солонянської районної ради народних депутатів було прийнято без порушень законодавства,  яке діяло на тої час,  а позивачка взагалі не мала підстав звертатися з позовом до суду про оспорювання цього рішення,  оскільки її права у сфері публічно - правових відносин вказаним рішенням не порушені.

Прохав застосувати строк позовної давності до заявленого позову.

Представник відповідача - виконкому Василівської сільської ради в судове засідання не з»явився. Згідно листа,  справу прохали розглядати в відсутність їх представника.

Суд,  заслухавши представника позивачки,  представника відповідача - Солонянської райдержадміністрації,  дослідивши докази,  що є в матеріалах справи та надані сторонами,  приходить до висновку,  що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Як встановлено судом,  15 березня 1989 року виконавчим комітетом Солонянської районної Ради народних депутатів №47/2 було прийняте рішення про визнання права власності на житловий будинок по вул. Шевченко в с. Кам'яне за ОСОБА_2 (а.с. б). На підставі вказаного рішення,  03 квітня 1989 року виконавчим комітетом Василівської сільської ради народних депутатів було видано свідоцтво про право приватної власності на цілий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 колгоспного двору (а.с. 11). При цьому в свідоцтві було зазначено,  що вказане домоволодіння належить колгоспному двору,  голова якого - ОСОБА_2

Відповідно до п.4 Постанови ВР України від 05.03.1992 року Про порядок введення в дію Закону України «Про Представника Президента України»,  яка на даний час втратила чинність передбачено,  що місцева державна адміністрація в областях,  містах Києві і Севастополі,  районах,   районах міст Києва і Севастополя формується на базі

 виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів,  їх відділів і управлінь. Після створення місцевої державної адміністрації діяльність виконавчих комітетів цих Рад припиняється. Таким чином,  після прийняття 09 квітня 1999 року Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження ліквідованого виконкому Солонянської районної ради народних депутатів на даний час виконує Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області.

Згідно ч.1  ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Посилання представника позивачки на те,  що ОСОБА_2 ніколи не була членом колгоспу «Заповіт Леніна» суд не бере до уваги,  оскільки останньою судовому засіданні це не доведено. Надані у якості доказу довідки архівного відділу Солонянської райдержадміністрації (а.с. 27),  документи колгоспу «Заповіт Леніна» за 1978 рік (протоколи загальних зборів) та за 1980 рік (протоколи загальних зборів та протоколи засідань правління) на зберігання до архіву не надходили і були втрачені. Відповідно на підставі них не можливо встановити,  чи приймалось рішення про прийняття в члени колгоспу «Заповіт Леніна» ОСОБА_2 або рішення про продаж останній будинку по АДРЕСА_1.

Також,  в судовому засіданні не встановлено і представником позивачки не доведено порушення законодавства під час визнання права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2,  оскільки відповідно до архівного витягу від 20.02.2001 року (а.с. 7) ,  архівні документи виконавчого комітету Солонянської районної ради народних депутатів документів,  на підставі яких було постановлено рішення від 15 березня 198 9 року відсутні. Таким чином,  не виявляється можливим встановити,  на підставі яких документів була проведена реєстрація спірного будинку за ОСОБА_2,  а відповідно і яке саме порушення було допущено при проведенні реєстрації. Письмові відповіді відповідача- Василівської сільської ради,  надані у якості доказів підтвердження незаконності рішення виконавчого комітету Солонянської районної Ради народних депутатів №47/2 від 15 березня 198 9 року є неналежними доказами,  оскільки у відповідності до ч. 1  ст.  7 0 КАС України не стосуються предмету доказування за даним адміністративним позовом.

Згідно до ч.1  ст. 2 КАС України,  завданням адміністративного судочинства є захист прав,  свобод та інтересів фізичних осіб,  прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства,  в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За ч.1  ст. 104 КАС України,  до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа,  яка вважає,  що порушено її права,  свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Але в судовому засіданні представником позивачки не доведено,  яким чином оскаржуване рішення порушує права,  свободи чи інтереси позивачки у сфері публічно - правових відносин,  оскільки згідно пояснень представника позивачки,  позивачка не претендує на вказаний будинок.

Таким чином,  враховуючи вищенаведене,  суд приходить до висновку,  що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного,  керуючись Інструкцією про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації затвердженою ЦСУ СРСР,   ст.  ст. 10, 11, 69, 60, 71, 158-163 КАС України,  суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Солонянської райдержадміністрації,  виконкому Василівської сільської ради про визнання незаконним рішення №47/2 про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2,  відмовити.

постанова може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до  ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі та протягом двадцяти днів з дня подання заяви,  поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови.