УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. справа № 2а-1534/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Суховарова А.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року у справі №2а-1534/11 за позовом ОСОБА_1 до відділу Держкомзему у Долинському районі, Долинської районної державної адміністрації по визнання неправомірними дій та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнивши який просила суд визнати протиправним рішення Держкомзему у Долинському районі відносно складеного припису № 000070/06 від 22 червня 2011 року та скасувати вказаний припис як нечинний; вважати поновленим договір оренди земельної ділянки від 16.03.2001 року укладений між СФГ «Восход»та Долинською райдержадміністрацією Кіровоградської області.

Постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на незаконність судового рішення, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення. Вважає, що суд не обґрунтовано не взяв до уваги її твердження, щодо не отримання письмової відмови про поновлення договору оренди землі.

В судове засідання позивач не прибув -надав суду заяву з проханням розглянути справі за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача - відділу Держкомзему у Долинському районі не прибув, надав суду заяву з проханням розглянути справі за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача - Долинської районної державної адміністрації не прибув -про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлялися належним чином.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.01.2011 року позивач звернулася до голови Долинської районної державної адміністрації з письмовою заявою про надання дозволу на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.

Листом голови Долинської районної державної адміністрації № 01-12-6/1 від 04.04.2011 року позивача повідомлено, що на підставі Земельного кодексу України право оренди набувається на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону, тому вказана земельна ділянка буде виставлена на аукціон для продажу права оренди земельних ділянок державної та комунальної власності.

22 червня 2011 року Державним інспектором по контролю за використанням та охороною земель у Долинському районі Ольховською І.Ф. позивачу видано припис № 000070/06 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки встановлено, що позивач самовільно без правовстановлюючих документів здійснила посів насіння соняшнику під урожай 2011 року на земельних ділянках сільськогосподарського призначення із земель державної власності на загальній площі 49,7 га ріллі на території Іванівської сільської ради.

У зв'язку з цим листом Відділу Держкомзему у Долинському районі №622/01-12 від 07.07.2011 року позивачу визначено розмір шкоди в сумі 48425,59 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідачів є правомірними, адже позивач самовільно без правовстановлюючих документів, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України зайняв земельну ділянку.

При таких обставинах суд, встановив, що дії відповідачів відповідають Законам України, тому у задоволені позову слід відмовити.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок….

Згідно приписів ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу .

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»із змінами, внесеними Законом України № 271-VI від 15.04.2008 року, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або з відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, з винятком дій, які відповідно до закону є правомірними .

Згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі»По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини, що мають значення для справи, а саме обставини самовільного заняття позивачем земельної ділянки, та правомірності дій відділу Держкомзему у Долинському районі щодо винесення у зв'язку з цим припису № 000070/06 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Крім того судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам по справі, а саме листу голови Долинської районної державної адміністрації № 01-12-6/1 від 04.04.2011 року, що свідчить про повідомлення позивача про можливість отримання права на оренду земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо правомірності дій відповідачів та необґрунтованості вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року у справі №2а-1534/11 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Олефіренко Н.А.