ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. справа № 2а-10826/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Ленінському районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року

у справі № 2а-10826/11

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя

про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії працюючого пенсіонера та стягнення

недоотриманої пенсії, -

ВСТАНОВИВ :

24 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя та просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 01.05.2011 року із застосуванням показника заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу по Україні за 2010 рік та виплатити різницю між розрахованими та фактично виплаченими сумами.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2011 року позов задоволено: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік в розмірі з 01.05.2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій

посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі .

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, перебуває на обліку в УПФУ, де отримує державну пенсію. По спливу двох років з дати останнього перерахунку, позивач, який працював в цей час, звернувся до УПФУ з проханням провести перерахунок його пенсії у відповідності до положень ч. 4 ст. 42 Закону України від 9.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон № 1058-IV).

Працівниками управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснено перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та наполягає на перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, за календарний рік, що передує року зверненню за перерахунком пенсії.

Частиною другою статті 40 Закону України № 1058-IV встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням, зокрема страхового стажу, встановлено частиною четвертою статті 42 зазначеного Закону.

Частиною третьою статті 42 зазначеного Закону у редакції Закону України № 1058-IV визначено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина 1 статті 40 Закону України № 1058-IV передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.

Аналіз частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.

Тобто працюючий пенсіонер має право на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення, однак не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це -середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону № 1058-IV).

Проте, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року № 530 встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV у редакції Закону від 9 липня 2003 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року N 1788-XII та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закон № 1058-IV, а саме нормативні положення статті 42 цього Закону. Зі змісту цих положень випливає, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.

При цьому слід зауважити, що ототожнювати визначення як «середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії», не можливо, оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV і є величиною постійною незмінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу)застрахованої особи для обчислення пенсії.

Таким чином, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.

З огляду на викладене, суд вважає, що суд першої інстанції припустився порушень вимог норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя - задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року у справі № 2а-10826/11 скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров