ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
22 лютого 2013 р. Справа № 802/364/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича
позивача: Доценко В.М.
відповідача: Бойко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС
про: скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ :
24.01.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс» (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 року №0000902350.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач не погоджується з даним податковим повідомленням-рішенням щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 67 224,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 33 612,00 грн. Позивач вважає, що вказане рішення необґрунтоване та не відповідає вимогам законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження підприємством зобов'язань податку на додану вартість, данні відображені в акті перевірки є необґрунтованими, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих та не мають підтвердження доказами.
Представники відповідача щодо позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити зазначивши, що ТОВ «Авіа Макс» не підтвердило належними документами факту поставки запасних частин від контрагента. При цьому, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність господарських операцій та відсутність підстав для формування податкового кредиту.
Крім того, під час судового розгляду даної адміністративної справи в судовому засіданні 18.02.2013 року було допитано свідків ОСОБА_3, який працює водієм на ТОВ «Авіа Макс» та ОСОБА_4, який на підставі направлення №2382/22 від 04.10.2012 року проводив виїзну позапланову перевірку позивача в період з 04.10.2012 року по 10.10.2012 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс» зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 26.04.2010 р. за ідентифікаційним кодом № 37085006, за юридичною адресою - м. Вінниця, вул. Литвиненка, буд. 54, кв.99 (а.с.19). Довідкою Головного управління статистики у Вінницькій області № 687682 визначено, що керівником даного товариства являється ОСОБА_5 (а.с.20). У відповідності до свідоцтва №100284702 позивач зареєстрований в Вінницькій ОДПІ, як платник податку на додану вартість (а.с.21).
На підставі направлення №2382/22 від 04.10.2012 року виданого Вінницькою ОДПІ згідно із ст.20, п.п. 78.1.1, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ від 04.10.2012 року №2425/22, була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс» з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартістю з контрагентами ПП «Прилукихімснаб» код ЄДРПОУ - 31360133 за січень-травень 2012 р. та липень 2012 р., ТОВ «Асторія Груп» код ЄДРПОУ - 37505972 за червень-липень 2011 р. та вересень 2011 р. ТОВ «Едвентайзінг-Експерт» код ЄДРПОУ 35195412 за вересень-листопад 2011 р., ТОВ «Сорента» код ЄДРПОУ 37403012 за квітень 2011 р.
За результатами перевірки Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області ДПС було складено акт перевірки від 17.10.2012 року № 2513/22/37085006 (далі - акт перевірки).
Згідно висновку даного акту перевірки, встановлені наступні порушення:
1) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в наслідок чого підприємство зависило податкові зобов'язання на загальну суму 917 633,26 грн., в тому числі: за січень 2012 року на суму 20 035,00 грн., за лютий 2012 року на суму 8 968,00 грн., за березень 2012 року на суму 184 632,00 грн., за квітень 2012 року на суму 164 692,96 грн., за травень 2012 року на суму 295 246,01 грн., за липень 2012 року на суму 87 085,99 грн., за червень 2011 року на суму 45 149,26 грн., за липень 2011 року на суму 4 306,13 грн., за вересень 2011 року на суму 75 318,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 8 250,00 грн., за листопад 2011 року на суму 11 070,00 грн., за квітень 2011 року на суму 12 879,39 грн.
2) п. 198.1 п. 198.2, п. 198.6 ст.198 ПК України, в наслідок чого підприємство зависило податковий кредит на загальну суму 917 633,26 грн., в тому числі: за січень 2012 року на суму 20 035,00 грн., за лютий 2012 року на суму 8 968,00 грн., за березень 2012 року на суму 184 632,00 грн., за квітень 2012 року на суму 164 692,96 грн., за травень 2012 року на суму 295 246,01 грн., за липень 2012 року на суму 87 085,99 грн., за червень 2011 року на суму 45 149,26 грн., за липень 2011 року на суму 4 306,13 грн., за вересень 2011 року на суму 75 318,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 8 250,00 грн., за листопад 2011 року на суму 11 070,00 грн., за квітень 2011 року на суму 12 879,39 грн.
Не погодившись з вищеприйнятим актом, позивачем подано заперечення, на підставі якого Вінницькою ОДПІ надано відповідь № 45288/22 від 01.11.2012 р. про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 17.10.2012 р., яким заперечення задоволено частково. Таким чином, в ході розгляду заперечення внесено зміни до п. 4 «Висновок», акту перевірки від 17.10.2012 року № 2513/22/37085006 та встановлені наступні порушення:
1) п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, в наслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 67 224,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 47 904,00 грн., жовтень 2011 року на суму 8 250,00 грн., листопад 2011 року на суму 11 070,00 грн.
2) п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України, в наслідок чого занижено суму, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 67 224,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 47 904,00 грн., жовтень 2011 року на суму 8 250,00 грн., листопад 2011 року на суму 11 070,00 грн.
05.11.2012 року Вінницькою ОДПІ на підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000902350, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 67 224,00 грн. та застосувано штрафні санкції в розмірі 33 612,00 грн.
Судом встановлено, що позивач оскаржив спірне податкове-повідомлення-рішення до Державної податкової служби Вінницької області, проте скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи протиправним винесене податкове повідомлення-рішення, позивач з метою захисту своїх прав, звернувся до суду.
Прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення було мотивовано висновками акту перевірки про те, що ТОВ «Авіа Макс» неправомірно сформувало податковий кредит по операціям з придбання запасних частин для ремонту авіатехніки у ТОВ «Едветайзенг-Експерт» за вересень-листопад 2011 року.
Згідно акту перевірки, податковим органом зроблено висновок, що позивач не проводив з контрагентом ТОВ «Едветайзенг-Експерт» жодних фінансово-господарських операцій, оскільки вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться; засновник та директор підприємства ОСОБА_6 дала пояснення старшому оперуповноваженому ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, капітану податкової міліції Павленку Є.Є., що стала засновником та директором підприємства ТОВ «Едветайзенг-Експерт» за винагороду, а фінансово-господарську діяльність підприємства вели невідомі їй особи, однак, час від часу підписувала документи. Також в акті перевірки, зазначено, що відсутність фінансово-господарської діяльності між позивачем і його контрагентом ТОВ «Едветайзенг-Експерт» підтверджується відсутністю у контрагента технічного оснащення, основних фондів, тиехнічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, які на думку податкового органу є обов'язковими здійснення господарської діяльності.
Враховуючи наведене, відповідачем встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, правочин, на думку перевіряючої, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю.
Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки та бере до уваги наступне.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення господарської діяльності, а саме реальність отримання товару ТОВ «Авіа Макс» від контрагента ТОВ «Едветайзенг-Експерт».
Судом встановлено, що позивачем з ТОВ «Едветайзенг-Експерт» укладено договір купівлі-продажу від 01.09.2011 р. №18 на поставку продукції (запчастини) зазначену у додатках:додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною , а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару. Загальна сума даного договору складається з сумарної ціни товару, вказаної в рахунках. Строк дії договору не обумовлено.
Відповідно до виставлених контрагентом TOB «Едвентайзінг-Експерт» рахунків-фактур, TOB «Авіа Макс» розрахувалась за товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №195 від 20.09.2011 р. на суму 87 000,00 грн.; №205 від 23.09.2011 р. на суму 84 240,00 грн.; №207 від 26.09.2011 р. на суму 116 184,00 грн.; №215 від 18.10.2011 р. на суму 49 500,00 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №76 від 17.11.2011 р. на суму 6 480,00 грн.
Реальність отримання купленого товару у TOB «Едвентайзінг-Експерт» підтверджується наступним:
1) податковими накладними №90903 від 09.09.2011 р. на суму 116 184,00грн., №91410 від 14.09.2011 на суму 84 240 грн., №91903 від 19.09.2011 р. на суму 87 000,00 грн., №14 від 09.11.2011 на суму 59 940,00 грн., №34 від 17.11.2011 р. на суму 6 480,00 грн., №605 від 06.10.2011 на суму 49 500,00 грн.;
2) видатковими накладним №24 від 14.09.2011 р. на суму 84 240,00 грн.; №28 від 19.09.2011 р. на суму 87 000,00 грн., №75 від 09.11.2011 р. на суму 59 940,00 грн., №84 від 17.11.2011 р. на суму 6 480, грн., №202 від 06.10.2011 р. на суму 49 500,00 грн.
Перевезення купленого товару було проведено з оформлення подорожник листів та товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, свідок ОСОБА_3, який зазначений як водій у товарно-транспортних накладних, в судовому засіданні підтвердив факт переміщення купленого товару від TOB «Едвентайзінг-Експерт» м. Київ до ТОВ «Авіа Макс» м. Вінниця.
Куплений товар (запасні частини для ремонту авіатехніки) у TOB «Едвентайзінг-Експерт», відповідально до договорів поставки, TOB «Авіа Макс» продало авіаремонтним заводам України, а саме: TOB «Вінницький авіаційний завод», Державне підприємство «Луганський авіаційний ремонтний завод», Державне підприємство Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіаком».
Представником позивач також зазначено, що під час проведення перевірки, у посадової особи податкового органу не було зауважень до наданих документів, що підтвердили придбання та реалізацію даних товарів.
Визначаючись щодо порушень які встановлені в акті перевірки, суд виходив з того, що положення п. 198.1 ст. 198 ПК України визначають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Так, нормами ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.
Водночас, у відповідності до п.п. 14.1.18. п.14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Положення п.200.1.ст. 200 ПК України передбачають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, що передбачено п. 200.17.ст.200 ПК України .
Згідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 187.7 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної цінами, що встановлюють положення п. 188.1 ст.188 ПК України.
Пункт 200.2. ст. 200 ПК України встановлює, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість в розмірі 67 224,00 грн.
Суд також не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.
Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.
Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, здійснення операцій із придбання запасних частин, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з придбання товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.
Крім того, в акті перевірки зазначено про внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Едветайзинг-Експерт» за місцезнаходженням.
Проте, відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
В силу ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як видно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Едветайзинг-Експерт» було зареєстроване як юридична особа (а.с.237).
Окрім того, в акті перевірки містяться посилання на пояснення засновника та директора ТОВ «Едветайзинг-Експерт» ОСОБА_6 щодо фіктивної реєстрації підприємства ТОВ «Едветайзенг-Експерт».
Вказане не розцінюється судом як належний доказ фіктивності правочину, а відтак - відхиляється. Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, які впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платника податків.
Таким чином, досліджуючи матеріали справи, на підставі даних правових норм, суд приходить до висновку, що ТОВ "Авіа Макс" правомірно сформувало за вересень-листопад 2011 р. податковий кредит та бюджетне відшкодування, адже встановленні порушення Вінницькою ОДПІ не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Також, крім безпідставного визначення суми заниження податку на додану вартість у розмірі 67 224,00 грн., відповідачем протиправно, в порушення норм Палаткового кодексу України, не вірно визначено відсоток та суму штрафних санкцій.
Відповідно до змісту ст. 123.1, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При визначені суми штрафу, було застосовано штрафні санкції в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, який застосовується відповідно до ст. 123.1 ПК України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, в наслідок чого сума штрафних санкцій становить 33 612,00 грн. (67 224,00*50%= 33 612,00)
В акті перевірки не зазначено підставу застосування штрафних санкцій в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
В даному випадку контролюючим органом потрібно було застосувати штрафну санкцію в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання. Оскільки, Вінницька ОДПІ в перше, а не повторно на протязі 1095 днів, самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування, так як 05.07.2012 року у справі № 2а/0270/2432/12 Вінницький окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, від 14.05.2012 р. № 0000252330, яким було визначено грошове зобов'язання TOB «Авіа Макс» в сумі 22 311,00 грн. Як зазначено представником позивача в судовому засіданні дане судове рішення не було скасовано Вінницьким апеляційним адміністративним судом і набрало законної сили.
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_4, який не надав конкретних пояснень та відповідей на питання суду щодо підстав застосування штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків.
Враховуючи, що при розгляді справи не знайшли своє підтвердження висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, 200.1, 200.2 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, а від так відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67 224,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 33 612,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові, особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як поясненнями представників сторін, так і матеріалами суд вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000902350 від 05.11.2012 року.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - TOB «Авіа Макс» судові витрати на сплату судового збору в сумі 1008,36 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 05.11.2012р. №0000902350.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" (м. Вінниця, вул. Литвиненка, 54, кв.99, код ЄДРПОУ 37085006) судові витрати в розмірі 1008 грн. (одна тисяча вісім грн.) 36 коп. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна