ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 920/159/13-г

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Камишевої Л.М.,

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників:

від заявника - Горевий А.В.- за довіреністю від 22.01.2013р. №1363/13-08;

від боржника - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх.№448 С/2)

на ухвалу господарського суду Сумської області від 18.01.2013р.

у справі № 920/159/13-г

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про банкрутство

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.01.2012р. у справі №920/159/13-г (суддя Спиридонова Н.О.) заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про порушення справи про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду. Ухвала суду з посиланням на ст.ст.5,9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство), ст.63 ГПК України мотивована тим, що ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2 не надано належних доказів того, що боржник є суб'єктом підприємницької діяльності і, відповідно, може бути суб'єктом банкрутства на момент звернення ініціюючого кредитора до суду.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 18.01.2013р. у справі №920/159/13-г про повернення заяви без розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що чинним законодавством не передбачено подання саме довідки (витягу) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження того, що боржник є суб'єктом підприємницької діяльності. Апелянт вважає, що свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та лист Державної податкової служби від 04.01.2013р., у якому зазначено що боржник знаходиться на загальній системі оподаткування, є належними доказами того, що боржник є суб'єктом підприємницької діяльності на момент звернення ініціюючого кредитора до суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив ухвалу господарського суду Сумської області від 18.01.2013р. у справі №920/159/13-г скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.

Боржник належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить підтиск штампу на звороті ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення боржника про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника боржника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

17.01.2013р. Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах звернулось до господарського суду Сумської області з заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2 в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка обґрунтована тим, що станом на момент звернення до суду заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором становить 1389,60грн., безспірність вимог підтверджується вимогою про сплату боргу від 28.12.2011р. №Ф-3387 та постановою відділу ДВС Сумського МУЮ про відкриття виконавчого провадження. Також зазначає, що згідно листа ДПІ в м. Сумах від 04.01.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2011рік до податкової інспекції не подавала, що в сукупності, на думку ініціюючого кредитора, є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство (а.с.3-5).

З доданих до заяви документів вбачається, що 28.12.2011р. УПФ України в м. Сумах виставлено вимогу №Ф-3387 ФОП ОСОБА_2 на суму 1389,60грн. - недоїмка із сплати страхових внесків, яка отримана останнім 17.01.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та корінець вимоги від 28.12.2011р. (а.с.23).

20.02.2012р. державним виконавцем ВДВС Сумського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31436952, якою відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу від 28.12.2011р. №Ф-3387, виданої УПФ України в м. Сумах про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь УПФУ в м. Сумах суми недоїмки із сплати єдиного внеску, штрафу та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1389,60грн. (а.с.19).

Також ініціюючим кредитор до заяви про визнання боржника банкрутом надано лист ДПІ у м. Суми Сумської обласної ДПС від 04.01.2013р., у якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2011рік до ДПІ у м. Сумах не подавала. В 2012році знаходиться на загальній системі оподаткування (а.с.16).

З свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця вбачається, що 31.08.2005р. проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (а.с.18).

Ухвалою місцевого господарського суду від 18.01.2013р. у даній справі заяву УПФУ в м. Сумах про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2 повернуто без розгляду з підстав, викладених вище.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, 19.02.2013р., УПФ України в м. Сумах подано додаткові докази, а саме: довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.02.2013р. та лист ДПІ у м. Сумах Сумської обласної ДПС від 15.02.2013р., який наданий на запит ініціюючого кредитора від 13.02.2013р. №3461/03-07, однак вказані документи не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки відповідно до вимог ст.101ГПК України апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу цього рішення (ухвали). Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апелянт не обґрунтував неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції, крім того вони отримані скаржником після винесення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Приписами частин 1, 3 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент розгляду заяви судом першої інстанції) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VІ цього Закону.

За приписами преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закон про банкрутство) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Розділом VI "Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

У пункті 104 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Пунктом 4.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця, зокрема, про місце проживання, дані про перебування фізичної особи - підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності, дата подання заяви про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою або визнання безвісно відсутньою.

У статті 1 даного Закону зазначено, що місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до частини 3 статті 4 вказаного Закону зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстр, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В статті 20 цього Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Враховуючи викладене, УПФУ в м. Сумах не надало належних та допустимих доказів які б підтверджували, факт відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Також апелянтом не доведено факту неподання ФОП ОСОБА_2 протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Посилання ініціюючого кредитора на лист ДПІ в м. Сумах Сумської обласної ДПС від 04.01.2013р., у якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2011рік не подавала, не є належним доказом неподання боржником згідно із законодавством податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності, оскільки в ньому зазначено, що боржником не подано саме декларації про майновий стан та доходи за 2011рік, однак з нього не вбачається, що ФОП ОСОБА_2 не подавала податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності протягом наступного 2012 року.

Таким чином, лист ДПІ в м. Сумах від 04.01.2013р. не є належним доказом, який свідчить про ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 36 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

УПФУ в м. Сумах не доведено належними та допустимими доказами факт відсутності боржника за місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності та факту відсутності здійснення підприємницької діяльності, а отже ініціюючим кредитором не дотримано вимог чинного законодавства під час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2 в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент звернення ініціюючого кредитора до суду та прийняття оскаржуваної ухвали) суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, зокрема, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до вимог частини 3 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано повернув заяву Пенсійного фонду України в м. Сумах за відсутності підстав для порушення справи про банкрутство відповідно до статті 52 Закону про банкрутство.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Отже, повернення судом першої інстанції заяви Пенсійного фонду України в місті Сумах про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2 лише з підстав неподання довідки (витягу) з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження статусу боржника як суб'єкта підприємницької діяльності не призвело до прийняття неправильного судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді ухвали господарського суду Сумської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення, ухвала господарського суду відповідає нормам процесуального права та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України в місті Сумах залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду Сумської області від 18.01.2013р. у справі № 920/159/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 25.02.2013р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.