ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5016/2859/2012(12/85)

м. Миколаїв

за позовом: Національного університету біоресурсів і природокористування України

( 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15)

до відповідача: Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Миколаївській області

(54001, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграда, 1а)

про стягнення 1006 грн. 70 коп.

Суддя А.К.Семенов

Представники:

Від позивача: не присутній

Від відповідача: Довгоп`ята І.М., дов. № 01-15/6 від 02.01.2-13 року

СУТЬ СПОРУ :

Позов поданий Національним університетом біоресурсів і природокористування України до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Миколаївській області про стягнення 1006 грн. 70 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням умов договору від 14.06.2011 року за № б/н 280-326 в частині оплати за надані послуги.

15.01.2013 року і 05.02.2013 року розгляд по справі відкладався та було продовжено розгляд спору на 15 днів.

21.02.2013 року від представника позивача надійшло клопотання в якому він просить розглядати справу без його участі за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача письмовий відзив на позовну заяву не надавав, в судовому засіданні 25.02.2013 року проти позову заперечує в усній формі.

Справу розглянуто відповідно до статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріа-лами.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.02.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

14.06.2011 року між Національним університетом біоресурсів і природокористування України та Головним державним управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Миколаївській області було укладено договір № б/н 280-326 згідно умов якого позивач зобов'язався надати послуги щодо організації та проведення короткострокового семінару-навчання пов'язаного з роз'ясненням нової нормативної бази з питань бухгалтерського обліку та звітності, а відповідач зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх (а.с. 6).

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата послуг здійснюється після надання послуг та приймання їх результатів, що оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг пред-ставником відповідача є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав повністю, що підтверджується Актом здачі-прийому виконаних робіт від 24.06.2011 року, який підписано повноважними представниками обох сторін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач, за послуги надані йому по договору № б/н 280-326 від 14.06.2011 року не розрахувався, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 900 грн. 00 коп.

03.04.2012 року позивач надіслав відповідачу претензію за № 1176 про стягнення за-боргованості у сумі 900 грн.,що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 11-12). Претензія відповідачем залишена без задоволення.

Станом на день подання позовної заяви сума заборгованості відповідачем оплачена не була.

Позивач просить стягнути з відповідача 1006 грн. 70 коп., а саме:

- 900 грн. 00 коп. - сума основного боргу;

- 70 грн. 32 коп. - пеня за період з 28.06.2011 року по 28.12.2011 року;

- 36 грн. 38 коп. - три відсотки річних від суми простроченого платежу за період з 28.06.2011 року по 31.10.2012 року.

В обґрунтування позову Національного університету біоресурсів і природокористуван-ня України посилається на ст.ст. 11,509,549,551,610,61,625 Цивільного кодексу Украї-ни, ст.ст. 193,232 Господарського кодексу України.

Відповідач, як вже вище вказано, свого представника у судове засідання не направив, проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що зобов'язання щодо оплати наданих йому слуг по договору були виконані іншою особою - громадянкою Котулою І.Л. На підтвердження цього представник відповідача надав квитанцію про сплату грошових коштів від 10.06.2011 року за № 3120.202.1, лист від 26.09.2011 року за № 736/05, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 10.06.2011 року, видатковий касовий ордер №997849 від 30.06.2011 року, копію свідоцтва про підвищення кваліфікації від 24.06.2011 року № 756. та (а.с. 34 - 36)).

21.02.2013 року позивач надав додаткові пояснення від 14.02.2013 року в якому за-значає, що кошти в сумі 900 грн. 00 коп. сплачені Котулою І.Л. не можна вважати такими, що сплачені за послуги , які надавалися по договору № б/н 280-326 від 14.06.2011 року укладеного між позивачем та відповідачем так-як Котула І.Л. не є суб'єктом господа-рювання і являється неналежною стороною по договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно з ч.1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобо-в'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відпо-відно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного за-конодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сто-ронами.

Ні підставі договору від 14.06.2011 року № б/н 280-326 між Національним універси-тетом біоресурсів і природокористування України та Головним державним управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Миколаївській області виникли господарські відносини, які регулюються статтею 901 Ци-вільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вказаним договором договору від 14.06.2011 року № б/н 280-326 щодо сплати за на-дані послуги інше не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст.ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші об-ставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статі 34 ГПК України докази мають бути належними та допустимими.

Посилання відповідача на квитанцію від 10.06.2011 року за № 3120.202.1, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 10.06.2011 року та лист від 26.09.2011 року за № 736/05є безпідставно з наступного.

Відповідно до п. 4.1. договору зазначено, що цей договір вважається укладеним і на-бирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір було укладено і підписано 14.06.2011 року.

Кошти, які сплачені фізичною особою - громадянкою Котулою І.Л. відповідно до квитанції від 10.06.2011 року № 3120.202.1 в сумі 900 грн. 00 коп., не можна вважати та-кими, що сплачені за послуги, які надавалися відповідно до договору, укладеного між по-зивачем та відповідачем, так як були перераховані до моменту виникнення зобов'язання між сторонами.

Порядком складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 року № 996 встановлено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 36 був за-тверджений 10.06.2011 року, тобто, до моменту виникнення зобов'язання між сторонами.

В листі від 26.09.2011 року № 736/05 керівництво відповідача посилається на платіж фізичної особи Котули І.Л., який здійснений, як уже було зазначено, раніше: відповідно до квитанції № 3120.202.1 -10.06.2011 року, тобто, до моменту виникнення зобов'язання між сторонами.

Отже, вищезазначений лист відповідача не можна вважати належним доказом під-твердження виконання ним зобов'язання по договору.

Таким чином, відповідачем не доведено, що саме він сплатив за надані саме йому позивачем послуги за договором від 14.06.2011 року. Отже, відповідачем не доведено, що він за надані йому за договором від 14.06.2011 року № б/н 280-326 розрахувався, тобто, свої зобов'язання за цим господарським договором виконав.

Борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи становить 900 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, позовна вимога щодо стягнення боргу в сумі 900 грн. 00 коп. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

В частині 3 ст. 549 Цивільного кодексу України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача 70 грн. 32 коп. пені за період з 28.06.2011 року по 28.12.2011 року. В стягненні пені слід відмовити з наступного.

Відповідно до умов укладеного договору № б/н 280-326 від 14.06.2011 року така штрафна санкція як пеня не передбачена.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'я-зання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення ви-конання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має на-слідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що право чин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, позовна вимога щодо стягнення пені в сумі 70 грн. 32 коп., яка нарахована за період з 28.06.2011 року по 28.12.2011 року, є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив вико-нання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем нараховано три відсотки річних від суми простроченого відповідачем платежу за період з 28.06.2011 року по 31.10.2012 року на суму 36 грн. 38 коп.

Позовна вимога щодо стягнення трьох відсотків річних від суми простроченого платежу підлягає задоволенню частково з наступного.

Умовами договору не визначено строк оплати наданих послуг. У п. 2.2 договору лише зазначено, що оплата послуг здійснюється після надання послуг та приймання їх ре-зультатів, що оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг. Тому період, за який позивач нараховує три відсотки річних від суми простроченого платежу, визначе-ний необґрунтовано з наступного.

Позивачем, як вже вище вказано, направлялась відповідачу претензія про стягнення заборгованості вих. 1176 від 03.04.2012 року в якій позивач просив сплатити відповідача суму заборгованості в десятиденний термін з дня отримання претензії.

Відповідно до поштового повідомлення відповідач отримав претензію 20.04.2012 року (а.с.12). Отже, річні мають бути стягнути за період з 01.05.2012 року по 31.10.2012 року та становлять суму 13 грн. 50 коп.

Таким чином, стягненню підлягає 13 грн. 50 коп. - три відсотку річних від суми простроченого платежу за період з 01.05.2012 року по 31.10.2012 року.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграда, 1а, ід. код 35066400) на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, код ЄДРПОУ 00493706) 900 грн. 00 коп. боргу, 13 грн. 50 коп. - 3% річних, а всього 913 грн. 50 коп. та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 01.03.2013 року.

Суддя А.К.Семенов