Справа № 758/1428/13- ц
Категорія 4
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 лютого 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Супрун Г. Б. ,
при секретарі -Кваші І. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на 1/2 частку квартири за набувальною давністю,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Мотивує заяву тим, що він є власником іншої 1/2 частини вказаної квартири, яку успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_2 Майже 9 років безперервно разом зі своєю сім»єю користується всією квартирою, оплачує житлово-комунальні послуги, проводить ремонтні роботи для підтримання квартири в належному стані. Квартира є однокімнатною, ніколи не використовувалась як комунальна, має невелику площу - 31,4 кв.м, у зв'язку з чим не може використовуватися кількома сім'ями одночасно. Неодноразово звертався до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради з заявами про передачу йому 1/2 частини квартири, проте питання до цього часу не вирішене.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала, надавши аналогічні пояснення в обґрунтування позовних вимог. Просила суд застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 344 ЦК України. Вказувала також на те, що Київська міська рада на даний час не може вирішити питання про передачу ОСОБА_1 у власність 1/2 частини квартири, оскільки після ліквідації районних рад м. Києва спірна частина квартири як майно Подільської районної ради не була передана Київській міськраді.
Представник відповідача Новаковський Р.Я. проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не користується спірною частиною квартири 10 років, що є однією з основних вимог законодавства для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. А тому підстави для задоволення позову відсутні.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що спірна квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.01.1998 р. (а.с. 19) належала ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності в рівних долях.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. (свідоцтво про смерть, а.с. 21), а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть, а.с. 21 22).
За життя ОСОБА_2 було складено заповіт, в якому вона все своє майно заповідала ОСОБА_1 (а.с. 20).
На підставі даного заповіту 08.09.2006 нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 7), на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Спадщина померлого ОСОБА_5 (інша 1/2 частини квартири АДРЕСА_1) рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08.04.2009 р. (а.с. 6) визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади Подільського району м. Києва.
У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У відповідності до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто одна з основних вимог, встановлених законодавством, для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - 10 років відкритого безперервного володіння нерухомим майном.
В позові ОСОБА_1 вказує на те, що з травня 2004 року разом зі своєю родиною проживає у спірній квартирі. Зареєстрований позивач на вказаній житловій площі з 17.05.2008 року, що підтверджується довідкою форми № 3 від 24.03.2010.
З викладеного вбачається, що позивач безперервно володіє 1/2 частиною квартири, що є власністю територіальної громади Подільського району м. Києва не 10 років, а менший період, що не заперечується представником позивача. Інших доказів суду не надано.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позов є передчасним, а тому задоволенню не підлягає.
Як на підставу для задоволення позовних вимог представник позивача також посилалась на ч. 2 ст. 344 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Проте суд вважає застосування даної норми до спірних правовідносин є неможливим, оскільки ОСОБА_1 не є спадкоємцем померлого ОСОБА_5, якому належала спірна частина квартири, а є лише спадкоємцем його дружини ОСОБА_2
Враховуючи зазначене, аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку, позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на 1/2 частини квартири № 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Суддя Г. Б. Супрун