АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
======================================================================
справа № 22-ц/796/1715/13 Головуючий у 1 інстанції: Матійчук Г.О.
Доповідач: Поліщук Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Шкоріної О.І., Стрижеуса А.М.
при секретарі Бабіч К.А.
за участю представника відповідача Сотнікової І.В.
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою Кравчука Андрія Сергійовича, який діє в інтересах Кабінету Міністрів України на підставі довіреності, та апеляційною скаргою Міністерства фінансів України, в інтересах якого діє представник за довіреністю Олійник Наталія Леонідівна, на рішення Печерського районного суду м.Києва від 29 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди,-
УСТАНОВИЛА:
В листопаді 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України , Міністерства фінансів України , третя особа Державна казначейська служба України та просив стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 5590 грн., обґрунтовуючи тим, що звернувся до Кабінету Міністрів із скаргою з питань роз»яснення отримання компенсації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №346 від 23 квітня 2012 року «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної національної безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов»язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР», яка в подальшому була передана на розгляд Мінфіну, проте відповіді не надано.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 29 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути по 500 грн. з кожного відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням суду Кравчук А.С., який діє в інтересах Кабінету Міністрів України на підставі довіреності, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в діях Кабінету Міністрів України відсутні ознаки складу цивільного правопорушення, оскільки отримана від позивача скарга була передана у встановлений законом строк на розгляд органу, до повноважень якого відноситься розгляд питань, що були висвітлені у скарзі. Вважає недоведеним факт заподіяння моральної шкоди. Окрім того, посилається на те, що Кабінет Міністрів не є юридичною особою, не має рахунків у банках. Також посилається на те, що при розгляді спорів про стягнення грошових коштів з державних органів, якими заподіяна шкода, у справі також у статусі відповідача повинен приймати участь орган Державного казначейства України, проте такий виступав як третя особа.
Вважає, що суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, чим порушив норми матеріального та процесуального права.
Також подана апеляційна скарга Міністерством фінансів України, в інтересах якого діє представник за довіреністю Олійник Н.Л., у якій особа, що її подала, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав оцінки скарзі, із змісту якої випливає, що фактично в ній ставиться питання про надання роз»яснення щодо положень нормативного акта і питань щодо відновлення порушених прав не заявляється. Також посилається на те, що факт завдання моральної шкоди позивачем не доведено, оскільки не зазначено у чому вона знайшла свій вираз.
В судовому засіданні представник відповідача Міністерства фінансів України апеляційні скарги підтримала.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Позивач, представник відповідача Кабінету Міністрів України, представник 3-ї особи в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, на підставі ст.. 305 ЦПК України колегія суддів ухвали слухати с праву за відсутності цих осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Як убачається із матеріалів справи 07 серпня 2012 року позивач звернувся до Кабміну із зверненням про відмову в отриманні ним 500 грн. компенсації як спадкоємця вкладника - померлої дружини. З посиланням на відмову установи Державного ощадного банку України у видачі грошових коштів, просить з даного питання надати відповідні роз»яснення.
10 серпня 2012 року Кабінет Міністрів України передав зазначене звернення на розгляд до Міністерства фінансів України.
Відповідь на звернення позивачеві надана Міністерством фінансів України 09 листопада 2012 року, тобто понад встановлені законодавством строки.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу у встановлений законом строк Міністерством фінансів України не була надана відповідь, а Кабінетом Міністрів України не здійснено контроль за розглядом звернення позивача, та посилаючись на категорію звернення як скаргу і ураховуючи похилий вік позивача, наявність інвалідності Великої Вітчизняної Війни 2-ї групи, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідачів по 500 грн. на відшкодування моральної шкоди на підставі положень ч.2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян».
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками з огляду на наступне.
Правовідносини сторін виникли у зв»язку із реалізацією громадянином свого права звертатись до органів державної влади з відповідними зверненнями та отримувати на них відповідь у встановлений строк. Таке право закріплене у ст.40 Конституції України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
За змістом ст.3 зазначеного Закону термін «скарга» вживається у такому значенні - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Із змісту звернення позивача до Кабінету Міністрів України убачається, що позивач є спадкоємцем після своєї померлої дружини, за якою у ПАТ «Державний ощадний банк України» значився компенсаційний вклад та право на який він успадкував. Посилається на вимоги пп.2 п.1 постанови Кабміну №346 від 23 квітня 2012 року щодо права, як спадкоємець, на отримання зазначених коштів, проте ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовило у проведенні виплати. З урахуванням наведеного, просив надати письмове роз»яснення з питання отримання 500 грн. на поховання з компенсаційного вкладу померлої дружини, який переоформлений на нього, у відповідності до підставі пп.2 п.1 постанови Кабміну №346 від 23 квітня 2012 року.
За своїм змістом звернення позивача є заявою, у якому він просить надати йому роз»яснення щодо способу реалізації його права на отримання грошових коштів з компенсаційного вкладу. При цьому, у зверненні не ставиться вимога про поновлення прав і захист законних інтересів, найменування звернення в такий спосіб самим заявником само по собі не наділяє його ознаками, притаманними скарзі, а отже відсутні підстави уважати зазначене звернення за своєю категорією скаргою .
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.
Тобто, Закон пов»язує підстави для відшкодування моральних збитків у випадку порушення порядку розгляду лише такої категорії звернення , як скарги.
У порушення вимог ст..ст. 213,214,215 ЦПК України суд на зазначені вище вимоги Закону уваги не звернув, не встановив і не зазначив у рішенні ознак і категорій звернення ОСОБА_7, не здійснив змістовного тлумачення зазначеного звернення, не надав йому належної правової оцінки, не встановив, які права та законні інтереси чи свободи ОСОБА_7 порушено діями або бездіяльністю окремо кожним із відповідачів, не визначився, з яких міркувань виходив при визначенні розміру моральної шкоди і доказів на підтвердження наявності такої шкоди, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Кравчука Андрія Сергійовича, який діє в інтересах Кабінету Міністрів України на підставі довіреності, задовольнити.
Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України, в інтересах якого діє представник за довіреністю Олійник Наталія Леонідівна, задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 29 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді О.І. Шкоріна
А.М. Стрижеус