ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" лютого 2013 р. Справа № 809/508/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника позивача - Пони В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до Малого приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Газовик" про стягнення заборгованості в сумі 9576,63 грн., -
ВСТАНОВИВ:
14.02.2013 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Малого приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Газовик" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 9576,63 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення вимог норм п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 38 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціях, застосованих за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств в розмірі 16,40 грн. та орендної плати за землю в розмірі 142,52 грн. Крім того, відповідачем не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2012 року в розмірі 576,96 грн., податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 6431,92 грн. (в тому числі пеня - 37,92 грн.), орендної плати за червень-грудень 2012 року в розмірі 2370,6 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 9576,63 грн., яка ним не сплачена.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та просив суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість по сплаті податкового боргу із його розрахункових рахунків і за рахунок наявної готівки.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця М.Лисенка, будинок 15, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 15.02.2013 року, інформацією про права та обов'язки та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою відділення зв'язку ДП «Укрпошта»: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.02.1992 року Виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію Малого приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Газовик" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 25.01.2013 року (а.с. 27).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість та плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), заборгованість з яких є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та плати за землю (в тому числі орендної плати за землю).
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
З приводу самостійно узгоджених зобов'язань відповідача суд зазначає наступне.
У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.
Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області декларації з податку на прибуток підприємства за 2 та 2-3 квартали 2012 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 589,00 грн. (а.с. 6-9). Однак, даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 576,96 грн.
Щодо зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано позивачу декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 7830,00 грн. (а.с. 12-13). Таких зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно даної декларації становить 6394,00 грн.
Щодо заборгованості відповідача по орендній платі за землю, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язань, суд зазначає наступне.
Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2012 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань, а саме: декларацію № 521 на загальну суму 4063,87 грн. з щомісячною сплатою 338,66 грн. (а.с. 14-15). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг по орендній платі за землю за червень-грудень 2012 року складає 2370,60 грн.
За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та орендної плати за землю на загальну суму 9341,56 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Малого приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Газовик".
Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях судом встановлено наступне.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
В судовому засіданні встановлено, що 12.11.2012 року позивачем за наслідками проведеної перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, складено акт № 1741/1500/13659189, яким встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57 та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата протягом граничних строків суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та по орендній платі за землю, за наслідками якого прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001961510, № 0001391550 від 14.11.2012 року, якими до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 158,92 грн. (а.с. 10-11, 16-17).
На копіях вказаних податкових повідомлень-рішень наявні відмітки про їх отримання відповідачем.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Приписами пункту 126.1 статті 126 зазначеного Кодексу визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Як вбачається з витягу зі зворотнього боку облікової картки платника податків відповідача з податку на додану вартість, з орендної плати за землю станом на 31.12.2012 року, за відповідачем рахується пеня за вище вказані періоди, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 37,92 грн. та з орендної плати за землю в розмірі 38,23 грн. (а.с. 19-26).
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за № 747 від 30.11.2011 року, яка отримана відповідачем 30.11.2011 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінці податкової вимоги (а.с. 18). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.
Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими повідомленнями рішеннями № 0001961510, № 0001391550 від 14.11.2012 року, податковими деклараціями з податку на прибуток, податку на додану вартість, з орендної плати за землю, витягами зі зворотнього боку облікової картки платника податку - відповідача по вказаних податкових зобов'язаннях за спірний період.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись передбаченими ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до Малого приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Газовик" про стягнення податкового боргу в сумі 9576,63 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Малого приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Газовик" (ідентифікаційний код 13659189, що знаходиться за адресою: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця М.Лисенка, будинок 15) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 7025 (сім тисяч двадцять п'ять) гривень 28 копійок.
Стягнути з рахунків Малого приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Газовик" (ідентифікаційний код 13659189, що знаходиться за адресою: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця М.Лисенка, будинок 15) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь місцевого бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 2551 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 35 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 04.03.2013 року.