КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2013 р. Справа№ 5011-19/13243-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Кондес Л.О.
Ропій Л.М.
при секретарі: Реуцькій Т.О.,
за участю представників:
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився,
від третьої особи Боровенко Д.В., дов. від 04.12.12 №02-02/12,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріст"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.12 (дата підписання - 17.12.12)
у справі №5011-19/13243-2012 (суддя Шаптала Є.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріст"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Лайн ЛТД"
про визнання іпотечного договору неукладеним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.12 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріст" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Лайн ЛТД" (далі - третя особа) про визнання іпотечного договору неукладеним (відповідно до заяви позивача про зміну предмета позову від 03.12.12).
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.12 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що іпотечний договір від 31.10.06 №306/Zквіп-06 суперечить вимогам Закону України "Про іпотеку", а тому повинен бути визнаний неукладеним. Посилання суду першої інстанції на відсутність у ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) такого способу захисту, як визнання договору неукладеним, не можна вважати обґрунтованою підставою для відмови у застосуванні такого способу захисту та відмови в позові.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.13 прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 13.02.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 25.01.13) позивачу - 28.01.13, відповідачу - 29.01.13 та третій особі - 30.01.13, долучені до матеріалів справи.
12.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні в зв'язку з зайнятістю його представника у іншому судовому засіданні.
У судове засідання 13.02.13 представники сторін не з'явились, представники відповідача та третьої особи про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.13 відкладено розгляд апеляційної скарги на 04.03.13.
01.03.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач повторно надав клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні в зв'язку з зайнятістю його представника у іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 04.03.13 представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.12 скасувати з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати всіх заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити юридична особа.
Крім того, ст. 77 ГПК України надає суду право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Враховуючи, що на підтвердження клопотання про оголошення перерви позивачем не надано доказів, розгляд справи вже відкладався, сторонам була надана можливість подати додаткові докази на підтвердження власних доводів, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі позивача та відповідача, з метою дотримання ст.102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника третьої особи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.06 між третьою особою (позичальник) та відповідачем (банк) укладено кредитний договір №306/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (надалі - кредит) на наступних умовах: ліміт кредитування - 100000,00 доларів США; строк кредитної лінії - з 31.10.06 до 30.10.09; мета використання коштів -поповнення обігових коштів; процентна ставка - 13% річних; комісія за підготовку та оформлення договору - 150,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 25,00 грн. (п.1.1 кредитного договору).
27.06.07 між третьою особою та банком укладено договір №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відповідно до якого п.4.4.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: сплата позичальником процентів нарахованих за період з 28.05.07 по 27.06.07 здійснюється в строк до 10.07.07 включно на рахунок 2068030301433 відкритий в ТОВ "Укрпромбанк", МФО 321228.
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
У статті 573 та ч.ч.1,3 ст.575 ЦК України зазначено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
В зв'язку з забезпеченням виконання зобов'язання третьої особи за кредитним договором, 31.10.06 між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 306/Zквіп-06 (далі - іпотечний договір), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 3652.
Відповідно до абз. 1 п. 1.1 іпотечного договору іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя (банку) за кредитним договором №306/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 31.10.06 (з будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), за умовами якого іпотекодержатель відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування - 100000,00 доларів США, а позичальник зобов'язаний до 30.10.09 повернути іпотекодержателю кредит в розмірі, в порядку, передбаченому кредитним договором, щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 13% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.
У ст.18 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У статті наведено перелік істотних умов, які повинен містити іпотечний договір, а саме:
для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб резидентів відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців;
зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов'язання.
Дослідивши іпотечний договір, колегією суддів встановлено, що сторони дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, а саме:
відомості юридичних осіб - сторін іпотечного договору - преамбула договору;
зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання - п. 1.1 іпотечного договору;
опис предмета іпотеки - п. 1.2 іпотечного договору містить опис земельної ділянки, яка передається в іпотеку з зазначенням цільового призначення;
посилання на видачу заставної або її відсутність - у п.6.5 іпотечного договору зазначено, що видача заставної за цим договором не здійснюється.
Крім того, іпотечний договір містить інші положення.
Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи скріплені печатками товариств та нотаріально посвідчений.
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
У частині 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 ЦК України).
Це не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 20.02.12 у справі № 6-51цс11).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, проаналізувавши законодавчі вимоги до іпотечного договору та дослідивши іпотечних договір від 31.10.06 №306/Zквіп-06, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час підписання іпотечного договору сторони погодили всі істотні умови, необхідні для іпотечного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем вибрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки вимога про визнання іпотечного договору від 31.10.06 №306/Zквіп-06 неукладеним (таким, що не відбувся), суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріст" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.12 у справі №5011-19/13243-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-19/13243-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Кондес Л.О.
Ропій Л.М.