УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" лютого 2012 р.справа № 2а-1476/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.
при секретарі : Горшкові В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року у справі №2а-1476/10/0870 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,-
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя 15 березня 2010 року звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 30432,60 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року у справі № 2а-1476/10/0870 позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Посилається на п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»згідно якою, якщо перевищення строків, зазначених у ст. 1 та 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин, таким чином він вважає, що непередбачена зміна умов контракту за умовами якого він здійснив передплату у розмірі 12025,20 євро та отримав товар на суму 7435,20 євро, та подальше його розірвання з 28 серпня 2008 року є підставою для відмови у позові.
В судове засідання суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 не прибув -про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся належним чином.
В судове засідання представник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя не прибув -про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся належним чином.
З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі СПД -ФО ОСОБА_1.) з питання дотримання вимог валютного законодавства проведеної в березні 2009 року, повноважними особами ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було, складено акт № 870/22-2537012135 від 02.04.2009 р. яким встановлено порушення відповідачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР. На підставі даного акту було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000102200/0 від 14.04.2009 р. про застосування пені в сумі 17627грн. 00 коп. Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем було оскаржене в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 00102200/1 скасовано у сумі 113 грн. 50 коп., в іншій частині залишено з змін. На підставі вказаного рішення було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000102200/2 від 04.09.2009 р. про застосування пені в сумі 17513 грн. 50 коп. Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до ДПА України, але скаргу залишено без розгляду.
В серпні 2009 року працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства СПД -ФО ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 2491/22-2537012135 від 05.08.2009 р., яким встановлено порушення відповідачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР. На підставі даного акту було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000162200/0 від 13.08.2009 р. про застосування пені в сумі 1241 грн. 55 коп. Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем також було оскаржене в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду первинної скарги рішення ДПI у Ленінському районі м. Запоріжжя у № 0000162200/0 було скасовано у сумі 772,42 грн., в іншій частині залишено без змін. На підставі вказаного рішення було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000162200/1 від 28.10.2009 р. про застосування пені в сумі 12069,10 грн. Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до ДПА України, але скарга залишена без розгляду.
Також працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі проведеної перевірки СПД -ФО ОСОБА_1 з питання порушення декларування валютних цінностей, про що було складено акт 3430 від 07.12.2009 було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000322200/0 від 17.12.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 850 грн. Зазначене рішення було отримано особисто ОСОБА_1 18.12.2009, що підтверджується копією поштового повідомлення.
Таким чином, податкова заборгованість відповідача складає 30432,60 грн.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання відповідача, нараховані контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання ним податкового повідомлення. Доказів визнання недійсними або скасування зазначених податкових повідомлень - рішень у судовому порядку відповідач не надав.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пунктом 5.2.2 цього пункту.
Судом першої інстанції вірно встановлено обставини повідомлення відповідача про наявні суми податкового боргу належного до сплати, що підтверджується податковою вимогою від 19 жовтня 2009 р. № 1/2249, яка була отримана відповідачем 18 листопада 2009 р., податковою вимогою від 22 грудня 2009 № 2/2677, яка була отримана відповідачем 09 січня 2010 р., податковим повідомленням -рішенням № 0000322200/0 від 17.12.2009 р. яке було отримано відповідачем 18.12.2009. (а.с.17,18,36)
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181 (із змінами та доповненнями), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно з п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Таким чином суд дійшов правильного висновку, що відповідач має несплачену податкову заборгованість у сумі 30432,60 грн.., податкові повідомлення - рішення, якими визначено податкове зобов'язання, на момент розгляду даної справи не є скасованими або зміненими, тому вимоги позивача ґрунтуються на законі.
Однак суд першої інстанції помилково не надав оцінки запереченням відповідача щодо невірного застосування позивачем Закону України від 23.09.94 p. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»враховуючи розірвання контракту від 26 лютого 2008 року (а.с.87) тобто завершення його імпортної операції без увезення товару на територію України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України від 23.09.94 p. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року № 1392 «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України»що набрала законної сили з 1 січня 2008 року :
1. Дія цього Порядку поширюється на всіх суб'єктів господарювання - резидентів незалежно від форми власності.
2. Строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
3. Імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов:
- зарахування виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;
- подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком;
- припинення дії зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог резидента та нерезидента на підставі документів, перелік яких визначається Національним банком.
Таким чином колегія судів вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо невірного застосування позивачем Закону України від 23.09.94 p. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Крім того колегія судів вважає безпідставними посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин яки вплинули на перевищення строків, зазначених в Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»оскільки доказів наявності таких обставин відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
Постанову суду від 13 травня 2010 року у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законного судового рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року у справі №2а-1476/10/0870 -без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: Н.А. Олефіренко
Суддя: А.В. Суховаров