ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2013 р. Справа № 18/2046/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вх. №360П/3-11 від 28.01.13) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.01.13 у справі № 18/2046/12
за позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Полтава
до Приватного підприємства "Влад - Буд 2007", м. Пирятин Полтавської області
про стягнення 24347,64 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2012 р. позивач - Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Влад - Буд 2007", на свою користь заборгованість у розмірі 24347,64 грн., з яких: 22 141,92 грн. основного боргу за договором про надання послуг № 46-12 від 01.12.11р., 1684,84 грн. пені, 520,88 грн. 3% річних за неналежне виконання умов цього договору. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.01.2013 р. у справі №18/2046/12 (суддя Тимощенко О.М.) в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відмовлено в повному обсязі.
Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в ньому, обставинам справи та не підтверджуються дослідженими у засіданні доказами, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04.01.2013 р. у даній справі та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховані пояснення представника позивача відносно того, що підпис на товарно-транспортних накладних належить Рикуну Анатолію Миколайовичу - директору ПП "Влад - Буд 2007". Підпис Рикуна А.М. на товарно-транспортних накладних візуально ідентичний його підпису у договорі про надання послуг №46-12 від 01.12.2011 року, крім того, у договорі його підпис затверджений печаткою. Вищевказані обставини дають можливість ідентифікувати особу, що підписала вказані документи. Також, заявник стверджує, що суд неправомірно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про зобов'язання Лубенської ОДПІ здійснити перевірку правомірності фінансово-господарської діяльності ПП "Влад - Буд 2007" за період з 01.11.2011 р. по 01.12.2012 р. з філією «Лубенська дорожня експлуатаційна дільниця» ДП«Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» для встановлення фактів, які мають значення для справи. Тому вважає відмову суду у задоволенні клопотання неправомірною і такою, що порушує право сторони спору, передбачене ст. 38 ГПК України.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.
У судове засідання представники позивача (заявника апеляційної скарги) та відповідача не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча відповідно до встановленого законодавством порядку, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення (отримання ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 31.01.2013р.), наявне в матеріалах справи. А також ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 31.01.2013р., що повернулась на адресу суду з довідкою пошти, в якій зазначено причину повернення «за закінченням терміну зберігання», що в силу приписів ст. 64 ГПК України є свідченням належного повідомлення.
Тому, враховуючи, що сторони були належними чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Матеріали справи свідчать, що 01.12.2011 року між Приватним підприємством "Влад - Буд 2007" (замовник) та Дочірнім підприємством Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Лубенська дорожня експлуатаційна дільниця" (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 46-12(договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги автотранспортної техніки (п. 1.1.).
Згідно з п.2.1 договору виконавець зобов'язаний надати обумовлені договором послуги; забезпечити якість послуги у відповідності з вимогами, які узгоджені з замовником .
У п.3.4 договору сторони погодили, що замовник до початку робіт сплачує виконавцю протягом трьох днів з моменту підписання даного договору аванс у розмірі 50 % ( не менше 30% від загальної вартості договору), протягом 3 днів з моменту підписання сторонами відповідних документів щодо наданих послуг виконавцем та їх прийняття замовником проводить остаточний розрахунок.
У пункті 5.1. договору вказано, що цей договір набуває чинності з 01.12.2011 року та діє до 31.12.2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів, позивач посилався на те, що у якості доказів надання ним відповідачу вказаних послуг є товарно-транспортні накладні (наявні в матеріалах справи (а.с. 11-15)). Факт прийняття послуг замовником за цими товарно-транспортними накладними є підпис уповноваженої особи підприємства.
Позивач стверджує, що загальна вартість наданих відповідачу послуг складає 22141,92 грн., у зв'язку з чим 30.12.2011 року позивачем для оплати був виставлений відповідачу рахунок-фактура № 500 на цю суму. Проте, як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, у добровільному порядку відповідачем заборгованість не сплачена, що і змусило його звернутися до господарського суду з відповідним позовом для захисту своїх майнових прав та інтересів.
З такими доводами позивача не погоджується ні господарський суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здіснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуг в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст.ст.14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.
Як зазначено вище, умовами договору сторони встановили, що замовник до початку робіт сплачує виконавцю протягом трьох днів з моменту підписання даного договору аванс у розмірі 50 % ( не менше 30% від загальної вартості договору), протягом 3 днів з моменту підписання сторонами відповідних документів щодо наданих послуг виконавцем та їх прийняття замовником проводить остаточний розрахунок.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлена відсутність в матеріалах справи належних доказів, на підставі яких можливо спірні послуги вважати наданими відповідачем та прийнятими позивачем, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач - Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", наголошуючи на належному виконанні з його боку умов договору щодо надання послуг автотранспортної техніки замовнику - Приватному підприємству "Влад - Буд 2007" у період з 02.12.2011р. по 23.12.2011р., надав товарно - транспортні накладні, підписані невідомою особою, не завірені печаткою підприємства.
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з бухгалтерським обліком товарно-транспортні накладні відносяться до первинних бухгалтерських документів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом - є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до п. 2 ст. 9 цього Закону, первинні документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назва документа (форми);
- дата і місце складання;
- назва підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис скріплений печаткою.
Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 62 ГК України однією із ознак підприємства як юридичної особи є наявність печатки зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що на товарно-транспортних накладних, всупереч вимогам ч. 4 ст. 62 ГК України та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відсутні : посада, п., і., по б. та печатка підприємства відповідача (як то, у тому числі, передбачено і на самому бланку вказаних накладних), що не дає змоги ідентифікувати юридичну особу - Приватне підприємство "Влад - Буд 2007", яка, за ствердженням позивача, брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, вищезазначені товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам вищевказаних нормативних актів, накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції. Проте, доказів фактичного надання послуг Філією "Лубенська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Влад - Буд 2007", та те, що такі послуги були спожиті останнім у процесі їх виконання, в матеріалах справи немає, оскільки надані позивачем в якості належних і допустимих доказів товарно-транспортні накладні (які зазначені позивачем як підстава позову) не містять в собі всіх необхідних реквізитів для надання їм доказової сили щодо надання цих послуг відповідачеві за його погодженням та прийняттям цих послуг, тому будь-які посилання на ці накладні є безпідставними. Тому, як наслідок, колегія суддів вважає, що зазначені товарно-транспортні накладні не можуть вважатись належними доказами того, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, твердження позивача щодо наявності надання ним відповідачеві послуг дорожньої техніки за договором, не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги, оскільки, зазначений факт позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України, жодним чином не доведено, а в матеріалах справи не міститься будь-якого належного доказу на підтвердження вищезазначеного факту (належним чином оформлені товарно-транспортні накладні), і встановлення ідентичності підпису особи, що підписує їх відноситься до компетенції експертної установи, а не суду.
У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві.
За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що він заявляв клопотання, в якому просив місцевий господарський суд зобов'язати Лубенську ОДПІ здійснити перевірку правомірності фінансово-господарської діяльності відповідача, відповідно за наслідками перевірки було б складено акт, який в подальшому слугував доказом у справі. Відмову суду у задоволенні клопотання заявник вважає неправомірною і такою, що порушує право сторони спору, передбачене статтею 38 ГПК України.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що до повноважень суду, в розумінні ст. 38 ГПК України, не віднесено зобов'язання будь-якого органу, установи ініціювання (зобов'язання) будь-яких перевірок, тому таке клопотання позивача є не коректним, у зв'язку з чим правомірно відхилене судом першої інстанції. До того ж, норми ст. 38 ГПК України передбачають право сторони, у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування судом доказів, а не здійснення перевірки. Позивач не був позбавлений права самостійно звернутися до податкового органу для отримання інформації щодо відображення контрагентом в податковій звітності господарських операцій - отримання послуг за договором. Доказів неможливості самостійно їх надати позивач суду не представив.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 04.01.2013р. у справі № 18/2046/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови підписано 25.02.2013 року.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.