ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 18» лютого 2013 р. Справа №5023/10655/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - Пономаренко Ю.Г., за довіреністю №068-01/916 від 11.02.2013 року;

апелянта - Журавель О.В., за довіреністю №336 від 29.01.2013 року;

Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» - Степанишена А.В., за довіреністю №16/101 від 15.01.2013 року;

арбітражний керуючий - Симоненко О.П., ліцензія серії НОМЕР_1 від 12.09.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м.Київ (вх.№400Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року у справі №5023/10655/11,

за заявою Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод», м.Львів,

до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», м.Харків,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Дзюба О.А., суддя Чистякова І.О.) по справі №5023/10655/11 частково визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» в сумі 10351,46 грн., які включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Інші вимоги в сумі 561065,55 грн. відхилено.

Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» з ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року по справі №5023/10655/11 в частині відмови у визнані кредиторських вимог на суму в розмірі 561065,55 грн. та не включення зазначеної суми вимог до реєстру вимог кредиторів по справі.

Прийняти нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до боржника - Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», в сумі 561065,55 грн.

Зобов'язати арбітражного керуючого - ДП «Завод ім. В.О. Малишева» Симоненка О.П. включити вимоги кредитора УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», яке є правонаступником Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в сумі 561065,55 грн., та суму сплаченого судового збору в розмірі 573,50 грн. до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що всупереч вимог ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана ухвала прийнята лише з урахуванням доводів та аргументів, на яких ґрунтувалась відмова арбітражного керуючого щодо визнання грошових вимог УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» та включення їх до реєстру вимог кредиторів, що є також порушенням положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вказує, що, відмовивши УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» у визнанні кредиторських вимог на суму в розмірі 561065,55 грн. та зазначивши про те, що вказана сума боргу підлягає списанню, господарський суд Харківської області прийшов до передчасного висновку, який не ґрунтується на належних та допустимих доказах, що підтверджують факт списання вказаної суми боргу відповідно до положень Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» в силу відсутності погодженого сторонами акту звіряння та взагалі факту списання цієї суми.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року апеляційну скаргу Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

18.02.2013 року представник ДП «Завод імені В.О. Малишева» надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1450), в якому просить ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року по справі №5023/10655/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» в особі УМГ «Харківтрансгаз» - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі представник боржника зазначає, що в матеріалах справи міститься підписаний з обох сторін акт звіряння заборгованості за транспортування природного газу, заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість, що обліковувалась станом на 01.09.2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку». Тобто, за результатами звіряння встановлений обсяг заборгованості, узгоджений учасниками для списання згідно Закону склав 561065,55 грн. Вищевказаний акт був підписаний сторонами 30.10.2012 року. Отже, 30.10.2012 року відбулося списання заборгованості ДП «Завод імені В.О. Малишева» перед Управлінням магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Симоненко О.П., також 18.02.2013 року надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1479), в якому просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області по справі №5023/10655/11 від 18.01.2013 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, розпорядник майна вказує, що вимоги у розмірі 561065,55 грн. підпадають під дію Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» та підлягають списанню.

30.10.2012 року відбулось списання заборгованості ДП «Завод імені В.О. Малишева» перед ДК «Укртрансгаз» Національної компанії «Нафтогаз України» в особі філії УМГ Харківтрансгаз» у розмірі 561065,55 грн., про що складений відповідний акт, та підписаний сторонами.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» у будь-якому разі відбудеться списання заборгованості апелянта у сумі 561065,55 грн., до того ж, як видно зі скарги, розмір цієї суми не оспорюється та вважається погодженим.

Крім того, представник боржника звернувся до суду з клопотанням (вх.№1451), в якому просить суд, керуючись ст. ст. 90, 79 Господарського процесуального кодексу України, направити до слідчих органів матеріали справи та зупинити провадження по справі до вирішення питання щодо кваліфікації дій посадових осіб УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

У клопотанні представник боржника зазначає, що підставою для оскарження ухвали від 18.01.2013 року апелянт наводить той факт, що з їх сторони акт підписаний заступником директора Бугор О.Я., а не керівником підприємства. Апелянт вказує на те, що зазначена посадова особа не мала повноважень на підписання такого документу, але знаючи це, свідомо підписала акт. Тобто, посадова особа УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» навмисно протиправно підписала акт, не маючи на це відповідних повноважень, таким чином, ухиляючись від передбаченої Законом України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» процедури списання заборгованості ДП «Завод імені В.О. Малишева». В таких діях посадових осіб УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» вбачаються ознаки діяння, за які передбачена кримінальна відповідальність - ст. ст. 365, 366 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника боржника, порадившись, дійшла висновку щодо відмови у його задоволенні у зв'язку з тим, що представником боржника не доведено та обґрунтовано твердження, а судом не встановлено факт порушення посадовими особами УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», за яке передбачена кримінальна відповідальність, як цього вимагають приписи статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що направлення повідомлення до органів внутрішніх справи чи прокуратури є правом суду, яким він користується, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Щодо вимоги представника боржника зупинити провадження у справі, колегія суддів зазначає, що вчинення таких дій передбачене ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав за наявності яких провадження у справі зупиняється обов'язково, або суд має право зупинити провадження.

Однак, враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні клопотання про направлення повідомлення в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України до органів прокуратури, то не вбачає підстав для направлення матеріалів справи до слідчих органів також.

Крім того, важливою обставиною є те, що зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а саме, у зв'язку із надсиланням господарським судом матеріалів до слідчих органів є правом суду, а не обов'язком.

Висновок колегії суддів узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеної у постанові пленуму від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури (ч.4 ст. 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку.

В судовому засіданні 18.02.2013 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник боржника та розпорядник майна проти позиції апелянта заперечували, з підстав, викладених у їх відзивах на апеляційну скаргу, пояснили, що згодні з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, вважають її обґрунтованою та законною, у зв'язку з чим просять суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників апелянта, боржника, кредитора та розпорядника майна, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

На адресу господарського суду Харківської області після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Завод імені В.О. Малишева» у газеті «Голос України» №204 від 30.10.2012 року надійшла заява ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі УМГ «Харківтрансгаз» (вх.№18720 від 16.11.2012 року) з грошовими вимогами до боржника. Така ж заява була направлена на адресу розпорядника майна боржника.

Так, як вбачається із матеріалів справи, листом від 06.12.2012 року №06.12.-16 арбітражний керуючий Симоненко О.П. (розпорядник майна боржника) повідомив апелянта про те, що за наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів, боржник не визнав грошові вимоги кредитора, мотивуючи це ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».

Ухвалою місцевого господарського суду від 19.11.2012 року прийнято заву ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі УМГ «Харківтрансгаз» з грошовими вимогами до боржника до розгляду в попередньому засіданні.

18.01.2013 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу щодо часткового визнання кредиторських вимог, виходив з того, що заборгованість ДП «Завод імені В.О. Малишева» в сумі 561065,55 грн. є списаною, оскільки підписано відповідний акт, що виключає наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів. Натомість, кредиторські вимоги у розмірі 10351,46 грн. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки є заборгованістю боржника перед кредитором за подання позовів та стягнуті з боржника за судовими рішеннями та щодо яких норми ст. 2 Закону України Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» не розповсюджуються.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 4-1 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стаття 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України».

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як вже зазначалося, після публікації оголошення в офіційному друкованому органі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі УМГ «Харківтрансгаз» звернулося з заявою про визнання грошових вимог вих.№5552/18 від 15.11.2012 року (вх.№18720 від 16.11.2012 року).

Згідно ст. 15 Закону України про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, заявлена заборгованість боржника перед кредитором становить 571417,01 грн. Вказана сума складається із заборгованості по транспортуванню природного газу у розмірі 561065,55 грн., яка підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2006 року по справі №33/182-06, від 03.07.2007 року по справі №35/342-07, від 03.04.2008 року по справі №08/309-07, від 21.09.2010 року по справі №43/186-10, від 19.08.2010 року по справі №33/157-10, від 07.06.2011 року по справі №5023/3822/11, від 12.07.2011 року по справі №5023/3821/11. Крім того, до загальної суми заборгованості включено 10351,46 грн. судового збору, сплаченого кредитором при подачі позовних заяв до суду та стягнутих з боржника на користь кредитора судовими рішеннями.

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, кредитор - апелянт у справі має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та, які не забезпечені заставою майна боржника.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» - вирішення питань заборгованості за природний газ, електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення, на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню, відповідно до п.1 заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

Крім того, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» встановлює, що заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом;

Пункт 5 ч. 1 ст. 2 вищевказаного Закону встановлює, що заборгованість підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, в межах сум, списаних учасникам процедури списання - підприємствам оборонно-промислового комплексу, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

Частина 2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» визначає порядок списання заборгованості.

Так, списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.

5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

На виконання вимог вищевказаного Закону, в передбаченому порядку 30.10.2012 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» та ДП «Завод ім. В.О. Малишева» було підписано акт звіряння заборгованості за транспортування природного газу, заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість, що обліковувалась станом на 01.09.2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності Закону, тобто станом на 30.10.2012 року. Узгоджена сума до списання кредитором становить 561065,55 грн.

На виконання вимог п.5 ч.2 ст.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» зазначений акт погоджено з органом управління майном ДП «Завод імені В.О. Малишева» - ДК «Укроборонпром», про що свідчить відповідний підпис та печатка на акті.

Отже, 30.10.2012 року відбулося списання заборгованості ДП «Завод імені В.О. Малишева» у розмірі 561065,55 грн. перед Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз». Тобто, враховуючи приписи п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» заборгованість боржника перед апелянтом у розмірі 561065,55 грн. згідно акту звіряння заборгованості є списаною з 30.10.2012 року, а саме, з дати підписання такого акту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відхилення кредиторських вимог в сумі 561065,55 грн., оскільки така заборгованість на момент звернення з кредиторськими вимогами до суду вже не існує в силу підписання відповідного акту та її списання.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що акт не погоджений з їх сторони з органом управління майном, як то передбачено п.5 ч.2 ст.2 Закону, оскільки в силу приписів п.4 ч.2 ст.2 Закону встановлено, що датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів. Акт був підписаний сторонами 30.10.2012 року, отже, датою списання заборгованості є 30.10.2012 року. Доводи скаржника ніяким чином не спростовують факту списання заборгованості.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що порушення апелянтом механізму та порядку списання заборгованості підприємству оборонно-промислового комплексу свідчить про безпідставне невиконання вимог Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».

Щодо визнання грошових вимог апелянта в сумі 10351,46 грн. та включення їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, колегія суддів зазначає, що вказана сума заборгованості утворилась внаслідок сплати кредитором за подання позовів та з тих сум, які були стягнуті з боржника за судовими рішеннями та щодо яких норми ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» не розповсюджуються.

Тобто, суд першої інстанції, на думку колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду, правомірно визнав вказані грошові вимоги кредитора та включив їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки місцевий господарський суд з урахуванням системного аналізу обставин справи, приписів чинного законодавства України а також доказів, які містяться в матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз».

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року по справі №5023/10655/11 має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, п.1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року у справі №5023/10655/11 залишити без змін.

Справу №5023/10655/11 направити до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.