ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.11.06р. | Справа № А17/333-06 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Медівіт”, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про визнання нечинним рішення
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Фишелєва А.В., довіреність без номеру від 06.11.2006р., представник;
від відповідача: Сєдий О.І., довіреність № 24438/9/10-016 від 15.12.2005р., головний державний податковий ревізор-інспектор; Новіков О.В., довіреність № 21126/9/10-016 від 04.11.2005р., начальник юридичного відділу; Прошакова М.В., довіреність № 13859/9/10-016 від 16.08.2006р., головний державний податковий інспектор.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Медівіт” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинним акту ненормативного характеру —рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач) про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052200/3 від 23.08.2006р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1285051,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було невірно застосоване валютне законодавство України, а саме відповідачем не було враховано, що відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів відвантаження продукції позивачеві мало розпочатись 02.04.2005р. і 13.04.2005р. відповідно, в той час як відповідач нараховував пеню з 01.02.2005р. і 25.03.2005р. відповідно. Також позивач просить врахувати, що договірні відносини між ним і нерезидентом припинені (розірвані) 04.07.2005р., тому штрафні (фінансові) санкції, передбачені Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. №185/94-ВР (у подальшому —Закон “Про розрахунки в іноземній валюті”), не можуть застосовуватись з цієї дати, оскільки наявний обов’язок нерезидента повернути передплату у зв’язку з розірванням договорів, а не обов’язок постачання продукції.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує, що позивачем було порушено вимоги ст. 2 Закону “Про розрахунки в іноземній валюті” стосовно термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті. Відповідач вважає, що ним правомірно була нарахована пеня у розмірі 1285051,27 грн. по 12.09.2005р. (станом по дату надходження заяви позивача до прокуратури м. Дортмунд, Німеччина).
У судовому засіданні 13.11.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої був складений Акт від 29.12.2005р. №954/232/21852807.
Актом перевірки було встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону “Про розрахунки в іноземній валюті” у частині неповернення валютних цінностей на Україну в сумі 416000 євро, за що відповідно до ст. 4 Закону “Про розрахунки в іноземній валюті” позивачеві було нараховано пеню у розмірі 1285051,27 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052200/0 від 19.01.2006р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1285051,27 грн.
Керуючись ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, позивач оскаржував вказане рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарг на ім’я відповідача, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, Державної податкової адміністрації України, які своїми рішеннями про результати розгляду скарг відмовили позивачеві у задоволенні його скарг, а спірне рішення було залишено без змін.
За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією України, відповідачем було винесене нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052200/3 від 23.08.2006р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1285051,27 грн.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– 25.10.2004р. між позивачем (покупець) і фірмою “Med Call & Buy GmbH” (м. Оберхаузен, Німеччина) (продавець) було укладено контракт №01-MRI (у подальшому —Контракт 1), згідно з умовами якого продавець здійснює продаж медичного обладнання покупцю;
– загальна вартість Контракту 1 складає 258600 євро;
– 28.02.2005р. між позивачем (покупець), фірмою “Med Call & Buy GmbH” (продавець 1) і компанією “Neuromed Solutions GmbH” (м. Кастроп-Рауксель, Німеччина) (продавець 2) було укладено трьохсторонню угоду, відповідно до якої продавець 1 передає свої обов’язки по Контракту 1 продавцю 2;
– внаслідок заміни сторони у зобов’язанні за Контрактом 1 вказаний контракт було викладено у новій редакції у вигляді додатків до Контракту 1, з яких вбачається перехід обов’язків з постачання продукції позивачеві компанії “Neuromed Solutions GmbH”;
– позивач перерахував на користь нерезидентів (продавця 1 і продавця 2) по Контракту 1 грошові кошти у розмірі 258600 євро, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті, наявними в матеріалах справи;
– 22.12.2004р. між позивачем (покупець) і фірмою “Med Call & Buy GmbH” (м. Оберхаузен, Німеччина) (продавець) було укладено контракт №01-СТ (у подальшому —Контракт 2), згідно з умовами якого продавець здійснює продаж медичного обладнання покупцю;
– загальна вартість Контракту 2 складає 158000 євро;
– 28.02.2005р. між позивачем (покупець), фірмою “Med Call & Buy GmbH” (продавець 1) і компанією “Neuromed Solutions GmbH” (м. Кастроп-Рауксель, Німеччина) (продавець 2) було укладено трьохсторонню угоду, відповідно до якої продавець 1 передає свої обов’язки по Контракту 2 продавцю 2;
– внаслідок заміни сторони у зобов’язанні за Контрактом 2 вказаний контракт було викладено у новій редакції у вигляді додатків до Контракту 2, з яких вбачається перехід обов’язків з постачання продукції позивачеві компанії “Neuromed Solutions GmbH”;
– відповідно до п. 3.1 Контракту 1 і Контракту 2 постачання медичного обладнання здійснюється протягом 14 днів з дня повної оплати позивачем відповідно вартості Контракту 1 і Контракту 2;
– позивач перерахував на користь нерезидентів (продавця 1 і продавця 2) по Контракту 2 грошові кошти у розмірі 158000 євро, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті, наявними в матеріалах справи;
– станом на час проведення податкової перевірки нерезиденти на виконали свої зобов’язання з поставки медичного обладнання за Контрактом 1 і Контрактом 2;
– 07.06.2005р. позивач направив на адресу компанії “Neuromed Solutions GmbH” претензію № 1 і №2, у яких терміново вимагав перерахувати на поточний рахунок позивача суму перерахованої останнім передплати у загальному розмірі 416600 євро, а також суму понесених позивачем збитків;
– 10.06.2005р. директор з продажу компанії “Neuromed Solutions GmbH” повідомив позивача про те, що перераховані позивачем кошти були спрямовані на допоміжні цілі компанії “Neuromed Solutions GmbH”;
– 05.09.2005р. довірені особи позивача у Німеччині надіслали до прокуратури м. Дортмунда Заяву про кримінальну справу;
– відповідно до додатку до протоколу попереднього засідання міського суду м. Дортмунда від 17.01.2006р. заборгованість компанії “Neuromed Solutions GmbH” перед позивачем у розмірі 416600 євро була підтверджена вказаним судом у повному обсязі;
– 04.07.2005р. довірені особи позивача у Німеччині повідомили компанію “Neuromed Solutions GmbH” листом про односторонню відмову від Контракту 1 і Контракту 2 з вимогою повернути 416600 євро у строк до 15.07.2005р.;
– відповідач здійснював нарахування пені починаючи з закінчення 90-денного терміну з часу здійснення першого платежу на користь нерезидента і до 12.09.2005р. (дата отримання заяви позивача прокуратурою м. Дортмунда).
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача частково на підставі наступного.
У відповідності зі ст. 2 Закону “Про розрахунки в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно зі ст 4 Закону “Про розрахунки в іноземній валюті” порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Матеріали справи свідчать, що станом на 04.07.2005р. сторони Контракту 1 і Контракту 2 вже не були повязані догоіврними зобов’язаннями, тобто Контракти були розірвані за ініціативою позивача, таким чином з 04.07.2005р. у відповідача були відсутні підстави нараховувати пеню за порушення у сфері ЗЕД, оскільки починаючи з цієї дати з боку позивача не відбувалось порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону “Про розрахунки в іноземній валюті”.
Слід зазначити, що Закон “Про розрахунки в іноземній валюті” не передбачає будь-якого терміну щодо повернення коштів резидентові у звязку з припиненням зобовязання по зовнішньоекономічному контракту, в той час як ст. 2 вказаного Закону передбачає термін саме для поставки продукції за контрактом.
Стосовно часу початку нарахування пені суд вразовує наступне.
Оскільки умовами Контракту 1 і Контракту 2 передбачалось здійснення постачання медичного обладнання лише після здійснення повної передплати, то віддповідач мав розраховувати пеню, починаючи з 90-го дня після здійснення позивачем повної передплати за контрактами з урахуванням 2 тижнів, передбачених п. 3.1 Контракту 1 і Контракту 2, а не після здійснення першого платежу.
Оскільки за Контрактом 1 передплата у повному обсязі була здійснена 18.03.2005р., а постачання мало бути здійснено 02.04.2005р., то пеню слід розраховувати після сплину 90 днів з цієї дати, тобто з 02.07.2005р.
Оскільки за Контрактом 2 передплата у повному обсязі була здійснена 29.03.2005р., а постачання мало бути здійснено 13.04.2005р., то пеню слід розраховувати після сплину 90 днів з цієї дати, тобто з 13.07.2005р.
Вказане також підтверджується Податковим розщясненням щодо застосування норм ст. 4 Закону “Про розрахунки в іноземній валюті” у разі порушення резидентами термінів розрахунків при виконанні імпортних договорів, затвердженим Наказом ДПА України № 505 від 23.10.2002р., відповідно до якого термін "відстрочення поставки" з точки зору валютного контролю фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати 90-денний термін з моменту оплати.
Оскільки 04.07.2005р. відбулось розірвання обох контрактів, то нарахування пені за Контрактом 2 є неправомірним і не відповідає нормам чинного валютного законодавства.
Стосовно Контракту 1, то пеня має нараховуватись з 02.07.2005р. по 04.07.2005р. включно, тобто лише за 3 дні.
Наведене свідчить, що позвоні вимоги про визнання нечинним спірного рішення № 0000052200/3 від 23.08.2006р.підлягають задоволенню у частині 1270825,02 грн., у решті позову має бути відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Медівіт” частково.
Визнати нечинним часткове рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медівіт” № 0000052200/3 від 23.08.2006р. на суму 1270825,02 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Медівіт” (49006, м. Дніпропетровськ, прос. Пушкіна, 26, код ЄДРПОУ 21852807, р/рахунок 26003108031001 у Жовтневому відділенні КБ “ПриватБанк”, МФО 305299) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
21.11.2006р.