Справа № 784/585/13 25.02.2013 25.02.2013 25.02.2013

Провадження №22-ц/784/825/13 Суддя першої інстанції: Румянцева Н.О. Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Белеверею В.А.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2013 року по справі

за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_4

про

про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та додаткових витрат,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позивачка зазначала, що з жовтня 2002 року з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають двох доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. З початку 2012 року відповідач в добровільному порядку коштів на утримання дітей не надає та не бере участі у додаткових витратах. На теперішній час діти повністю перебувають на її утриманні.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дітьми повноліття, а також зобов'язати відповідача сплачувати додаткові витрати на розвиток дітей у розмірі 300 грн. щомісячно.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх доньок - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 5 грудня 2012 року до досягнення найстаршої дитиною повноліття. У задоволенні вимог про стягнення додаткових витрат відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В запереченнях поданих на апеляційну скаргу представник позивачки просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Зазначений обов'язок, згідно з засадами ч.6 ст.7 СК України в рівній мірі стосується обох батьків.

Положеннями ст. 181 СК України встановлені способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, зокрема за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлене судом, 4 жовтня 2002 року сторони уклали шлюб, актовий запис № 757 (а.с.3).

Від спільного життя мають двох доньок - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4,5).

На теперішній час діти разом із батьками зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.31).

ОСОБА_4 працює в ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» машиністом холодильних обладнань та середній заробіток складає 3 871, 50 грн. на місяць (а.с. 42).

Згідно інформації з ДНЗ №65 відповідач приводить та забирає доньку ОСОБА_6, яка з жовтня 2008 року відвідує вказаний дитячий заклад та регулярно здійснює оплату з харчування доньки (а.с.30).

Встановлене свідчить про те, що на теперішній час відповідач виконує обов'язки щодо утримання своїх неповнолітніх дітей та ніяким чином не ухиляється від їх виконання.

Згідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши про це докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Доказів на підтвердження того, що неповнолітні діти повністю перебувають на утриманні матері, а відповідач ухиляється від надання допомоги в добровільному порядку ОСОБА_2 суду не надала.

На зазначені обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про покладення на відповідача обов'язку сплачувати щомісячно аліменти на користь позивачки на утримання дітей у розмірі в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 5 грудня 2012 року до досягнення найстаршої дитиною повноліття.

Крім того, під час розгляду справи в апеляційному суді позивачка визнала апеляційну скаргу відповідача та не заперечувала проти її задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині задоволення вимог про стягнення аліментів підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення зі ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення додаткових витрат на розвиток дітей не оскаржувалося, а тому не було предметом апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2013 року - в частині вимог про стягнення аліментів скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: