КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7241/11 Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.

суддів: Бєлової Л.В. та Аліменка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2011 року позов задоволено. Суд визнав неправомірною відмову відповідача та зобов'язав його провести перерахунок і виплачувати позивачу недоплачену доплату до пенсії та додаткову пенсію.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі.

Судом першої інстанцій встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, а також є особою, віднесеною до 4 категорії.

Згідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Суд першої інстанції при задоволенні позову правомірно виходив з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру виплат позивачу та застосував зазначені вище норми Закону, не взявши до уваги вимоги положень постанови КМ України № 836 від 26.07.1996, на підставі яких проводилося нарахування спірних виплат позивачу раніше, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Суд першої інстанції при задоволенні позову правомірно виходив з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру виплат позивачу та застосував зазначені вище норми Закону, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді:

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Аліменко В.О.