Справа № 1625/1378/12

2/1625/652/12.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого – судді Гальченко О.О.,

при секретарі Вітренко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Василівської сільської ради Полтавського району про визнання заповіту недійсним, уточненими позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Василівської сільської ради Полтавського району про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на 1/2 та 5/12 спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розірвання шлюбу фіктивним, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на материну обов»язкову частку у спадщині батька, уточненими позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання однією сім»єю, не перебуваючи у шлюбі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 14.05.2010 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Василіської сільради Полтавського району про визнання заповіту недійсним ( а. с. 3 – 4 т. 1 ), посилаючись на те, що 29.07.2009 року померла його мати -ОСОБА_3, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. 17.02.2010 року в Полтавській районній державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа на майно, яке належало матері. В нотаріальній конторі він дізнався, що 14.08.2007 року його мати склала заповіт, згідно якого усе належне їй майно заповідалося його брату - ОСОБА_2, а тому 01.03.2010 року він подав до нотаріальної контори заяву про зупинення нотаріальних дій з оформленням спадщині по заповіту у зв»язку з оскарженням його до суду.

Заповіт вважає недійсним, оскільки на протязі всього життя у нього були добрі відносини з матір»ю та батьком. Він опікувався ними, допомагав матеріально та фізично. Батьки виказували бажання про успадкування їх майна синами в рівних долях. Підтвердженням цього є заповіт його батька, який помер 27.03.2007 року. Згідно вказаного заповіту батько все своє майно на випадок смерті заповідав йому та його брату порівну. Після смерті батька, його брат - ОСОБА_2 почав тиснути на матір, змусив її оселитися у нього, вчиняв перепони його спілкуванню з матір»ю. Шантажував матір тим, що зруйнує батьківську хату, якщо вона буде з ним спілкуватись та прийме пропозицію жити у нього. Вказані дії брата, на його переконання, були спрямовані на виконання наміру одноособово заволодіти майном матері, користуючись вадами її похилого віку, здоров»я та психічним станом після смерті її чоловіка, а його батька. З наведених підстав, вважає, що заповіт міг бути складений або під тиском та погрозами, або під час, коли мати внаслідок психічного та фізичного стану людини похилого віку, обтяженого душевною травмою у зв»язку зі смертю чоловіка, не усвідомлювала значення своїх дій або взагалі не здійснювала відповідних дій по складанню заповіту.

З наведених підстав прохав визнати заповіт, складений на користь ОСОБА_2, посвідчений 14.08.2007 року секретарем виконавчого комітету сільської ради с. Василівка Полтавського району недійсним.

18.11.2010 року позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про уточнення позовних вимог ( а. с. 89 – 91 т. 1 ), де додатково прохав визнати за ним право власності на ? частину спадкового майна після його матері - ОСОБА_3 та право власності на 5/12 частин спадкового майна у порядку спадкування за заповітом його батька - ОСОБА_4

23.06.2010 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання розірвання шлюбу фіктивним, про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на материну обов»язкову частку у спадковому майні ( а. с. 22 – 26 т. 1 ), посилавшись на те, що від шлюбу його батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народився він та його брат - ОСОБА_1. Батьки все своє життя проживали однією сім»єю в с. М. Ладижине Полтавського району та області. За вимогою його брата ОСОБА_1 з метою отримання ним квартири у м. Полтава, батьки розірвали шлюб 20.06.1986 року. Розірвання шлюбу зареєстровано відділом ЗАГС Полтавського райвиконкому та видане свідоцтво серії І-КЕ №378556. Після розірвання шлюбу батьки продовжували проживати однією сім»єю та вести спільне господарство. Домоволодіння, в якому вони проживали та було їхнім спільним майном знесено, а за отриману компенсацію 26.03.1998 року придбали інше домоволодіння, що і є предметом спору, а саме житловий будинок з надвірними побудовами в с. М. Ладижине Полтавського району та по вул. Першотравнева, 12. 03.03.2001 року батьки знов зареєстрували шлюб.

27.03.2007 року його батько ОСОБА_4 помер. За життя він склав заповіт від 08.07.1999 року, згідно якого заповів все своє майно йому та його брату ОСОБА_1 в рівних долях. На майно померлого в нотаріальній конторі за його заявою, заявою брата -ОСОБА_1 та матері - ОСОБА_3 заведена спадкова справа.

29.07.2009 року померла його мати - ОСОБА_3 За життя вона склала заповіт від 14.08.2007 року, згідно якого заповідала все своє майно йому. На майно померлої за його заявою та заявою його брата заведена спадкова справа.

До спадкового майна батьків відноситься також земельна ділянка площею 5,50 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії VІ-ПЛ № 005856, виданого 11.03.2000 року Василівською сільською радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області; земельна ділянка площею 5,47 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії VІ-ПЛ № 005855, виданого 11.03.2000 року Василівською сільською радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області. Його мати після смерті його батька та її чоловіка своєчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини. Таким чином, при наявності заповіту батька на двох синів, мати мала право на обов»язкову частку, що складає половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом. Але вона, як спадкоємець за законом, померла після відкриття батькової спадщини і тому не встигла її прийняти.

Вважає, що домоволодіння в с. М. Ладижине Полтавського району по вул. Першотравнева, 12, що є об»єктом спадкування, є спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу у відповідності до ст.ст.60, 69 СК України та ч.3 ст. 368 ЦК України.

Таким чином, вважає, що він, як спадкоємець за заповітом своєї матері, має право на визнання за померлою матір»ю ОСОБА_3 право власності на ? частину домоволодіння в с. М. Ладижине Полтавського району та області по вул. Першотравнева, 12, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Прохав визнати розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрованого відділом ЗАГС Полтавського райвиконкому 20.06.1986 року - фіктивним та вилучити із книги реєстрації розірвання шлюбів актовий запис № 147; визнати домоволодіння в с. М.Ладижино Полтавського району по вул. Першотравнева, 12 об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнати за померлою матір»ю ОСОБА_3 ? частину домоволодіння в с. М. Ладижине Полтавського району по вул. Першотравнева, 12; визнати право власності за ним на обов»язкову частку після померлого ОСОБА_4.

19.11.2010 року ОСОБА_2 надав суду заяву про уточнення позовних вимог ( а. с. 95 – 96 т. 1 ) та прохав встановити факт сумісного проживання однією сім»єю з 20.06.1986 року по 03.03.2001 року зараз померлих його батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_3

В судове засідання сторони у справі і представники відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_5 ( а. с. 63, 89 - 90 т. 2 ) та позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_6 ( а. с. 45 – 46 т. 2 ) не з»явилися. Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, надавши суду заяви про розгляд справи у їх відсутності по наявним матеріалам справи. Свої позовні вимоги підтримали, а вимоги один одного не визнають ( а. с. 110, 111 т. 2 ). Представники : відповідача - Василісвької сільради Полтавського району та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Полтавської райдержнотконтори, надавши суду заяви про розгляд справи по суті без участі їх представників, при вирішенні справи поклалися на розсуд суду ( а. с. 56, 60 т. 2 ). Тому, суд вважає за можливе, розгляд справи у відсутності не з»явившихся, належно повідомлених сторін за наявності від них відповідних заяв та по наявним матеріалам справи.

Судом встановлено, що сторони у справі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами, що підтверджується свідоцтвами про їх народження, відповідно серії ІІ-УР № 616011 від 18.08.1960 року на ОСОБА_1 ( а. с. 10 т. 1 ) та серії ЯЛ № 244530 від 24.01.1956 року на ОСОБА_2 ( а. с. 97 т. 1 ). Їх батьками вказані : ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які на даний час є померлими. ОСОБА_4 помер 27.03.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КЕ № 058140 від 27.03.2007 року ( а. с. 7 т. 1 ), а ОСОБА_3 померла 29.07.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КЕ № 132234 від 01.08.2009 року ( а. с. 5 т. 1).

Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, до якого входить :

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в с. М. Ладижине Полтавського району та області по вул. Першотравнева, 12,

- земельна ділянка площею 5,50 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії VІ-ПЛ № 005856, виданого 11.03.2000 року Василівською сільською радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області,

- земельна ділянка площею 5.47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії VІ-ПЛ № 005855, виданого 11.03.2000 року Василівською сільською радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області ( а. с. 29, 37- 43 т. 1 ).

Згідно заповіту від 08.07.1999 року ОСОБА_4 заповідав все належне йому майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях ( а. с. 8 т. 1 ).

Відповідно до заповіту від 14.08.2008 року ОСОБА_3 все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповідала ОСОБА_2. Вказаний заповіт посвідчено секретарем виконкому Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області ( а. с. 6 т. 1 ).

За клопотання ОСОБА_1 судом була призначена та проведена судово-почеркознавча експертиза на предмет справжності підпису ОСОБА_3 на заповіті від 14.08.2007 року. Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1214 від 23.03.2011 року не вбачається можливим встановити дійсність підпису спадкодавця у зв»язку з недостатньою кількістю наданого порівняльного матеріалу для проведення експертизи ( а. с. 158-160 т. 1 ).

Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позиви, вважає, що позовм підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Позивачем за первісним позовом - ОСОБА_1 в справі не доведено, що заповіт ОСОБА_3, посвідчений 14.08.2007 року секретарем виконавчого комітету Василівської сільської ради Полтавського району не відповідає волі спадкодавця ОСОБА_3 та є недійсним, а тому, у задоволенні позовної вимоги про визнання заповіту недійсним необхідно відмовити.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ? частину спадкового майна після його матері - ОСОБА_3 у зв»язку з недоведеністю.

Вирішуючи вимоги позивача щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом його батька - ОСОБА_4 на частку у розмірі 5/12 спадкового майна, суд виходить з того, що спадкоємцями на частку спадкодавця ОСОБА_4 є його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_3, яка мала також право на обов»язкову частку. Всі вказані спадкоємці у встановлений законом строк звернулись до нотаріальної контори, що підтверджується довідкою Полтавської районної державної нотаріальної контори № 02-14/1001 від 11.06.2010 року ( а. с. 32 т. 1 ).

Відповідно до ст.1233-1241 ЦК України, суд вважає, що вказану вимогу необхідно задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 5/12 частки спадкового майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4.

Стосовно позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрованого відділом ЗАГС Полтавського райвиконкому 20.06.1986 року фіктивним, суд вважає, що шлюб між подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 20.06. 1986 року був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-КЕ № 378556 від 20.06.1986 року, виданим відділом ЗАГС Полтавського райвиконкому, а згідно свідоцтва про одруження серії 1-КЕ № 064958 від 03.03.2001 року шлюб між ними був зареєстровано повторно ( а. с. 98 т. 1 ), тому вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.108 СК України за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім»єю і не мали наміру припиняти шлюбні відносини.

Відповідно до розділу 7 «Прикінцевих положень Сімейного кодексу України» цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004 року.

Оскільки вказаний шлюб було розірвано за нормами КЗпШтаС України 1969 року, а не в порядку ст.106 СК України, відсутні підстави визнавати розірвання вказаного шлюбу за нормами СК України. До того ж, відсутні визначені ст.108 СК України підстави, які є обов»язковими і за наявності яких можна визнати розірвання шлюбу фіктивним.

При розгляді вимоги про встановлення факту сумісного проживання однією сім»єю, не перебуваючи у шлюбі між собою, з 20.06.1986 року по 03.03.2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд вважає, що після розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продовжували проживати однією сім»ю в с. М. Ладижине Полтавського району, вели при цьому спільне господарство, мали сумісний бюджет. Вони не перебували у будь-якому іншому шлюбі і між ними зберігалися добрі відносини, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, її свідчення не заперечували сторони у справі.

А тому, відповідачем ОСОБА_2 доведено факт сумісного проживання однією сім»єю, не перебуваючи у шлюбі між собою, з 20.06.1986 року по 03.03.2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3, тому вимога підлягає задоволенню згідно ст.74 СК України, бо якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Житловий будинок з надвірними побудовами в с. М. Ладижине Полтавського району і в якому постійно проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був знесений у зв»язку з капітальним ремонтом автодороги загального користування державного значення «Київ-Харків-Довжанський», що підтверджується листом № 02-5А/605 від 11.11.2010 року служби автомобільних доріг у Полтавській області ( а. с. 102 т. 1 ).

Згідно договору купівлі-продажу від 26.03.1998 року ОСОБА_4 придбав жилий будинок з надвірними побудовами в с. М. Ладижине Полтавського району по вул. Першотравнева, 12, що підтверджується копією договору ( а. с. 29 т. 1 ).

Таким чином, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання домоволодіння в с. М. Ладижине Полтавського району по вул. Першотравнева, 12 об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Виходячи з положень ч.2 ст.370 ЦК України, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, кожному з подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належало по ? частині домоволодіння по вул. Першотравнева, 12 в с. М. Ладижине Полтавського району.

Відповідно до заповіту від 08.07.1999 року ОСОБА_4 на випадок смерті все належне йому майно заповідав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а. с. 31 т. 1 ).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 в Полтавській нотаріальній конторі заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Полтавської районної державної нотаріальної контри №02-14/1001 від 11.07.2010 року ( а. с. 32 т. 1 ).

Відповідно до ст.1237 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожен мають право на рівні частки на спадкове майно, що належала спадкодавцю ОСОБА_4

В той же час, ОСОБА_3 – дружина спадкодавця, на час його смерті була непрацездатною, а тому, згідно ст.1241 ЦК України має право на половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка).

Згідно заповіту від 14.08.2008 року ОСОБА_3 все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповідала ОСОБА_2.

Таким чином, за ОСОБА_2 необхідно визнати право власності на 1/12 обов»язкової частки у спадщині після померлого ОСОБА_4, та як вказана частка спадщини була прийнята ОСОБА_3 фактично і шляхом подачі заяви про прийняття спадщини в порядку ст.1241, 1268, 1269 ЦК України.

Відповідно до заповіту, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кожному, також повинні належати по 5/12 часток спадкового майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4, а тому, суд повинен визнати за ним право спільної часткової власності на вказані частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_4

На підставі наданих сторонами доказів, та положень закону, суд також приходить до висновку, що за ОСОБА_2 необхідно визнати право власності на ? частку домоволодіння по вул. Першотравнева, 12 в с. М. Ладижине Полтавського району та області і за життя належало його матері – ОСОБА_3

Керуючись ст. 27, 31, 60, 208, 209, 214, 215, 218, 256, 294 ЦПК України, ст. 325, 368, 1223, 1236, 1241 ЦК України, ст. 3, 60, 69, 70, 70, 72, 74 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 5/12 частки спадкового майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4.

В решті позовних вимог - відмовити за недоведеністю.

Уточнений зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на обов»язкову частку у спадковому майні - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім»єю, не перебуваючи у шлюбі між собою, в період часу з 20 червня 1986 року по 03 березня 2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Визнати домоволодіння по вул. Першотравнева, 12 в с. М. Ладижине Полтавського району та області об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння по вул. Першотравнева, 12 в с. М. Ладижине Полтавського району та області, що за життя належало його матері - заповідачу ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на обов»язкову частку у спадщини після померлого ОСОБА_4, яка прийнята ОСОБА_3 та складає 1/12 частину в спадщині спадкодавця ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 5/12 частки спадкового майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя:

ОСОБА_8