Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
03 червня 2005 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі головуючого - судді Колоса Ю.А. при секретарі Кирда Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Шишаки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації про стягнення витрат на відрядження, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача із зазначеними вимогами, обгрунтовуючи позов тим, що в період часу з 21.11.2006 року по 16.01.2008 року працюючи водієм службового автомобіля управління праці та соціального захисту населення Шишацької райдержадміністрації, неодноразово перебував у службових відрядженнях але виплата добових за ці відрядження проводилась не завжди.
За період його роботи на посаді водія неоплачено 38 відряджень а заборгованість по добових склала 950 гривень.
16.01.2008 року позивач звільнився з роботи на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України. На день розрахунку з роботи відповідач не виплатив зазначені вище добові. Не виплачена заборгованість по добових і на день подачі позовної заяви.
Вважаючи свої права, передбачені ст.ст.43, 48 Конституції України, ч.1 ст.47, ч.1 ст.116, ч.1, ч.2 ст.121, порушеними, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість по оплаті добових за відрядження в сумі 950 гривень, середньомісччний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 400 гривень.
Зазначаючи в позовній заяві, що неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, що виразилась у втраті можливості оплачувати комунальні послуги, купувати речі домашнього вжитку та продукти харчування
В судовому засіданні позивачка подала письмову заяву про її відмову від позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 592 гривні 75 копійок та стягнення моральної шкоди.
Позов в частині стягнення заборгованості по виплаті мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2000 року по 06 червня 2003 року в сумі 2426 гривень 93 копійки - підтримала і пояснила, що весь час роботи на підприємстві СП «Хлібокомбінат» вона одержувала заробітну плату меншу від встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. У 1981 року вона була прийнята на роботу на умовах повного робочого дня. Про зміну істотних умов праці а саме- по встановлення режиму неповного робочого дня адміністрація підприємства її не попереджувала. Позивачка вважає її права порушеними, оскільки за умов неповного робочого дня вона не виробляла місячну норму робочого часу і їй нараховувалась заробітна плата менша від встановленого мінімального розміру заробітної плати.
Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що умови оплати праці на підприємстві визначено колективними договорами, якими було передбачено оплату праці пропорційно фактично відпрацьованому часу.
Позивачка тривалий час працювала на підприємстві. Умови праці, в тому числі і неповний робочий день та виплата заробітної плати пропорційно фактично відпрацьованому часу, були позивачці відомі і вони її повністю влаштовували. Позивачка жодного разу до адміністрації підприємства з претензіями з приводу умов праці не зверталась, що на думку відповідача свідчить про її згоду на такі умови праці.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 необґрунтований а тому в його задоволенні слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 94 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 95 ч.1 КЗпП України та ст.3 ч.1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником погодинну нормі праці (обсяг роботи).
Положення колективних договорів укладених адміністрацією СП «Хлібокомбінат» та уповноваженим представником трудового колективу передбачають можливість встановлення режиму неповного робочого дня та оплати праці відповідно до відпрацьованого часу.
Позивачка, працюючи тривалий час на підприємстві, фактично працюючи на умовах неповного робочого дня та отримуючи заробітну плату пропорційну фактично відпрацьованому часу жодного разу не зверталась до адміністрації підприємства з претензією щодо умов праці і не оспорювала дії відповідача в судовому порядку. Таким чином, хоча з позивачкою і не було письмово погоджено встановлення режиму неповного робочого дня, проте їй було достовірно відомо про такий режим роботи та умови оплати праці, які враховуючи відсутність претензій чи скарг до адміністрації підприємства, були для позивачки прийнятними. Іншими словами позивачка виконувала роботу на таких умовах, на які вона вільно погоджувалась.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що встановлення на СП «Хлібокомбінат» режиму неповного робочого часу і оплати праці пропорційно фактично відпрацьованому часу не суперечить чинному законодавству і не порушує права позивачки., тому її позовні вимоги про стягнення заборгованості по виплаті мінімальної заробітної плати є безпідставними.
Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати не підтверджені доказами і тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Позовні вимоги позивачки про виплату компенсації за невикористану відпустку не підтверджені доказами і спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_3, довідкою СП «Хлібокомбінат» від 05 серпня 2003 року №77, розрахунком видачі заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01.01.2000 року по 06.06.1003 року.
Позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на її користь витрат по оплаті допомоги адвоката в сумі 175 гривень не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.ст. 75, 76 ЦПК України суд правомочний винести рішення про відшкодування судових витрат та витрат по оплаті допомоги адвоката тільки тій стороні, на користь якої прийнято рішення.
На підставі ст..43 Конституції України, ст.ст.94, 95 КЗпП України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 15, 15-1, 30, 62, 209 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до СП «Хлібокомбінат» про стягнення заборгованості по виплаті мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2000 року по 06 червня 2003 року в сумі 2426 гривень 93 копійки, виплату компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати, виплату компенсації за невикористану відпустку та стягнення витрат по оплаті допомоги адвоката - відмовити.
Рішення можу бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області в місячний строк з наступного дня після його проголошення.
Головуючий: підпис
Копія вірна.
Голова Шишацького районного суду І.Д.Нескорожений