ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14.11.06 р. Справа № 25/305
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк
до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь Донецької області
про: стягнення 17512грн.20коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Дачковська С.Г. – провідний юрисконсульт (довіреність № Н-01/3691 від 25.11.2005);
від відповідача: Сукач Т.В. – юрисконсульт служби експлуатації (довіреність № 09/573 від 15.02.2006)
Позивач - державне підприємство „Донецька залізниця" м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" м. Маріуполь про стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій в сумі 17512грн.20коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок ціни позову, накопичувальні картки, Порядок заповнення внутрішнього транзитного документа для його використання при здійсненні контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України, затверджений наказом Державної митної служби України № 206 від 12.04.2000, телеграфну вказівку Укрзалізниці № 000357/ЦМ від 17.02.2004, наказ Державної митної служби України від 12.12.2003 № 865, претензію № 27 від 12.09.2005, відповідь на претензію № 85/1/3410 від 13.10.2005.
Ухвалою від 04.10.2006 у зв’язку з хворобою судді Бойко І.А. розгляд справи № 25/305 був перенесений на 14.11.2006 о 09год.30хв.
24.10.2006 відповідач через канцелярію господарського суду за супровідним листом (вих. № 85/5/3505 від 12.10.2006) подав відзив на позовну заяву, копію довіреності № 09/2826 від 02.08.2006, копію листа Департаменту організації митного контролю Державної митної служби № 09/822 від 26.07.2006, копію листа Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 38-41/623 від 15.07.2004, копію листа Міністерства юстиції України № 20-50-1652 від 24.06.2004 “Про оплату послуг за оформлення внутрішнього транзитного документу”, копію договору № 84/2462 про організацію перевезення вантажів від 25.03.2004 та копії додаткових угод до цього Договору, копію протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 10 від 10.02.2006 до договору № 84/2462 про організацію перевезення вантажів від 25.03.2004, копію протоколу узгодження розбіжностей від 01.03.2006 до додаткової угоди № 10 договору № 84/2462 про організацію перевезення вантажів від 25.03.2004, копію Статуту ВАТ “ММК імені Ілліча”, копію довідки з ЄДРПОУ, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
В відзиві на позовну заяву (вих. № 85/5/3389 від 02.10.2006) відповідач позовні вимоги не визнає та просить в позові відмовити, посилаючись на наступне. По-перше, оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій не є послугою з перевезення вантажів, бо це послуга з декларування товарів та транспортних засобів, що здійснюється на підставі Митного кодексу України, відповідно до положень Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, згідно з ліцензійними умовами провадження діяльності митного брокеру. По-друге, у спірний період між ДП “Донецька залізниця” та ВАТ “ММК імені Ілліча” не існувало договірних відносин з приводу оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії. Договір про організацію перевезень вантажів № 84/2462 від 25.03.2004 передбачає розрахунки за послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких встановлено Тарифним керівництвом № 1. По-третє, фіксованої державної ціні на послугу з оформлення ВТД встановлено не було.
08.11.2006 позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якому просив залучити до матеріалів справи копії дорожніх відомостей, копію листа ВАТ “ММК ім. Ілліча” № 85/1/1527 від 04.08.2004 та копію довіреності від 07.11.2005.
Належним чином засвідчені копії перелічених документів судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.
09.11.2006 позивач за супровідним листом (вих. № 217 від 08.11.2006) через канцелярію суду надав належним чином засвідчені копії довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію, Статуту, які залучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено.
25.03.2004р. між Донецькою залізницею (Дорога) та ВАТ “ММК імені Ілліча” (Комбінат) був укладений договір № 84/2462 про організацію перевезення вантажів.
Відповідно до умов зазначеного договору перевезення Дорога взяла на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів.
До цього Договору між сторонами були укладені додаткові угоди. Додаткова угода № 10 була укладена з протоколом розбіжностей та, відповідно, протоколом узгодження розбіжностей.
У відповідності до п. 2.1.3 договору № 84/2462 від 25.03.2004 (в редакції додаткової угоди № 7 від 09.03.2005р. до даного договору) згідно ст. 62 Статуту залізниць України Комбінат зобов'язався вносити платежі за перевезення вантажів та додаткові послуги (на підставі перевізних документів, а також підписаних Комбінатом без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами) шляхом перерахування грошових коштів відповідно до обсягів перевезень та діючим тарифам на рахунок Дороги.
Як зазначено в позовній заяві, в серпні 2005р. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” надходили імпортні вантажі за дорожніми відомостями, ксерокопії яких, завірені належним чином знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до Порядку заповнення внутрішнього транзитного документа для його використання при здійсненні контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.04.2000 N 206, та наказу Державної митної служби України № 865 від 12.12.2003 “Про внесення змін та доповнень до деяких наказів Держмитслужби України” митними брокерами залізниці на прикордонних передавальних станціях оформлялися внутрішні транзитні документи та їх електронні копії (абзац 2 позовної заяви). Зазначений Порядок прийнятий та затверджений з метою контролю за переміщенням вантажів між митницями в межах митної території України. Згідно даного Порядку обов’язок по заповненню внутрішніх транзитних документів покладається на декларантів.
Як вказав позивач, на підставі телеграфної вказівки Укрзалізниці № 000357/ЦМ від 17.02.2004 за встановленою калькуляцією позивачем був нарахований збір за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій на загальну суму 17512грн.20коп., у тому числі ПДВ, та складені накопичувальні картки №№ 01081204, 01081205, 01081208, 02081211-02081214, 02081220, 03081223, 04081231, 04081232, 04081235, 04081236, 04081247, 06081249, 06081251, 07081254, 07081255, 08081260-08081262, 08081264, 09081266, 11081276, 11081277, 11081278, 11081282, 12081283, 13081288, 14081290-14081292, 15081298, 15081301, 16081303, 16081304, 17081308, 17081313, 18081314, 18081315, 18081317, 20081326-20081330, 20081332, 21081335, 22081339, 23081342-23081344, 23081346, 25081352, 26081354, 26081355, 27081361, 27081363, 27081364, 29081372, 29081373, 30081377, 31081383, 31081388.
Перелічені накопичувальні картки з боку відповідача були підписані з зауваженнями, якими зазначено, що від оплати нарахованого залізницею збору ВАТ “ММК імені Ілліча” відмовляється, оскільки відсутнє законодавче обґрунтування ставки збору у розмірі 84,60грн.
У зв’язку з цим, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих. № 27 від 12.09.2005) на суму 17512грн.20коп. – вартість оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій.
У відповіді на претензію (вих. № 85/1/3410 від 13.10.2005) відповідач останню відхиляє, посилаючись на відсутність між сторонами договору доручення, як того вимагають приписи ст. 177 Митного кодексу України.
Стаття 87 Митного кодексу України встановлює, що декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари та транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
У відповідності з ч. 2 ст. 177 Митного кодексу України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.
Договір доручення між Залізницею та Комбінатом в матеріалах справи відсутній.
В свою чергу, ст. 174 Господарського кодексу України визначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Як наслідок витікає, що особа не може бути примушена до вчинення тих чи інших дій, якщо їх вчинення не є обов’язковим для особи згідно договору або акту цивільного законодавства.
Приписи статті 208 Цивільного кодексу України вимагають вчинення виключно у письмовій формі правочинів, сторонами в яких є юридичні особи, незалежно від їх форм власності чи організаційно-правової форми.
На підставі ст. 916 Цивільного кодексу України робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін.
Аналогічне положення закріплено в статті 22 Статуту залізниць України, згідно якого виконання залізницею додаткових операцій пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі окремі договорів.
Якщо проаналізувати відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, можна дійти висновку про те, що Залізниця фактично надавала Комбінату додаткові послуги шляхом оформлення внутрішнього транзитного документу та їх електронних копій.
Але якщо уважно дослідити, договір № 84/2462 від 25.03.2004 про організацію перевезення вантажів, укладений між Залізницею та Комбінатом, додаткові угоди до цього договору, не передбачає надання Залізницею такої послуги, як оформлення внутрішнього транзитного документу та їх електронних копій.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач в своїх вимогах не конкретизує норми права, не називає пункт договору або додаткової угоди, які б чітко зазначили, кореспондуючі право Залізниці на стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів і їх електронних копії та обов’язку Комбінату по їх сплаті.
Окрім викладеного, в матеріалах справи містяться:
- Лист Департаменту організації митного контролю Державної митної служби України (вих. № 09/822 від 26.07.2006), в якому зазначено, що ні ДП “Донецька залізниця”, ні інші залізниці не мали ліцензій на право здійснення митної брокерської діяльності, а мали свідоцтва про визнання їх декларантом, яке надає право на декларування товарів і транспортних засобів митним органам на підставі договору. Крім того, відповідно до положень Порядку заповнення внутрішнього транзитного документа для його використання при здійсненні контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України, затвердженого наказом Держмитслужби № 206 від 12.04.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України05.05.2000 за № 261/4482, внутрішній транзитний документ та його електронна копія використовується для здійснення контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України, у тому числі, які переміщуються залізничним транспортом. У разі переміщення товарів за ВТД митні збори за митне оформлення не нараховуються і не сплачуються. Ставки та види митних зборів визначені постановою КМУ від 27.01.11997 № 65 “Про ставки митних зборів”. Цією постановою не передбачено справляння митних зборів за оформлення ВТД. Тому, сплата підприємством коштів в сумі 84,60грн. не відноситься до сплати митних зборів.
- В листі (вих. № 38-41/623 від 15.07.2004) Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України повідомляє, що рішення Укрзалізниці стосовно стягнення додаткових зборів за оформлення ВТД з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України не погоджувалося.
- Міністерство юстиції України в листі про оплату послуг за оформлення внутрішнього транзитного документу (вих. 20-50-1652 від 24.06.2004) зазначило, що телеграмою Укрзалізниці від 17.02.2004 № 000357-ЦМ внесено зміни до Додатку 1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085. В той час, коли внесення змін до нормативно-правового акта здійснюється у тому ж порядку, що і його прийняття з наступною державною реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Тобто, телеграму видано з порушенням законодавства про державну реєстрацію.
З огляду на це, посилання позивача в позовній заяві на зазначену телеграму не має під собою правового підгрунття.
Наступне, на чому суд акцентує увагу це те, що ст. 311 Господарського кодексу України закріплює, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов’язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Збір за оформлення внутрішнього транзитного документу у встановленому порядку не встановлений, „Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом", затверджений наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999р., не передбачає збір за оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, послуги з декларування товарів та транспортних засобів, які регулюються Митним кодексом та іншими нормативно-правовими актами, не входять в обов'язок залізниці.
Наказ Державної митної служби України від 12 квітня 2000 року N 206 не вказує на те, що оформлення внутрішнього транзитного документу здійснює тільки залізниця, і що ця послуга є платною.
Згідно п. 26 Тарифного керівництва № 1 додаткові послуги, пов’язані з оформленням експертних і імпортних вантажів, що надаються залізницею, здійснюється за проханням відправника (одержувача).
Крім того, відповідно до положень ст. 139 Митного кодексу України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не довів суду факт правомірності та обґрунтованості своїх вимог.
Дослідивши матеріали господарської справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача необґрунтовані, бо не мають під собою правового підгрунття.
Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 174, 311 Господарського кодексу України, ст. ст. 14, 208, 916 Цивільного кодексу України, ст. ст. 87, 139, 177 Митного кодексу України, ст. 11 Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
В позовних вимогах державному підприємству „Донецька залізниця" м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" м. Маріуполь про стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій в сумі 17512грн.20коп. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Бойко І.А.
Вик. Тимошенко О.О.
Тел. 3056827
Надруковано 3 примірники:
1 прим.. – позивачу;
1 прим.. –відповідачу;
1 прим. – до справи.