ГАГАРІНСКІЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Эд.Ун.№763/913/13-к
1-кп/763/59/13
ВИРОК
Іменем України
22 лютого 2013 року м. Севастополь
Гагарінський районний суд міста Севастополя у складі:
Головуючого-судді Щербакова В.В.
З участю секретаря Сидорук М.А.,
з участю державного обвинувача старшого прокурора прокуратури Гагарінського району міста Севастополя Рикунова Д.П.,
розглянувши в судовому засідання в залі Гагарінського районного суду міста Севастополя кримінальне провадження яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1201214005000514 від 5.12.2012 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Нижньовартовськ , РФ, громадянину РФ, зареєстрованому за адресою: РФ, АДРЕСА_1, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимому.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, суд,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 04 грудня 2012 року приблизно о 16 годині 40 хвилини ОСОБА_2, перебуваючи на території магазину «№ 293», розташованого в підвальному приміщенні будинку №53-б по вул.. Героїв Бресту в м. Севастополі, де господарську діяльність здійснює ТОВ «Магазин 293», діючи з особливою зухвалістю за мотивами неповаги до суспільства, грубо порушив громадський порядок при наступних обставинах.
Так він, у зазначений час, діючи з хуліганських спонукань, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою порушення нормальної роботи магазину «№ 293», проник до приміщення зазначеного магазина (розташованого за вказаною вище адресою) через відкриті вхідні двері, після чого, діючи з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю, підійшов до прилавка магазину, за яким знаходилася ОСОБА_3, та дістав зі своєї кишені предмет, зовні схожий на пістолет (місцезнаходження зазначеного предмета не встановлено», не пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, після чого, демонструючи даний предмет потерпілої, направив останній у бік тильної стіни магазину. Далі ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії, не переслідуючи корисливих мотивів, продовжуючи утримувати вищевказаний предмет у себе в правій руці, дістав лівою рукою зі своєї кишені поліетиленовий пакет чорного кольору і звернувся до ОСОБА_3 з пропозицією останньої покласти йому в цей пакет грошові кошти (переслідуючи при цьому мету злякати потерпілу, зірвати нормальну роботу магазину та не бажаючи заволодіти коштами потерпілої та магазину).
Після цього ОСОБА_3, достовірно знаючи, що вищевказаний предмет зовні схожий на пістолет, який тримав ОСОБА_2 у себе в руках, не є зброєю, однак усвідомлюючи, щ дії останнього носять хуліганській характер і припускаючи можливість нанесення останнім їй будь-яких тілесних ушкоджень або вчинення будь-яких інших хуліганських дій у грубій формі з боку ОСОБА_2, відреагувала на пропозицію останнього криком про допомогу та необхідністю натискання кнопки виклику охорони, після чого зникла в підсобному приміщенні, розташованому в тильній стіні даного магазину, призупинивши тим самим виконання своїх обов'язків на посаді продавця магазину №293. Після чого, ОСОБА_2, усвідомлюючи неможливість продовження своїх хуліганських дій зник з приміщення вказаного магазину.
Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України. В судове засідання обвинувачений та потерпілий подали угоду про примирення від 25.01.2013 року. Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_3 дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 296 КК України. ОСОБА_2 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Потерпіла ОСОБА_3 жодних претензій до обвинуваченого матеріального чи морального характеру не має, щиросердечно розкаявся у скоєному. Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_2 покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України у вигляді штрафу в розмірі вісімсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та вирішити інші, передбачені угодою, питання.
Обвинувачений ОСОБА_2 також просив вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ньому міру покарання. При цьому, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 296 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Потерпілий також просить угоду затвердити, зазначивши, що дійсно до ОСОБА_2 у неї не має претензій матеріального і морального характеру. Згідний на визначену в угоді міру покарання для ОСОБА_2 Розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості. Потерпілим від даного кримінального правопорушення є ОСОБА_3
Потерпілий та обвинувачений добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та закону. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.5 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 296 ч.1 КК України.
Обвинувачений раніше не судимий, покарання яке пропонується в угоді, є покаранням у межах санкції ст. 296 ч.1 КК України.
При таких обставинах суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим та призначити узгоджену сторонами міру покарання обвинуваченому.
Судом роз'яснено ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 373, 374, 375 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Затвердити угоду від 25 січня 2012 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за яким призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 25 січня 2012 року покарання у вигляді штрафу в розмірі вісімсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто, на суму - 13 600 ((тринадцять тисяч шестисот) гривен.
Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду міста Севастополя через Гагарінський районний суд міста Севастополя протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Суддя Гагарінського районного суду
м.Севастополя В.В.Щербаков