Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2013 року місто Севастополь 13 год. 03 хв. Справа №2а-2876/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Авчиян К.Е.,

за участю:

позивача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 30 вересня 1999 року;

представника позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посвідчення від 25 грудня 2009 року № 129;

представника відповідача - Севастопольської міської Ради - Капустіна Дмитра Миколайовича, посвідчення від 20 вересня 2011 року;

представника відповідача - Голови Севастопольської міської Ради Дойникова Юрія Васильовича - Капустіна Дмитра Миколайовича, посвідчення від 20 вересня 2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, Голови Севастопольської міської Ради Дойникова Юрія Васильовича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради, голови Севастопольської міської Ради Дойникова Ю.В. про визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської Ради від 20 листопада 2012 року № 4699 про відмову підприємцю ОСОБА_1 у поновленні договору оренди від 31 березня 2010 року, зареєстрованого під НОМЕР_2, земельної ділянки площею 0,0020 га по АДРЕСА_1, наданого для розміщення об'єкта малої архітектурної форми; поновлення договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2010 року на той самий строк та на тих самих умовах, що були передбачені договором; зобов'язання голови Севастопольської міської Ради Дойникова Ю.В., як уповноваженого керівника органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі, підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31 березня 2010 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радою загальною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 на той самий строк на виконання статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03 грудня 2012 року відмовлено позивачу у відкритті провадження у частині позовних вимог щодо визнання договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2010 року, зареєстрованого 29 квітня 2010 року під НОМЕР_2 площею 0,025 га по АДРЕСА_1 у м. Севастополі поновленим та той самий строк та на тих самих умовах, що були передбачені договором, та зобов'язання голови Севастопольської міської Ради Дойникова Ю.В., як уповноваженого керівника органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі, підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31 березня 2010 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радою, загальною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 на той самий строк на виконання статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, голови Севастопольської міської Ради Дойникова Ю.В. про визнання незаконним та скасування рішення, справу призначено до попереднього судового розгляду.

19 грудня 2012 року представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшує позовні вимоги та просить: визнати рішення Севастопольської міської Ради від 20 листопада 2012 року № 4699 «Про відмову Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у поновленні договору оренди від 31 березня 2010 року, зареєстрованого 29 квітня 2010 року під НОМЕР_2, земельної ділянки площею 0,0020 га по АДРЕСА_1, наданого для розміщення об'єкта малої архітектурної форми» незаконним та скасувати його; визнати дії Голови Севастопольської міської Ради Дойникова Ю.В., як уповноваженого керівника органу місцевого самоврядування, щодо не підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 31 березня 2010 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радою, загальною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 (рег. НОМЕР_2) на той самий строк на виконання статті 33 Закону України «Про оренду землі» без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі, протиправними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19 грудня 2012 року прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог у справі № 2а-2876/12/2770, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Севастопольською міською Радою у порушення вимог Закону України «Про оренду землі» більш одного місяця після закінчення строку договору не було укладено зі суб'єктом господарювання ОСОБА_1 додаткової угоди до договору оренди землі та не надіслано письмової відмови у поновленні строку дії договору оренди.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі на наполягали на їх задоволенні. Просили суд визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської міської Ради від 20 листопада 2012 року № 4699 про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки, визнати протиправними дії голови Севастопольської міської Ради щодо не підписання додаткової угоди до договору оренди землі від 31 березня 2010 року, а також зобов'язати голову Севастопольської міської Ради Дойникова Ю.В., як уповноваженого керівника органу місцевого самоврядування, підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31 березня 2010 року на той самий трок без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Зазначив, що міською Радою було повідомлено орендаря про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди земельний ділянки у місячний термін з моменту отримання належним чином оформленого клопотання та проекту додаткової угоди. Крім того, підставою для прийняття рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки з'явився факт нецільового використання позивачем наданої земельної ділянки, а саме: розміщення на земельній ділянці торговельного павільйону, тоді як земельну ділянку було надано для розміщення торгівельного кіоску.

Суд, заслухавши представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 березня 2010 року, на підставі рішення Севастопольської міської Ради від 26 січня 2010 року № 9394 «Про поновлення підприємцю ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 0,0025 га по АДРЕСА_1 для розміщення об'єкту малої архітектурної форми (торгівельного кіоску) без права капітального будівництва», між Севастопольською міською Радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, було укладено договір оренди земельної ділянки для розміщення об'єкту малої архітектурної форми (торговельного кіоску) без права капітального будівництва з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктами 3.1, 3.2 розділу 3 договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2010 року передбачено, що договір укладений строком на 2 роки. Після закінчення строку, на який був укладений договір, орендар, належним чином виконуючий свої обв'язки згідно з умовами договору, має переважне право на його поновлення. У даному випадку орендар зобов'язаний не пізніші, ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, повідомити письмово про це орендодавця та вирішити у встановленому законом порядку питання щодо поновлення оренди земельної ділянки.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 розділу 5 договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2010 року земельна ділянка надається в оренду для використання на землях житлової та громадської забудови. Цільове використання земельної ділянки - для розміщення об'єкту малої архітектурної форми (торгівельного кіоску) без права капітального будівництва.

Пунктом 11.4 розділу 11 договору встановлено, що орендодавець має право розірвати договір у односторонньому порядку зі звільненням орендодавця від відповідальності, без укладення додаткової угоди до даного договору, з моменту прийняття рішення про розірвання, у наступних випадках: використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням; використання земельної ділянки з порушенням екологічних вимог; систематичної несплати орендної плати (протягом 6 місяців); не здійснення щорічного перерахунку розміру орендної плати за землю у строк, встановлений даним договором; передачі або відчуження права оренди третім особам.

Рішенням Севастопольської міської Ради від 20 листопада 2012 року № 4699 підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у поновлення договору оренди від 31 березня 2010 року, зареєстрованого 29 квітня 2010 року під НОМЕР_2, земельної ділянки площею 0,0020 га по АДРЕСА_1, наданої для розміщення об'єкту малої архітектурної форми (торговельного кіоску) без права капітального будівництва, у зв'язку з неналежним виконання вимог договору оренди землі, порушенням статті 96 Земельного кодексу України та невиконанням пункту 12.5 зазначеного договору оренди, а саме: використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, у тому числі: розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою зазначеної статті Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 вказаного Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок, згідно зі статтею 5 Закону України «Про оренду землі» є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути: а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом; б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Частиною першою статті 6 зазначеного Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Крім того, відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що землі державної або комунальної форм власності можуть бути передані у користування особам, зокрема, на підставі договору оренди, укладеного з міською Радою. Орендар землі зобов'язаний належним чином виконувати обов'язки за договором оренди землі, що полягає у використанні земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, виконанні встановлених обмежень (обтяжень) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі, своєчасній та повній сплаті орендної плати, дотриманні режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення та інше. По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Про бажання скористатися цим правом орендар повинен повідомити орендодавця у встановлений договором або законом строк.

Разом з цим, Законом України «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, орендодавець у разі наявності заперечень щодо продовження договору оренди землі, зобов'язаний у місячний строк саме після закінчення строку дії договору надіслати на адресу орендаря відповідний лист-повідомлення. При цьому, законом не визначено, що дане правило застосовується лише у разі надіслання орендарем до власника землі повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідачів, що 27 лютого 2012 року за вх. № К-896/1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради було надано клопотання про поновлення дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0025 га по АДРЕСА_1 у м. Севастополі від 31 березня 2010 року.

Крім того, 07 червня 2012 року за вх. № К-896/3 у зв'язку зі закінчення строку дії договору оренди землі та відсутністю письмових заперечень з боку орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, позивачем на адресу Севастопольської міської Ради було повторно надіслано клопотання про поновлення дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0025 га по АДРЕСА_1 у м. Севастополі від 31 березня 2010 року.

Вказане свідчить, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як за 2 місяця до закінчення строку дії договору оренди землі від 31 березня 2010 року, зареєстрованого 29 квітня 2010 року за НОМЕР_2, так і після закінчення строку дії цього договору, було виконано обов'язок встановлений Законом України «Про оренду землі» та договором оренди земельної ділянки від 31 березня 2010 року щодо повідомлення власника землі про намір скористатися переважним правом на поновлення строку дії договору шляхом укладення додаткової угоди.

У свою чергу, Севастопольською міською Радою не надано доказів надіслання на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 протягом одного місяця саме після закінчення строку дії договору листа-повідомлення щодо заперечень у поновленні договору оренди землі.

Судом не приймаються до уваги доводи представника відповідачів щодо не повідомлення позивачем у встановленому законом порядку міської Ради про бажання поновити строк дії договору, оскільки до клопотання від 27 лютого 2012 року за вх. № 896/1 не було додано додаткової угоди, у зв'язку з тим, що Законом України «Про оренду землі» на орендаря покладено лише обов'язок повідомлення про намір скористатися переважним правом на продовження договору оренди землі. При цьому, не додання до листа-повідомлення проекту додаткової угоди до договору оренди землі не припиняє волевиявлення орендаря на реалізацію свого права, та не є підставою для не розгляду міською Радою цього клопотання.

Крім того, зі клопотання позивача від 27 лютого 2012 року вбачається, що до цього клопотання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було додано договір оренди земельної ділянки.

Обов'язок укладення додаткового угоди або прийняття рішення про відмову у поновленні строку дії договору законом покладений на орендодавця.

Також безпідставними є доводи представника позивача щодо виконання Севастопольською міською Радою вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: повідомлення орендаря про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди земельної ділянки у місячний термін з моменту отримання належним чином оформленого клопотання та проекту додаткової угоди, у зв'язку з тим, що частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» на орендодавця покладений обов'язок про надіслання листа-повідомлення щодо заперечення у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця саме після закінчення строку договору, а не у місячний строк з моменту отримання належним чином оформленого клопотання орендаря про поновлення договору.

До того ж, суд зазначає, що факти звернення позивача до Севастопольської міської Ради зі вказаним клопотаннями та не надання останньою відповіді на ці звернення, встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2012 року, що набрала законної сили, у справі № 2а-2083/12/2770 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Вказаною постановою суду визнано протиправною бездіяльність Севастопольської міської Ради щодо не підписання додаткової угоди до договору оренди землі загальною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1, від 31 березня 2010 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радою, про поновлення договору оренди; зобов'язано Севастопольську міську Раду розглянути питання щодо поновлення договору оренди землі загальною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1, від 31 березня 2010 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радою.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо доводів представника відповідача про використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки у порушення вимог земельного законодавства не за її цільовим призначенням, а саме: під розміщення павільйону, тоді як земельну ділянку надано для розміщення кіоску, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно зі статтею 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що мала архітектурна форма - це невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів.

До малих архітектурних форм належать: 1) альтанки, павільйони, навіси; 2) паркові арки (аркади) і колони (колонади); 3) вуличні вази, вазони і амфори; 4) декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 5) монументальна, декоративна та ігрова скульптура; 6) вуличні меблі (лавки, лави, столи); 7) садово-паркове освітлення, ліхтарі; 8) сходи, балюстради; 9) паркові містки; 10) обладнання дитячих ігрових майданчиків; 11) павільйони зупинок громадського транспорту; 12) огорожі, ворота, ґрати; 13) меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); 14) рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; 15) інші об'єкти, визначені законодавством.

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Судом встановлено, що на підставі рішення Севастопольської міської Ради від 26 січня 2010 року № 9394, відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2010 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було передано земельну ділянку для розміщення малої архітектурної форми (торгівельного кіоску) без права капітального будівництва з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.

Отже, за цільовим призначенням земельну ділянку, що було передано у користування позивача, віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови з визначенням виду використання у межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, - для розміщення об'єкту малої архітектурної форми.

При цьому, відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», під поняття об'єкту малої архітектурної форми підпадає як кіоск, так і павільйон.

До того ж, суд зазначає, що розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 11 листопада 2005 року № 472-р було затвердженого акт технічної комісії про приймання до експлуатації стаціонарної малої архітектурної форми - павільйону «Стелла», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 площею 20,0 кв.м., що належить Приватному підприємцю ОСОБА_1.

Відповідно до паспорту на установку, зовнішню обробку та благоустрій прилеглої території об'єктів та споруд - павільйону малої архітектурної форми, розташованого по АДРЕСА_1 у м. Севастополі, затвердженому головним архітектором міста, у схемах генплану та головного фасаду малу архітектурну форму, що належить ОСОБА_1, визначено також як кіоск.

Таким чином, розміщення на земельній ділянці, що відноситься за своїм цільовим призначенням до категорії земель житлової та громадської забудови, іншого виду об'єкту малої архітектурної форми, ніж зазначеного у договорі оренди землі, не свідчить про нецільове використання орендарем даної земельної ділянки.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14 серпня 2012 року № 61, від 29 жовтня 2012 року № 176, складених уповноваженими особами Державної інспекції сільського господарства у м. Севастополі, за результатами перевірок встановлено, що земельна ділянка використовується суб'єктом господарювання ОСОБА_1 у відповідності до цільового призначення, встановленого рішенням Севастопольської міської Ради та договором оренди земельної ділянки.

Доказів порушення земельного законодавства відповідачем у судовому засіданні не надано.

Згідно з довідкою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 14 лютого 2012 року № 1341-17-354 ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати за землю не має.

Отже, судом не встановлено, а відповідачами не доведено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не належно виконувала обов'язки як землекористувач, зокрема, використовувала земельну ділянку не за цільовим призначенням, не сплачувала орендну плату чи допустила інші порушення.

За таких обставин, у Севастопольської міської Ради не було підстав передбачених законом для відмови позивачу у поновленні договору оренди землі від 31 жовтня 2010 року, а тому рішення Севастопольської міської Ради від 20 листопада 2012 року № 4699 «Про відмову підприємцю ОСОБА_1 у поновленні договору оренди від 31 березня 2010 року, зареєстрованого 29 квітня 2010 року під НОМЕР_2, земельної ділянки площею 0,0020 га по АДРЕСА_1, наданої для розміщення об'єкту малої архітектурної форми (торгівельного кіоску) без права капітального будівництва» є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, рішенням Севастопольської міської Ради від 20 листопада 2012 року № 4699 позивачу було відмовлено у поновлені договору оренди земельної ділянки площею 0,0020 га, тобто меншого розміру, ніж фактично знаходиться у користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 31 березня 2010 року - 0,0025 га.

Враховуючи, що Севастопольською міською Радою на адресу позивача у встановлений законом строк не було надіслано повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у даному випадку, укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачі не надали суду доказів та не довили суду, що приймаючи рішення від 20 листопада 2012 року № 4699 про відмову у поновленні договору оренди землі, та не укладаючи додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, вони діяли у порядку, спосіб та у межах повноважень, що передбачені нормами діючого законодавства.

Доводи представника відповідачів не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.

Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з викладеним, з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне також зобов'язати голову Севастопольської міської Ради Дойникова Ю.В., як уповноваженого керівника органу місцевого самоврядування, без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі, підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31 березня 2010 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радою загальною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 на той самий строк.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської міської Ради від 20 листопада 2012 року № 4699 «Про відмову Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у поновленні договору оренди від 31 березня 2010 року, зареєстрованого 29 квітня 2010 року під НОМЕР_2, земельної ділянки площею 0,0020 га по АДРЕСА_1, наданого для розміщення об'єкта малої архітектурної форми».

Визнати протиправними дії Голови Севастопольської міської Ради Дойникова Ю.В., як уповноваженого керівника органу місцевого самоврядування, щодо не підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 31 березня 2010 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радою, загальною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 (рег. НОМЕР_2), на той самий строк без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Зобов'язати голову Севастопольської міської Ради Дойникова Ю.В., як уповноваженого керівника органу місцевого самоврядування, без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі, підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31 березня 2010 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радою загальною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 на той самий строк.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 25 лютого 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін