Справа № 2034/9022/12

№ провадження:2/2034/4648/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р. Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді - Караченцева І.В.,

за участю секретаря - Прийміч А.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Бабаївської селищної ради, 3-і особи ОСОБА_4, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про визнання права власності на житловій будинок, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Бабаївської селищної ради, ОСОБА_1, 3-я особа Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про встановлення прав спадкоємиці, дозвіл ввести в експлуатацію частину будинку, визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Бабаївської селищної ради, 3-і особи ОСОБА_4, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про визнання за нею права власності на житловій будинок, розташований по АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що житловий будинок АДРЕСА_1 в КП «ХРБТІ» по праву власності в цілому зареєстрований на ім'я її доньки - відповідача ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою держнотконторою Харківського району Харківської області 29.10.1985 року, реєстр № 1-5295.

Фактично спірний житловий будинок був придбаний у 1985 році не ОСОБА_3 у якої на той час і не було особистих коштів, достатніх для купівлі житлового будинку, а нею разом з чоловіком ОСОБА_7 за їх спільні кошти з метою будівництва нового будинку. Оформити договір купівлі-продажу на своє ім'я вони не могли, оскільки на той час їм належав по праву власності ще інший будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, а згідно діючого законодавства до 1991 року заборонялось знаходження у власності громадян більш ніж одного об'єкту нерухомості.

В подальшому житловий будинок, на який було зареєстровано право власності, нею спільно з чоловіком ОСОБА_7 був знесений та самочинно побудований новий житловий будинок протягом з 1986 по 1990 роки, на підтвердження чого позивачем надані письмові докази - квитанції на придбання будівельних матеріалів та їх перевезення, листи за 1986 рік, акт депутата від 13.10.2003 року, документи радгоспу «Червоний партизан», рахунки з Ощадбанку, договори на вирощування худоби.

Відповідач ОСОБА_3 з травня до грудня 1986 року взагалі була відсутня, в той час поїхала працювати на Дальній Схід. 06.11.1987 року вона уклала шлюб з ОСОБА_8 та з цього часу вони стали проживати по сусідству, в будинку його батьків за адресою АДРЕСА_3 Наприкінці травня 1991 року позивач ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_7 оселилися в новому будинку. Іншого житла та будь-якої нерухомості по праву приватної власності в неї немає. Разом з ними з цього часу в будинку стала проживати і відповідач ОСОБА_3 із онукою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, а її чоловік ОСОБА_8 через чергову сварку між ними залишився проживати в будинку своїх батьків.

Відповідач ОСОБА_3 разом із своїм чоловіком ОСОБА_8 неодноразово фактично припиняли шлюбні стосунки, протягом 1990-1993 років вона зверталась до суду з позовами про розірвання шлюбу, який таки на підставі рішення суду у лютому 1993 року було розірвано. Намірів та можливості збудувати спільний житловий будинок в ОСОБА_3 і ОСОБА_8 ніколи не було, через погані стосунки, незначні заробітки, природжену хворобу їхньої доньки ОСОБА_9 (дісплазії тазостегнових суглобів). До будівництва нового спірного житлового будинку ні відповідач ОСОБА_3, ні її чоловік ОСОБА_8 ніякого відношення не мають.

Вже після розірвання шлюбу між ними ОСОБА_8 рішенням виконкому Бабаївської селищної ради № 163 від 13(20).04.1993 року була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, яку він за своє життя так і не приватизував, і не збудував на ній житлового будинку. Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 на частину спірного житлового будинку в порядку розподілу майна подружжя не претендував.

01.05.2000 року відповідач ОСОБА_3 повторно уклала шлюб з ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті його перша дружина ОСОБА_5, в інтересах своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в липні 2003 року зверталась до суду з позовом про визнання за її донькою ОСОБА_4 права власності на частину спірного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, тому як вважала цей будинок спільною власністю подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_8

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01.03.2006 року (справа № 4.3/2-513/06р.) було відмовлено в задоволенні цього позову, рішення суду набрало законної сили після перегляду його апеляційним судом Харківської області та Верховним Судом України. В цьому рішенні судом було встановлено, що цей будинок не є об'єктом спадкування і відсутні докази належності його ОСОБА_8, його участі в будівництві, також було судом встановлено, що «участь у будівництві спірного самочинно збудованого будинку приймали батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_7. Ця обставина підтверджується наданими актом депутата, копіями квитанцій та накладних на придбання будівельних матеріалів, копіями листів, копіями договорів на вирощування скота , довідками про доходи, а також показаннями свідків ОСОБА_1, ОСОБА_10.»

За нею та відповідачем ОСОБА_3 у 1991 році була закріплена земельна ділянка за цією адресою.

Досить тривалий час ні позивач, ні її дочка ОСОБА_3 нікуди не звертались з питання оформлення самочинно збудованого житлового будинку через різні особисті обставини, а саме хворобу і смерть чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тривалі хвороби та лікування ОСОБА_3 та її дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_5, на що потрібні були значні кошти.

Ще у 2003 році чоловік позивачки ОСОБА_7 звертався у Бабаївську селищну раду із заявою про прийняття в експлуатацію нового житлового будинку на наше з ним ім'я, оскільки донька ОСОБА_3 участі в будівництві не приймала. Однак, через зазначені вище причини та хворобу самого ОСОБА_7 далі цим питанням він вже не займався.

Вже після смерті чоловіка у 2008 році був виготовлений технічний паспорт на новий житловий будинок. 01.06.2011 року КП «Архітектурне бюро Харківського району» було виконано обстеження стану забудови на присадибній земельній ділянці, з метою визначення його відповідності містобудівним вимогам. Рішенням виконкому Бабаївської селищної ради № 168 від 15.06.2011 року, протокол № 6, було надано дозвіл на збереження самочинно перебудованого житлового будинку літ. «А-1» та надвірних будівель.

ТОВ «АНТИПЮР2007» з метою подальшого прийняття перебудованого житлового будинку до експлуатації в листопаді 2011 року було проведено технічне обстеження цього будинку, у Звіті якого зазначено, що спірний житловий будинок, господарські будівлі та споруди відповідають вимогам надійності і безпечної експлуатації і можлива їх безпечна експлуатація.

Позивач намагалася і вирішити питання щодо оформлення земельної ділянки. Бабаївською селищною радою була надана відповідь № 1096 від 21.11.2011 року, про те, що селищна рада не має можливості надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж по оформленню права власності на земельну ділянку, в зв'язку з тим, що відсутні правові документи на житловий будинок. Для врегулювання цього питання рекомендовано звернутися до суду.

З метою прийняття в експлуатацію та оформлення права власності на самочинно збудовані будівлі вона двічі зверталася із відповідними заявами та деклараціями про готовність об'єкту до експлуатації до Інспекції ДАБКу у Харківській області, та двічі їй було відмовлено в цьому, приймалися рішення про повернення Декларації на індивідуальний (садибний) житловий будинок, про що свідчать повідомлення за № 7/20-2862 від 26.12.2011 року, і за № 7/20-773 від 17.02.2012 року. Основною причиною прийнятого рішення про повернення Декларації є відсутність документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт. У зв'язку із цим вона змушена звернутися до суду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали повністю з тих же підстав, дали аналогічні пояснення.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнала, підтвердила пояснення позивача, не заперечує проти визнання за позивачем права власності на збудований за її особисті кошти житловий будинок з надвірними будівлями, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Бабаївської селищної Ради в судове засідання не з'явився, виконком Бабаївської селищної Ради надіслав до суду заяву з проханням розглядати справу без участі їх представника, в якому зазначено, що проти позову ОСОБА_1 вони не заперечують.

Представник 3-ї особи Інспекції ДАБКу в Харківській області до судового засідання не з'явився, хоч неодноразово належним чином повідомлявся про день і час розгляду справи.

3-я особа ОСОБА_4 первісний позов не визнала та звернулась до суду з самостійним позовом, в якому просила встановити належність їй права спадкоємиці, а саме права власності 1/2 частини на самочинно збудований будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, дозволити їй ввести в експлуатацію 1/2 частину цього будинку, визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, зареєструвати право власності на цю частину будинку, в якому посилалась, що спірний житловий будинок будувався під час шлюбу її батька ОСОБА_8 з відповідачем ОСОБА_3, в якому вони перебували з 06.11.1987 року, після знесення старого будинку, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_3. Новий будинок було збудовано у 1990 році, її батько ОСОБА_8 приймав активну участь у будівництві з 1987 по 1993 рік, він працював водієм КАМАЗу, вкладав свої кошти в будівництво, закупляв будівельні матеріали, мав непогану зарплатню, виписував автомобіль для перевезення будівельних матеріалів, бував у відрядженнях. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_8 помер, за своє життя не встиг оформити самочинно збудований будинок і право власності на нього.

Незважаючи на розірвання шлюбу з ОСОБА_3 у 1993 році, продовжував мешкати з нею разом, повторно зареєстрували шлюб у 2000 році, а фактично перестали мешкати разом на початку 2002 року, вважає, що він помер через те, що дуже переживав, що залишився без житла і в нього не витримало серце.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18.04.2006 року (справа № 22-А-2390-2006) визнано, що вона є спадкоємицею ОСОБА_8, але їй відмовлено в визнанні права власності через те, що будинок є самовільним, однак, вона не позбавлена можливості вирішити це питання після прийняття будинку до експлуатації. Через недосконалість сучасного законодавства вона протягом цих років не може нічого вдіяти, звертаючись до різних інстанцій.

З первісного позову їй відомо, що на спірний будинок виготовлений техпаспорт, КП «Архітектурне бюро Харківського району» проведено обстеження стану забудови, рішенням виконкому Бабаївської селищної ради протокол № 6 від 15.06.2011 року № 168 було надано дозвіл на збереження самочинно перебудованого житлового будинку та надвірних будівель, в листопаді 2011 року було проведено технічне обстеження будинку ТОВ «АНТИПЮР2007», яким встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливість його безпечної експлуатації, вважає, що залишилось тільки визначити власника самочинно побудованого житлового будинку. Вважає, що спірний будинок є спільним майном подружжя її батька ОСОБА_8 і ОСОБА_3, тому 1/2 частина цього будинку є спадковим майном ОСОБА_8, вона прийняла спадщину, тому як звернулась до нотконтори з заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті батька, тому вона, як донька померлого, відповідно має право успадкувати його майно.

Відповідачі за цим позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_1 цей позов не визнали, заперечували проти його задоволення з тих же підстав, що і визнали та підтримали первісний позов, при цьому стверджували, що померлий ОСОБА_8 ніякого відношення до будівництва спірного будинку не мав.

Представник відповідача Бабаївської селищної Ради в судове засідання не з'явився, виконком Бабаївської селищної Ради надіслав до суду заяву з проханням розглядати справу без участі їх представника, а зазначений позов розглянути відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник 3-ї особи Інспекції ДАБКу в Харківській області до судового засідання не з'явився, хоча неодноразово належним чином повідомлявся про день і час розгляду справи.

Заслухавши позивача та його представника, відповідача ОСОБА_3, 3-ю особу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні самостійних позовних вимог 3-ї особи ОСОБА_4 необхідно відмовити, виходячи з наступного:

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Житловий будинок АДРЕСА_1 в КП «ХРБТІ» по праву власності в цілому зареєстрований на ім'я відповідача ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою держнотконторою Харківського району Харківської області 29.10.1985 року, реєстр № 1-5295, та зареєстрованого в КП «ХРБТІ» 09.11.1985 року за реєстровим № 703 в реєстровій книзі № 6, що підтверджується копією цього договору та довідкою КП «ХРБТІ» за № 355 від 04.08.2011 року.

Як вбачається з рішення виконкому Бабаївської селищної ради № 247 від 08.07.1997 року була змінена нумерація житлових будинків по АДРЕСА_4 у зв'язку із зміною назви частини вулиці, яким будинку № 165 було присвоєно новий номер 91.

Судовим розглядом було встановлено, що в подальшому житловий будинок, на який було зареєстровано право власності, був знесений та самочинно побудований новий житловий будинок.

Як зазначає позивач ОСОБА_1, і це визнано відповідачем ОСОБА_3, фактично спірний житловий будинок був придбаний у 1985 році саме позивачем і її чоловіком ОСОБА_7, за їх спільні кошти, саме з метою будівництва нового будинку, а не їх донькою ОСОБА_3 у якої на той час і не було особистих коштів, достатніх для купівлі житлового будинку. Договір купівлі-продажу оформити на своє ім'я вони не могли, оскільки на той час їм належав по праву власності ще інший будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно діючого законодавства до 1991 року заборонялось знаходження у власності громадян більш ніж одного об'єкту нерухомості.

На підтвердження тих обставин, що протягом з 1986 по 1990 роки позивач разом з чоловіком ОСОБА_7 знесли старий будинок, вивезли будівельне сміття, зайвий грунт, поспилювали дерева, проводили підготовчі роботи під фундамент, взяли на відгодовування бичка, придбали будівельні матеріали - цеглу у кількості 28 000 шт, цемент, пластину, обрубки палі, брус, пиломатеріали, обапіл, руберойд, ДСП, деревину, б/в шлакоблок, шифер, залили фундамент, відсутність ОСОБА_3 протягом з травня до грудня 1986 року, яка в той час поїхала працювати на Дальній Схід, свідчать квитанції на придбання будівельних матеріалів та їх перевезення на ім'я ОСОБА_7, відомості, які зазначені в листах за 1986 рік ОСОБА_11 і ОСОБА_12, акт депутата від 13.10.2003 року, документи радгоспу «Червоний партизан».

Позивачем ОСОБА_1 стверджується, що на початку травня 1987 року вона з ОСОБА_7 почала зводити стіни будинку, міжкімнатні перегородки, стелю, дах, за ці роботи сплатили 3 000 карбованців, які були зняті 30.05.1987 року з рахунку чоловіка ОСОБА_7 НОМЕР_1 і відділенні Ощадбанку № 5483/040, що підтверджується копією цього рахунку.

Судом встановлено, що 17.11.1987 року і 23.04.1988 року позивач ОСОБА_1 укладала договори з радгоспом «Червоний партизан» на вирощування скотини, що давало їй додатковий заробіток. У 1988-1989 роках був придбаний цемент, віконні стекла, що підтверджується відповідними квитанціями. Крім того, судом встановлено, що 26.05.1990 року і 30.11.1990 року з особистого рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 у відділенні Ощадбанку № 5483/040 були зняті кошти в сумах 1 700 крб. і 1 000 крб. відповідно, у той час були проведені роботи щодо електрифікації і газифікації будинку, облаштування опалювальної системи. Так, 15.02.1990 року був підключений 3-х фазний ввід під електрику, 13.11.1990 року було винесено рішення виконкому Бабаївської селищної ради про дозвіл на газифікацію будинку, а у січні 1991 року був розроблений план кооперативом «ГАЗ» по газифікації будинку.

Як вбачається з наданого особистого рахунку НОМЕР_2 у відділенні Ощадбанку № 5483/040, належного ОСОБА_1, 29.10.1991 року були зняті гроші в сумі 5 000 крб., у цей час були придбані червона цегли, цемент, які використані для будівництва надвірних будівель, що підтверджується квитанціями та відомостями в технічній документації на будинок.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, а відповідач ОСОБА_3 визнає, що усі будівельні роботи виконував її чоловік ОСОБА_7, якому допомагав своєю працею син ОСОБА_13, та наймані працівники.

З наказу по радгоспу «Червоний партизан» від 25.01.1991 року вбачається, що за ОСОБА_1 була закріплена земельна ділянка в АДРЕСА_1 площею 0,06 га, а за ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка площею 0,015 га за цією ж адресою. Рішенням виконкому Бабаївської селищної ради № 71 від 12.02.1991 року цей наказ щодо закріплення земельної ділянки було затверджено, про що свідчать копії цих документів. Рішенням виконкому Бабаївської селищної ради № 3 від 19.02.1957 року (від 28.03.1957 року протокол № 6) за власником цього будинку раніше була зареєстрована земельна ділянка площею 1200 кв.м.

В судовому засіданні встановлено, що 06 листопада 1987 року відповідач ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_8 та з цього часу стали проживати по сусідству, в будинку його батьків за адресою АДРЕСА_3

Як вбачається з наданих квитанцій про оплату послуг з газопостачання з 20.06.1991 року, в спірному будинку вже відбувалося користування цими послугами, що свідчить про проживання в ньому. Як стверджує ОСОБА_1, після закінчення будівництва наприкінці травня 1991 року вона з чоловіком ОСОБА_7 оселилися в новому будинку, іншого житла та будь-якої нерухомості по праву приватної власності в неї немає. З цього часу разом з ними в цьому будинку стала проживати і їх донька, відповідач ОСОБА_3 із онукою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, а її чоловік ОСОБА_8 через чергову сварку між ними залишився проживати в будинку своїх батьків по сусідству.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 разом із своїм чоловіком ОСОБА_8 жили дуже погано, часто сварилися, неодноразово фактично припиняли шлюбні стосунки, протягом 1990-1993 років ОСОБА_3 зверталась до суду з позовами про розірвання шлюбу, який таки на підставі рішення суду у лютому 1993 року було розірвано. Через погані стосунки між ними, незначні заробітки обох, природжену хворобу їхньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (дісплазії тазостегнових суглобів), не мали намірів і можливості займатися будівництвом, в судовому засіданні встановлено, що подружжя ОСОБА_8 і ОСОБА_3 непричетні до будівництва нового спірного житлового будинку.

Вже після розірвання шлюбу між ними ОСОБА_8 рішенням виконкому Бабаївської селищної ради № 163 від 13(20).04.1993 року була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, яку він за своє життя так і не приватизував і не збудував житлового будинку. Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 на частину спірного житлового будинку в порядку розподілу майна подружжя не претендував, бо до будівництва спірного будинку відношення не мав. Ці обставини підтверджені його батьками ОСОБА_14 і ОСОБА_15, нині померлими, викладеними у їх запереченні на позов ОСОБА_4 по іншій цивільній справі, що розглядалася судом у 2003-2006 роках, підписи яких були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом ХРНО ОСОБА_16 28.10.2003 року, реєстр № 465,466.

01.05.2000 року відповідач ОСОБА_3 повторно уклала шлюб з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті його перша дружина ОСОБА_5, в інтересах своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в липні 2003 року зверталась до суду з позовом про визнання за її донькою ОСОБА_4 права власності на частину спірного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, тому як вважала цей будинок спільною власністю подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_8.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01.03.2006 року (справа № 4.3/2-513/06р.) було відмовлено в задоволенні цього позову, рішення суду набрало законної сили після перегляду його апеляційним судом Харківської області та Верховним Судом України. В цьому рішенні судом було встановлено, що цей будинок не є об'єктом спадкування і відсутні докази належності його ОСОБА_8, його участі в будівництві, також було судом встановлено, що «участь у будівництві спірного самочинно збудованого будинку приймали батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_7. Ця обставина підтверджується наданими актом депутата, копіями квитанцій та накладних на придбання будівельних матеріалів, копіями листів, копіями договорів на вирощування скота , довідками про доходи, а також показаннями свідків ОСОБА_1, ОСОБА_10.»

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті саме особи або особв, щодо якої встановлено ці обставини.

Досить тривалий час ні позивач ОСОБА_1, ні відповідач ОСОБА_3 нікуди не звертались з питання оформлення самочинно збудованого житлового будинку через різні особисті обставини, а саме хворобу і смерть чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тривалі хвороби та лікування ОСОБА_3 та її дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_5, на що потрібні були значні кошти, про що свідчать надані медичні документи та копія свідоцтва про смерть.

Копія заяви чоловіка позивача за первісним позовом ОСОБА_7 від 10.02.2003 року до Бабаївської селищної ради свідчить про те, що він звертався до них з питання прийняття в експлуатацію нового житлового будинку на його з позивачем ім'я, оскільки ОСОБА_3 участі в будівництві не приймала, на ній мається резолюція голови селищної ради про підготовку матеріалу на виконком. Однак, через зазначені вище причини та хворобу самого ОСОБА_7 далі цим питанням він вже не займався.

У 2008 році був виготовлений технічний паспорт на новий житловий будинок.

Суду наданий лист Бабаївської селищної ради за № 748 від 02.09.2009 року ОСОБА_3, в якому повідомляється, що до них звернулась гр. ОСОБА_4 щодо надання їй дозволу на оформлення житлового будинку в АДРЕСА_1 на її ім'я, у зв'язку з чим запропоновано звернутися в селищну раду для з'ясування даного питання, що підштовхнуло ОСОБА_1 зайнятися питаннями оформлення будинку.

Позивач ОСОБА_1 особисто намагалась звертатися в усі потрібні інстанції від свого імені, однак, через те, що ОСОБА_3 вважається власником знесеного будинку, від неї жодних заяв не приймали, з метою оформлення технічної документації практично усі заяви були подані від імені ОСОБА_3.

Актом обстеження КП «Архітектурне бюро Харківського району» від 01.06.2011 року було встановлено, що самочинна перебудова житлового будинку проведена з дотриманням містобудівних вимог, не порушена червона лінія вулиці Карла Маркса, лінія регулювання забудови, будівля житлового будинку відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», але порушені протипожежні вимоги ДБН 360-92**. Господарські будівлі в основному збудовані без порушень вимог ДБН 360-92**, а деякі (місцева каналізаційна очисна споруда літ. «к», сарай літ. «Б», навіс літ. «С») з порушеннями санітарних і протипожежних вимог. З метою дотримання законних прав та інтересів власників сусідніх садиб, відносно яких були порушені державні будівельні та протипожежні норми, від них отримані письмові згоди на оформлення цих будівель.

Рішенням виконкому Бабаївської селищної ради № 168 від 15.06.2011 року, протокол № 6, було надано дозвіл на збереження самочинно перебудованого житлового будинку літ. «А-1» розміром 9,90х11,45 м, з прибудовою літ. «А1-1» розміром 4,75х4,85 м, з верандою літ. «а» розміром 1,9х4,75 м, з мезоніном літ. «МЗ», житловою площею 127,0 кв.м, загальною площею 194,70 кв.м, та самочинно збудованих літньої кухні літ. «Ж», веранди літ. «з», сараю літ. «Б» з льохом літ. «бп», сараю літ. «Л», сараю літ. «О», сараю літ. «Д», сараю літ. «В», навісу літ. «Г», навісу літ. «С», вбиральні літ. «Е», місцевої каналізаційної очисної споруди літ. «к», в складі садиби, розташованої в АДРЕСА_1, що підтверджується копією цього рішення.

ТОВ «АНТИПЮР2007», яке має ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, щодо обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж, у тому числі збудованих без документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та/або за відсутності проектної та іншої документації АВ № 516605 від 27.05.2010 року, виданої Інспекцією ДАБКу у Харківській області 27.05.2010 року, в листопаді 20011 року було проведено технічне обстеження цього будинку. Згідно їх Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта за результатами проведення технічного обстеження об'єкта: житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1, встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливість його безпечної експлуатації.

Право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 на якій збудований спірний житловий будинок, не оформлено, про що свідчить довідка Бабаївської селищної ради № 2835 від 03.10.2011 року, згідно якої Державний акт про право приватної власності на цю земельну ділянку не виготовлявся. Бабаївською селищною радою на заяву ОСОБА_1 від 14.11.2011 року щодо надання дозволу на приватизацію цієї земельної ділянки була надана відповідь № 1096 від 21.11.2011 року, в якій зазначено, що селищна рада не має можливості надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж по оформленню права власності на земельну ділянку, в зв'язку з тим, що відсутні правові документи на житловий будинок. Для врегулювання даного питання рекомендовано заявнику звернутися до суду.

З питання прийняття в експлуатацію та оформлення права власності на самочинно збудовані будівлі позивач ОСОБА_1 двічі зверталася із відповідними заявами та деклараціями про готовність об'єкту до експлуатації до Інспекції ДАБКу у Харківській області, та двічі їй було відмовлено в цьому, приймалися рішення про повернення Декларації на індивідуальний (садибний) житловий будинок, про що свідчать повідомлення за № 7/20-2862 від 26.12.2011 року, і за № 7/20-773 від 17.02.2012 року. Основною причиною прийнятого рішення про повернення Декларації є відсутність документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт.

Виходячи з наведеного, вказані правовідносини щодо спору про право власності на об'єкти самочинного будівництва регулюються наступними законодавчими нормами.

Згідно вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В ч.3 ст. 376 ЦК України зазначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою КМУ від 13.04.2011 року № 461, та Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та 2 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року, № 91 встановлені процедура та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом житлових будинків, збудованих до 31.12.2009 року, відповідно до яких цими питаннями займаються інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на підставі поданих до них заяв та декларацій про готовність об'єкту до експлуатації.

В абзаці 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що суди розглядають спори щодо самочинного будівництва про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво.

Згідно до п. 3 цієї постанови право власності у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Пунктом 9 цієї постанови передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання…У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 виконані вимоги ст. 60 ЦПК України, суду надані доказі тих обставин, на які вона посилається в обґрунтування свого позову, тому суд вважає її позовні вимоги доведеними. Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що спірний житловий будинок будувався саме ОСОБА_1 за її кошти та її працею, вона намагалася відповідно до вимог чинного законодавства прийняти новозбудований самочинний житловий будинок до експлуатації та оформити право власності на нього, але через відсутність правовстановлюючих документів на землю їй було відмовлено в цьому. ОСОБА_1 не може прийняти в експлуатацію збудований та пригодний для цього житловий будинок через відсутність права власності чи права користування земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок, оформленого відповідно до вимог ЗК України (в ред. 2001 року), а оформити право власності чи користування земельною ділянкою не має можливості доки не будуть оформлені правовстановлюючі документи на житловий будинок, у зв'язку з чим у всіх відповідних інстанціях було відмовлено у вирішенні зазначених питань.

Разом з тим, саме відповідь Бабаївської селищної ради за № 1096 від 21.11.2011 року про неможливість надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж по оформленню права власності на земельну ділянку дає підстави зробити висновок про можливість надання їй цієї земельної ділянки після вирішення питання про право власності на новозбудований будинок в майбутньому, що разом з відмовою Інспекції ДАБКу у Харківській області дає підстави вважати, що існує спір про право, який відповідно до вищезазначених правових норм повинен вирішуватися судом.

Поряд з цим, суд, дослідивши усі надані по справі докази, вважає, що самостійні позовні вимоги щодо предмету позову 3-ї особи ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Згідно до ст. 16 ЦК України такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як встановлення належності права спадкоємиці, а саме права власності, надання дозволу на введення в експлуатацію частини будинку, реєстрація право власності на частину будинку взагалі не передбачено, тому такі вимоги не підлягають судовому розгляду і не можуть бути задоволені.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, то суд вважає їх недоведеними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо участі в будівництві спірного житлового будинку ОСОБА_8, доказів створення ним спільної сумісної власності з ОСОБА_3, щоб давало підстави для визнання за ним права власності на частину будинку, а відповідно і підстави для спадкування цього майна його спадкоємцями.

При зверненні до суду з цим позовом обома позивачами був сплачений судовий збір, відповідно до ціни позову, при ухваленні рішення суду на його користь жодний з них не претендує на стягнення з відповідачів понесених судових витрат, тому суд залишає всі понесені витрати за кожним із позивачів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 331, 376, 377 ЦК України, ст. 55 Конституції України, ст.ст. 328, 331, ч.3 ст. 376 ЦК України, ст. 120 ЗК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Бабаївської селищної ради, 3-і особи ОСОБА_4, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності на житловий будинок задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинок літ. «А-1» розміром 9,90х11,45 м, з прибудовою літ. «А1-1» розміром 4,75х4,85 м, з верандою літ. «а» розміром 1,9х4,75 м, з мезоніном літ. «МЗ», житловою площею 127,0 кв.м, загальною площею 194,70 кв.м, та самочинно збудовані літню кухню літ. «Ж», веранду літ. «з», сарай літ. «Б» з льохом літ. «бп», сарай літ. «Л», сарай літ. «О», сарай літ. «Д», сарай літ. «В», навіс літ. «Г», навіс літ. «С», вбиральню літ. «Е», місцеву каналізаційну очисну споруду літ. «к», розташовані в АДРЕСА_1, в цілому, в порядку забудови.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Бабаївської селищної ради, ОСОБА_1, 3-я особа Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про встановлення прав спадкоємиці, дозвіл ввести в експлуатацію частину будинку, визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування - відмовити у повному обсязі.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких було проголошено рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В.Караченцев