ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 809/336/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 536,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 року Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 536,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг, що виник внаслідок застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку у квітні - травні 2011 року, несвоєчасне подання звітності по єдиному податку за 4 квартал 2009 року та штрафних (фінансових) санкцій зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за січень - лютий 2012 року відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0002421701 від 11.08.2011 року, № 0004571701 від 10.07.2012 року та № 0004561701 від 10.07.2012 року. Враховуючи те, що у відповідача на момент звернення до суду була переплата по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 4,00 грн., позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 536,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 25.02.2013 року до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомила (а.с. 35). На адресу суду направила клопотання про неможливість прибуття у судове засідання та вказала, що гарантує оплату заборгованості до 15.03.2013 року (а.с. 36).

Суд відповідно до норми статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.06.2003 року зареєстрована Богородчанською районною державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 25.02.2013 року (а.с. 40). На час розгляду даної адміністративної справи відповідач не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.15., пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Єдиний податок, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 10.1.2, пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України належить до місцевих податків та зборів.

Відповідач згідно статті 298 Податкового кодексу України є платником єдиного податку.

Пунктом 4 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що до 1 січня 2015 року справляється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства".

Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» визначає порядок справляння та використання збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Згідно статті 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Відповідно до статті 3 даного Закону ставка збору становить півтора відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 2 цього Закону.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства платники, які визначені у статті 1 цього Закону, сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця у строки, визначені законом для місячного звітного періоду.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який діяв на момент виникнення заборгованості):

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1096 «Про внесення зміни до постанови Кабінету міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507» (яка діяла на момент виникнення заборгованості), суб'єкт малого підприємництва сплачує 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету, а 57 відсотків - на рахунки органів ПФУ як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В свою чергу, згідно з пунктом 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що 10.07.2012 року позивачем за наслідками проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства складено акт № 410/17/НОМЕР_4, яким встановлено порушення відповідачем статті 2 та 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», статті 4 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», а саме: несвоєчасна сплата єдиного податку за квітень-травень 2011 року; порушення терміну подання звітності по єдиному податку за 4 квартал 2009 року та по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за січень-лютий 2012 року, за наслідками якого прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002421701 від 11.08.2011 року на суму 86 грн., № 0004571701 від 10.07.2012 року на суму 114 грн. та № 0004561701 від 10.07.2012 року на суму 340 грн., якими до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 540,00 грн. (а.с. 11-19). На копіях вказаних податкових повідомлень-рішень наявні відмітки про їх отримання відповідачем.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України вказані вище податкові повідомлення-рішення не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку, доказів протилежного суду не подано, то суд приходить до переконання, що визначені позивачем грошові зобов'язання у вигляді штрафних санкції є узгодженими, і є податковим боргом відповідача. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалась відповідачу 07.08.2012 року рекомендованим листом з оголошеною цінністю податкова вимога форми «Ф» № 90/1 від 06.08.2012 року на суму 706 грн. (а.с. 10). Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, вищевказана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною.

Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Податковий борг відповідача в сумі 536,00 грн., з врахуванням переплати по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 4,00 грн., підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями № 0002421701 від 11.08.2011 року, № 0004571701 від 10.07.2012 року та № 0004561701 від 10.07.2012 року, корінцем податкової вимоги 06.08.2012 року, розрахунком суми позовних вимог станом на 11.01.2013 року та зворотнім боком облікових карток платника станом на 11.01.2013 року (а.с. 6-19).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не подала. В направленому на адресу суду клопотанні від 05.02.2013 року відповідач фактично визнала податковий борг та гарантувала його оплату до 15.03.2013 року. Суд зазначає про те, що з врахуванням строків набрання законної сили вказаної постанови суду, передбачених ст. 254 КАС України, відповідач має можливість у зазначений нею строк погасити добровільно податковий борг, без застосування заходів його примусового стягнення в процедурі виконання судового рішення.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 536,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 536,00 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь бюджету податковий борг в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 26.02.2013 року.