Справа № 22ц- 1735                              Головуючий у 1 інст. - Новиков А.М.   

                                                                      Доповідач - Хромець Н.С.

                                           У   Х   В   А   Л   А

                                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 серпня  2008 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        Головуючого - судді Хромець Н.С.

                        Суддів - Бобрової І.О., Демченко Л.М.   

                        При секретарі - Вареник О.М.  

           З участю  позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2                                  

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3  на рішення Бахмацького районного суду від 28 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3  до виконавчого комітету Бахмацької міської ради і органу приватизації Бахмацької міської ради  про визнання права власності на квартиру,

                                                 в  с т а н о в и в:

            Рішенням Бахмацького районного суду від 28 липня 2008 року відмовлено у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання за ними права власності на квартиру АДРЕСА_1

            В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення, яким визнати за ними право власності на зазначену вище квартиру у рівних частках. Апелянти вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. На думку позивачів суд невірно  тлумачить положення  ч.5 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”. Крім того, апелянти вказують за застосування судом нормативного акту,  який не підлягав застосуванню, а саме Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов”, затвердженого наказом Державного комітету України  по житлово-комунальному господарству № 24 від 01 червня 1995 р. Позивачі також посилаються на судову практику вирішення таких спорів.

              Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

               Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що позивачі вже використали право на приватизацію державного житлового фонду, оскільки ними приватизована квартира АДРЕСА_2 і відповідно до норм ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” не мають права на повторну приватизацію.

               Висновок суду є обґрунтованим і відповідає названому вище Закону.

              За змістом статей 4 і 5 Закону України від 19 червня 1992 р.  „Про приватизацію державного житлового фонду” кожний громадянин України має право приватизувати  займане ним житло лише  один раз незалежно від того, приватизується воно безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою чи загальна площа квартири є меншою площі, яку ця сім'я має право безоплатно отримати, і наймачеві та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра. Доводи апеляційної скарги про неправильне тлумачення і застосування судом першої інстанції ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” не ґрунтуються на вимогах закону.

                Не можна визнати підставою для скасування рішення суду і посилання позивачів на застосування судом нормативного акту, який, на їх думку, не підлягав застосуванню.  По справі  встановлено, що квартиру АДРЕСА_1 позивачі отримали у 1996 р.  в порядку поліпшення житлових умов сім'ї.  Статтею 48 ЖК України і п. 10 „Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов”  передбачене право приватизації житла, отриманого відповідно до ч.2 ст. 48 ЖК України, тобто в порядку поліпшення житлових умов, але за умови передачі свого приватного житла органу, який поліпшує житлові умови. Посилання суду на даний нормативний документ є правомірним, оскільки позивачі заявили позов про визнання права власності на житлове приміщення, яке вони отримали в порядку поліпшення житлових умов сім'ї  і з підстав наявності у них права на приватизацію отриманого житла.

               Посилання апелянтів на  практику іншого місцевого суду не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки рішення іншого місцевого суду в іншій справі не має преюдиціального значення для вирішення даної справи.

               Зважаючи на наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах закону і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу належить відхилити.

         Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК                                        України,  апеляційний суд

                                        у х в а л и в:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхилити, а рішення Бахмацького районного суду від 28 липня 2008 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:                                             Судді: