Справа №2/0908/6559/2012

Провадження №22ц/779/415/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Галущак Л.О.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Беркій О.Ю., Томин О.О.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог: Комісія з прав неповнолітніх Калуської РДА, Рада з питань опіки та піклування Студінецької сільської ради, Приватний нотаріус Калуського нотаріального округу, до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору іпотеки - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 10 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував наслідки спливу загального строку позовної давності та відмовив у задоволенні позову. Зокрема, суд не врахував, що позов був пред'явлений в інтересах неповнолітніх дітей, а не позивача, який є їх законним представником.

Про порушення прав неповнолітніх дітей апелянт дізнався тільки 17.10.2011 року, коли Калуський міськрайонним суд відкрив провадження у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до нього та його дружини про стягнення боргу, оскільки в позовній заяві ставиться питання про виселення дітей з будинку, який знаходиться в іпотеці та зняття їх з реєстрації за місцем проживання. А тому, судом не враховано вимоги ч.1 ст.261 ЦК України, якою передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, датою початку перебігу позовної давності слід вважати 17.10.2011 року.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст.261 ЦК України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи, позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. А частиною 5 даної статті передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Так як, договір іпотеки від 12.09.2008 року є забезпеченням виконання кредитного договору, термін якого закінчується тільки 11.09.2018 року, то перебіг позовної давності взагалі ще не почався.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення представника відповідача, пояснення інших учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.10.2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення без дотримання вимог щодо його законності та обґрунтованості.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору іпотеки у зв'язку зі спливом строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про порушене право 12.09.2008 року, коли було укладено договір іпотеки, згідно якого банку було передано в забезпечення виконання зобов'язань житловий будинок по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.09.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений кредитний договір №IF10GA0000000049, згідно якого позичальнику був наданий кредит в сумі 115000 доларів США строком на 10 років, з кінцевим терміном повернення до 11.09.2018 року включно (а.с.10-12).

Відповідно до договору іпотеки від 12.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк", посвідченого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу ОСОБА_3, іпотекодавцем (ОСОБА_2) надано в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок по АДРЕСА_1, Івано-Франківської області, що належить позивачу на праві приватної власності, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем (ПАТ КБ "Приватбанк") за кредитним договором №IF10GA0000000049. (а.с.7-9).

В силу дії ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Строк загальної позовної давності встановлений статтею 257 ЦК України в три роки.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, враховуючи, що кредитний договір між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений на 10 років, перебіг позовної давності має розпочатись з 11.09.2018 року.

Крім того, згідно ч.4 ст.261 ЦК України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи, позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності, визначені ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

Отже, колегія суддів вважає, що на не обґрунтовані позови строк позовної давності не поширюється, тому в задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої вимоги мотивує тим, що переданий у іпотеку будинок є єдиним житлом, що належить сім'ї та в разі невиконання ними своїх зобов'язань перед банком за договором іпотеки, кредитор матиме змогу одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки - будинку, де проживають троє неповнолітніх дітей. При цьому, договір іпотеки не був погоджений у встановленому порядку органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються, та що у зв'язку з неповерненням коштів за кредитним договором наслідком може стати позбавлення неповнолітніх дітей єдиного місця проживання.

Однак, згідно зі ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України). Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк взяті на себе зобов'язання, згідно умов кредитного договору, виконав в повному обсязі, а саме, надав позичальнику кредит в сумі 115000 доларів США.

При укладенні кредитного договору та іпотечного договору, беручи на себе певні зобов'язання ОСОБА_2 усвідомлював, що повинен належним чином їх виконувати та що у випадку невиконання можливе звернення на предмет іпотеки. Однак, позичальник кредит згідно умов договору вчасно не погашав, хоча був зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Доводи апелянта про те, що у будинку, на який буде звернуто стягнення проживає троє неповнолітніх дітей, права яких при реалізації предмета іпотеки будуть порушені, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до п.44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

На момент укладення договору іпотеки від 12.09.2008 року в будинку АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, неповнолітні діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані не були, а ОСОБА_6, народився тільки ІНФОРМАЦІЯ_3.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що неповнолітні діти позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мають частки у праві власності на предмет іпотеки, а тому, не має підстав для визнання договору іпотеки недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування. Також, не було порушено вимоги ЗУ "Про охорону дитинства" та ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", оскільки місце проживання малолітніх дітей є похідним від місця проживання їхніх батьків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалене рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 10 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору іпотеки відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.І. Шишко

Судді: О.Ю. Беркій

О.О.Томин