АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1609/7045/2012 Номер провадження 22-ц/786/1015/2013 Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л.М. Доповідач Пікуль В. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Пікуля В.П.,
суддів : Бондаревської С.М., Триголова В.М.,
при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс", Дочірнього підприємства "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про визнання недійсними договорів, стягнення коштів та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання договорів № 00141 від 03.06.2009 року, що укладені між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" (далі ТОВ «Компанія «Приват-Плюс»), ДП «Гарант» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» недійсними з моменту укладення, стягнення з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на її користь 1536 грн. 62 коп. сплачених коштів.
Посилалась на те, що 03.06.2009 року вона уклала вказані договори з метою отримання кредиту для придбання металопластикових вікон вартістю 3000 грн. При укладанні договору менеджером компанії їй було роз'яснено, що після сплати вступних платежів та кількох щомісячних платежів вона отримає кредит у розмірі 3 000 грн. Їй було роз'яснено, що щомісячний платіж по договору становить 92,33 грн. Вона сплатила 1536.62 грн. та звернулась до відповідача з проханням про отримання кредиту, але представник компанії відмовилась їй назвати точну дату отримання кредиту. Зазначає, що відповідачі займаються нечесною підприємницькою діяльністю, ошукали її та заволоділи її грошима.
03.12.2012 року ОСОБА_1 збільшила свої позовні вимоги. Зазначала, що 03.06.2009 року договір № 00141 був укладений між нею та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» по якому вона сплатила 1526 грн. 62 коп., а по договору № 00141 від 03.06.2009 року, що укладений між нею та ДП «Гарант» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» вона сплатила 270 грн. Просила визнати ці договори недійсними з часу укладення та стягнути з відповідачів на її користь сплачені нею кошти. Також зазначала, що діями відповідачів їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 1500 грн. та просила стягнути її з відповідачів, також просила стягнути на її користь витрати по справі, пов'язані з її явкою у суд.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2012 року - позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсною з моменту укладення угоду № 00141 від 3 червня 2009 року, що укладена між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс».
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», ідентифікаційний номер 34612067, на користь ОСОБА_1 1536 грн. 62 коп. , які сплачені по угоді № 00141 від 3 червня 2009 року та витрати по справі , пов'язані з явкою до суду у розмірі 387,96 грн., а всього 1924 грн. 58 коп. ( одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири гривні п'ятдесят вісім копійок).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», ідентифікаційний номер 34612067, на користь держави судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп.
В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В задоволенні позовних вимог до Дочірнього підприємства «Гарант» Товариства з обмеженою відповідальністю «Комапнія «Приват -Плюс» - відмовлено, у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
ТОВ «Комапнія «Приват-Плюс» оскаржило рішення, в апеляційній скарзі просить його скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, у зв'язку з спливом строку позовної давності. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів", виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови,умови, які є несправедливими (ч.1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача (ч. 2), зокрема, надання можливості виконавцеві можливостю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від виконавця, у зв'язку з розірванням договору (п. 4 ч. 3). Перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним (ч. 4).
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 216 ЦК України у разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка 3 червня 2012 року уклала договір з ДП «Гарант» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» про надання консультаційних послуг щодо можливості придбання на її користь товарів широкого асортименту на умовах Договору, що укладаються та підписуються з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс». По цьому договору позивач сплатила на рахунок ДП «Гарант» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» 270 грн. та підписала акт виконаних робіт 03.06.2012 року. ДП «Гарант» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» звернулось до суду з заявою про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 строків позовної давності.
Договір з ДП «Гарант» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» був укладений 3 червня 2012 року і його дія закінчилась 3 червня 2009 року, що підтверджується актом виконаних робіт від 03.06.2012 року, на час пред'явлення позову до суду, 13 серпня 2012 року, минув трирічний строк позовної давності, позивач його поновити не просила. За вказаних обставин суд першої інстанції задовольнив заяву ДП «Гарант» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», застосував строки позовної давності, посилаючись на ч. 3 ст. 267 ЦК України, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Гарант» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс».
У вказаній частині судове рішення не оскаржується, а тому перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
3 червня 2009 року позивач уклала з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» договір № 00141, предметом якого є надання позивачеві послуг щодо придбання Товару, зазначеного в додатку № 2 до цієї угоди, на умовах програми діяльності Приват-Плюс, що є додатком №1 до цієї угоди.
Згідно ст. 5. Додатку №1 до Договору право на отримання товару може бути надано особі або іншому партнеру лише під час проведення Асигнаційного акту, що відбувається раз на місяць. Відповідно до п. 5.4 програми діяльності Приват-Плюс кількість партнерів, яким надається право на отримання товару під час проведення чергового Асигнаційного акту відповідає кількості товарів, що можуть бути придбані за кошти Фонду товариства Партнерів, сформованого у поточному місяці. Фонд товариства Партнерів формується за рахунок щомісячних платежів сплачених партнерами. Надання коштів на придбання товарів здійснюється виключно за рахунок залучених у поточному місяці від інших партнерів щомісячних платежів.
Відповідно до умов договору позивач повинна була для отримання грошових коштів у кредит у розмірі 3000 грн. на встановлення пластикових вікон сплачувати щомісячно платежі по 92,33 грн. Позивач сплатила на рахунок відповідача ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» 15 щомісячних платежів по 92,33 грн., а всього 1536,62 грн., чого не заперечував представник ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та підтверджується квитанціями про сплату позивачем вказаних коштів. Останній платіж позивач внесла у вересні 2010 року .
Статтею 11 спірної угоди визначено, що вона діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, після чого підписується двосторонній акт. Враховуючи зазначене положення угоди, а також те, що останній платіж ОСОБА_1 внесла у вересні 2010 року, виконання зобов'язань з боку відповідача по договору не відбулося, про що також свідчить відсутність підписаного сторонами угоди двостороннього акту, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що дія оспорюваної угоди від 03.06.2009 року не припинилася, на час пред'явлення позивачем позову про визнання договору недійсним та стягнення коштів, що сплачені по ньому, строк позовної давності не пройшов, та відмовив ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що умови спірної угоди є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки укладений договір містить лише жорсткі обов'язки споживача послуг, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом відповідача, у вказаному договорі відсутні конкретні строки та порядок виконання відповідачем своїх обов'язків, а характер діяльності даного договору є недобросовісним і «пірамідальним», а тому спірний договір суперечить вимогам цивільного законодавства та ЗУ «Про захист прав споживачів».
Закон України „Про захист прав споживачів" (ст. 19) установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Оскільки ОСОБА_1 сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, місцевий суд дійшов вірного висновку, що спірний договір порушує права ОСОБА_1, а діяльність ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» є такою, що вводить споживача в оману.
На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, судом першої інстанції ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, - підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: В.П. Пікуль
Судді: С.М. Бондаревська
В.М. Триголов
З оригіналом згідно
суддя В.П. Пікуль