УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0605/928/2012 Головуючий у 1-й інст. Грищенко М.В.

Категорія 27 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Широкової Л.В.,

суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 08 січня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», третя особа без самостійних вимог - відділ державної виконавчої служби Брусилівського районного управління юстиції про визнання частково недійсним договору іпотеки, виключення частини майна з опису та арешту, припинення права власності, визнання права власності на частину будинку,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року представник позивача -ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, який 19.12.2012 року уточнив та просив припинити право власності ОСОБА_4 на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину цього будинку. Визнати частково недійсним договір іпотеки №192/Zфквіn-07, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Український промисловий банк», виключити ? частину вищевказаного будинку з акту опису та арешту АА№505554 від 18.03.2009 року, складеного державним виконавцем ВДВС Брусилівського РУЮ.

Позовні вимоги мотивував тим, що 20.06.2007 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_4 126000,00 грн., терміном на п'ять років. Вказаний договір був оформлений письмово з умовою, що у разі неповернення всієї суми в установлений договором термін, остання зобов'язується передати позивачу в рахунок повернення боргу ? частину зазначеного житлового будинку. Проте, ОСОБА_4 не в змозі повернути борг та передати ? частину будинку, оскільки він є предметом іпотеки та на нього накладено заборона на відчуження.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 08 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до положень ст.ст. 11,59,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі . При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.08.2007 року між ОСОБА_5 та ТОВ „Український промисловий банк" було укладено кредитний договір №192/ФКВ-07. У забезпечення цього договору ОСОБА_4 передала власний будинок по АДРЕСА_1 в іпотеку. У зв'язку з невиконанням вищезазначеного кредитного договору, 21.01.2009 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу видано виконавчий напис у відповідності до якого запропоновано звернути стягнення на вказаний житловий будинок. За цим написом державна виконавча служба Брусилівського РУЮ 06.03.2009 року порушила виконавче провадження ВП №11887649 та 18.03.2009 року було описано та накладено арешт на спірний житловий будинок (а.с.9-12,15-16).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі ст.1, ч.1 ст.18 ЗУ „Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених Законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст.577 ЦК України).

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ч.1 ст.585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Також, згідно з ч.2 ст.215, ч.ч.4,5 ст.216, ч.1 ст.220 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. В разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.06.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, відповідно до умов якого, остання передала ОСОБА_4 у власність грошові кошти в розмірі 126000 грн. зі строком їх повернення в повному обсязі до 20.06.2012 року включно, а в разі неможливості виконання цих зобов'язань остання погодилася виконати їх за рахунок наявного в неї нерухомого майна - ? частини будинку по АДРЕСА_1 та зобов'язалась це майно не відчужувати, не заставляли та не передавати в іпотеку.

Зі змісту цього договору слідує, що він (договір-розписка) є також договором застави (іпотеки), що був укладений у письмовій формі, проте без нотаріального посвідчення та без відповідної його реєстрації (а.с. 33).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору позики, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та підтвердженою розпискою, умова щодо несвоєчасного повернення боргу - передати належний останній 1/2 част. житлового будинку по АДРЕСА_1 є нікчемною, і відповідно не може створювати юридичних наслідків, зокрема, щодо припинення права власності та визнання права власності на нерухоме майно.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норм, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Апеляційна скарга не містить посилання на нові, не перевірені судом обставини і ґрунтується лише на оціночних судженнях апелянтом норм матеріального права.

Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, що можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, а перевірені доводи апелянта висновків суду не спростовують, то підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 209,303-304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 08 січня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: