ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р. Справа № 5010/1400/2012-28/99

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Кавлак І.П., судді Неверовської Л.М., судді Максимів Т.В., при секретарі судового засідання Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: Івано-Франківської міської ради

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України

у м. Івано-Франківську

вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 1583089 грн. 80 коп., з яких: 1058596 грн. 00 коп. інфляційних

втрат; 524493 грн. 80 коп. 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Легінь Р.О. - представник, (довіреність № 551 від 27.08.12)

від позивача: Гурова О.М. - заступник директора з юридичних питань,

(довіреність № 316 від 19.04.11)

від відповідача: Челах А.В. - спеціаліст 1-ї категорії юридичного відділу,

(довіреність № 2/01-20/66-в від 02.01.13);

від третьої особи:Гамуляк О.М. - представник, (довіреність № 03-07/11від 03.01.13)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську про стягнення 1073293 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 525125 грн. 80 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 27.11.12.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.12 та 18.12.12 розгляд справи відкладено в порядку статті 77 ГПК України.

24.12.12 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№8586/2012-свх), відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача: 1583089 грн. 80 коп., з яких: 1058596 грн.00 коп. - інфляційних втрат, 524493 грн. 80 коп. - 3% річних., яка прийнята судом до розгляду по суті у відповідності до ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 24.12.12 оголошено перерву до 03.01.13, про що письмовим повідомленням попереджено представників сторін під розписку.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.13, за клопотанням відповідача, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору на 15 днів по 24.01.13; розгляд справи відкладено на 22.01.13.

21.01.13 через канцелярію господарського суду надійшло клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи (вх.№ 937/13; а.с. 124).

Ухвалою господарського суду від 22.01.13 розгляд справи відкладено в зв"язку з необхідністю вирішення питання про колегіальний розгляд справи.

22.01.13 розпорядженням голови господарського суду справу скеровано до колегіального розгляду; до складу суду введено суддів Неверовську Л.М. та Максимів Т.В.; судове засідання по розгляду справи призначено на 06.02.12, проте у зв»язку з перебуванням судді Максимів Т.В. на лікарняному судове засідання не відбулося.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.13 судове засідання по розгляду справи призначено на 27.02.13.

Представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, в судовому засіданні подав заяву (№ 054/1205; вх.№ 3515/13) в якій просить суд стягнути з відповідача - Івано-Франківської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" - 1058596 грн.00 коп. інфляційних втрат, 524493 грн. 80 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору на розрахунковий рахунок 26009000141565 в АТ «Ерсте Банк», МФО 380009, код одержувача 00131564.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що боржник прострочив виконання грошового зобов»язання в сумі 3 894 818 грн., в зв»язку з чим кредитором (позивачем) заявлено вимогу про сплату 3 % річних в сумі 524493 грн. 80 коп. та інфляційних втрат в сумі 1058596 грн.00 коп. за період з 8 листопада 2009 року по 8 листопада 2012 року.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов (а.с. 61, 62). Заперечуючи позов, відповідач вказує на те, що Івано-Франківська міська рада в силу ст. 526 ЦК України належним чином та рівними частинами сплачувала заборгованість, яка виникла на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.05 по справі № 9/41. Відповідач стверджує, що вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є передчасною, на думку відповідача, витрати бюджету на покриття таких зобов»язань не здійснюються, оскільки не передбачені Бюджетним кодексом України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську надав письмові пояснення (а.с.39-41) та зазначив в судовому засіданні, що в разі задоволення позову, повернення коштів позивачу має відбуватися з коштів місцевого бюджету, виділених Головному розпоряднику бюджетних коштів згідно рішення Івано-Франківської міської ради в межах бюджетних асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, установлених кошторисами. Представник звернув увагу суду, що «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ» (п. 24) передбачає, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.05 у справі № 9/41 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» до Івано-Франківської міської ради про стягнення коштів в сумі 6193000 грн. та повернення у власність ВАТ «Прикарпаттяобленерго» районної котельні з тепловими мережами.

Згідно постанови Вищого господарського суду від 14.01.2009 року, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.05 у справі № 9/41 в частині стягнення з відповідача Івано-Франківської міської ради на користь позивача ВАТ "Прикарпаттяобленерго 6193000 грн. одержаної допомоги, 1700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишено без змін.

З огляду на вищевикладене, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.05 у справі № 9/41 набрало законної сили в частині стягнення з відповідача 6193000 грн. одержаної допомоги, 1700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2009 року у справі № 9/41-20/78 змінено порядок виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2005р. про стягнення з Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського,21 м.Івано-Франківськ, 76000) в користь відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34 м. Івано-Франківськ,76000, код 00131564) 6193000 грн. одержаної допомоги, 1700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом стягнення в користь відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"(вул. Індустріальна, 34 м. Івано-Франківськ,76000, код 00131564) 6193000грн. одержаної допомоги,1700грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з коштів Івано-Франківського міського бюджету, з рахунків розпорядників, на яких вони обліковуються.

З лютого по вересень 2012 року на виконання рішення господарського суду Івано-Франківська міська рада частково сплатила борг в сумі 2 300 000 грн. Станом на день подання позову сума заборгованості відповідача становить 3 893 000 грн.

У відповідності до ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов»язковими до виконання на всій території України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у ст. 13 встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. У цьому аспекті преюдиціальність судових рішень для господарських судів установлено ст. 35 ГПК України.

Згідно вищезазначеної статті, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1,3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов»язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов»язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно частини 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов»язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу у розмірі 6193000 грн. відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов»язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору .

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, який є арифметично вірним та міститься в матеріалах справи (а.с. 72).

Згідно з розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати, розраховані з додержанням вимог рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», у сумі 1060046 грн. (розрахунок додається).

Оскільки, зазначена вище сума перевищує заявлену до стягнення позивачем, суд задовольняє розмір інфляційних втрат у сумі 1058596 грн.00 коп. - в межах заявлених позовних вимог.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки сума основного боргу у розмірі 6193000 грн. відповідачем своєчасно не сплачена, що підтверджується матеріалами справи та представником відповідача, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 08.11.09 по 08.11.12 в сумі 524493 грн. 80 коп., інфляційних втрат в сумі 1058596 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України: від 30.09.2008 № 1/384-07, від 20.01.2011 № 10/25, від 16.03.2011 № 11/109, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183 .

Приписами чинного законодавства не встановлено виключень застосування вимог ст. 625 ЦК України щодо органів місцевого самоврядування.

Посилання відповідача на норми Бюджетного кодексу України не спростовують доводів позивача, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З огляду на вищевикладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов»язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.

Згідно вимог ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 519, 526, 598-601, 604-610, 625 ЦК України, ст. 193, 202-205 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-5, 35, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську про стягнення 1583089 грн. 80 коп., з яких: 1058596 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 524493 грн. 80 коп. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004; код 33644700) на користь Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" ( вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014; код 00131564) - 1058596(один мільйон п»ятдесят вісім тисяч п»ятсот дев»яносто шість) грн.00 коп. інфляційних втрат, 524493(п»ятсот двадцять чотири тисячі чотириста дев»яносто три) грн. 80 коп. 3% річних та 31661(тридцять одну тисячу шістсот шістдесят одну) грн. 80 коп. судового збору на розрахунковий рахунок 26009000141565 в АТ «Ерсте Банк», МФО 380009, код одержувача 00131564.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.03.13

Головуючий суддя І.П. Кавлак

Суддя Л.М. Неверовська

Суддя Т.В. Максимів

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________________ Кавлак І. П. 01.03.13