УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 123/562/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.

№ провадження: 22-ц/190/1670/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

"26" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Філатової Є.В.

Суддів:Харченко І.О. Білоусової В.В.

При секретарі:Гранковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Сімферопольської міської санепідемстанції Головного управління санепідслужби в Автономній Республіці Крим про стягнення вихідної допомоги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернулась з позовом до Головного управління Сімферопольської міської санепідемстанції Головного управління санепідслужби в Автономній Республіці Крим про стягнення вихідної допомоги.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 січня 2013 року позовну заяву повернено заявникові.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, як таку, що суперечить нормам процесуального закону. Апелянт вважає, що суд першої інстанції невірно встановив предмет спору, в наслідок чого дійшов помилкового висновку, що питання не підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Посилаючись на ст.96,118,121 ЦПК України суд першої інстанції зазначив, що питання має вирішуватися в порядку наказного провадження. Проте колегія не може з цим погодитися, оскільки суд першої інстанції не вірно встановив природу правовідносин та порядок вирішення спору в суді.

Суд вважав, що ОСОБА_6 ставить питання про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, втім з позовної заяви чітко вбачається, що йдеться про стягнення вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням за скороченням штатів (п.1 ст.40 КЗпП України). Суд не врахував, що правова природа вихідної допомоги не ідентична заробітній платі.

Ст.1 Закону «Про оплату праці» визначає заробітну плату як винагороду за виконану роботу. Ст.2 цього ж закону дає поняття структурі заробітної плати, яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. У будь-якому вигляді заробітна плата сплачується у зв'язку з виконанням роботи та обов'язково з фонду оплати труда.

П.2.1; 2.2 Інструкції по статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомітету статистики України від 13.01.2004р. №5 встановлена структура основного та додаткового фонду оплати праці. Водночас п.3 зазначеної Інструкції визначені інші виплати, які не віднесені до фонду заробітної плати, які сплачуються за рахунок коштів Державного фонду соціального страхування, в тому числі вихідна допомога при припиненні трудового договору (п.3.8 Інструкції).

З аналізу цих положень закону випливає, що вихідна допомога надається як соціальна гарантія після припинення трудового договору, тобто не є винагородою та складовою частиною заробітної плати. Тому вимоги про стягнення вихідної допомоги не підпадають під перелік у ст.96 ЦПК України та не можуть вирішуватися в порядку наказного провадження.

До того ж, п.1 ст.96 ЦПК України, на який посилався суд першої інстанції, визначає порядок стягнення не виплаченої, але нарахованої заробітної плати. Проте данні про нарахування ОСОБА_6 суми вихідної допомоги у справі відсутні. За поясненнями представника Головного управління санепідслужби в АР Крим вихідна допомога позивачці не нарахована у зв'язку з відсутністю коштів.

З огляду на таке колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що справа не підлягає розгляду в позовному порядку. Ухвала не відповідає процесуальному закону та перешкоджає позивачеві в судовому захисту своїх прав, тому підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на повторне вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ст.312 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: