ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25 лютого 2013 року Справа № 3/5014/3360/2012
За позовом Приватного акціонерного товариства «Янівське», смт. Княгинівка, м. Красний Луч Луганської області,
до Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ,
про стягнення 246 045 грн. 46 коп.
суддя Секірський А.В.
в присутності представників сторін:
від позивача:
- Марченкова Ю.О., довіреність №27-04/09-768 від 14.08.2012;
- Колесніков Ю.А., довіреність б/н від 27.08.2012 (до перерви);
від відповідача - Орехова Г.І., помічник директора з правових питань, довіреність №03/5-678 від 28.12.2012.
В судовому засіданні 12.02.2013 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.02.2013, 10 годин 00 хвилин.
в с т а н о в и в:
Суть спору: Приватним акціонерним товариством «Янівське» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Державного підприємства «Луганськвугілля» (далі - відповідач) заборгованості зі сплати послуг за договором на переробку давальницької вугільної сировини №13 від 13.04.2007 у сумі 237 966,32 грн., інфляційних нарахувань - 237,96 грн., 3% річних - 7841,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на переробку давальницької вугільної сировини № 13 від 13.04.2007 року. На виконання умов договору позивач виконав роботу з переробки давальницької вугільної сировини, що підтверджується актами прийому - здачі наданих послуг. Відповідач свої обов'язки зі сплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 237966,32 грн. За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні витрати у розмірі 7841,18 грн. та 3% річних у розмірі 237,96 грн.
В судовому засіданні позивачем було надано клопотання про відмову від частини позовних вимог, а саме: від стягнення інфляційних витрат у розмірі 7841,18 грн. та 3% річних у розмірі 237,96 грн.
Відзивом на позовну заяву №41 від 18.01.2013 та додатковими поясненнями до відзиву №114 від 11.02.2013 відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що заборгованість за даним договором виникла після підписання акту звіряння взаємних розрахунків, а саме з 12 травня 2008 року, таким чином позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду. У зв'язку з чим відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити у позові. Крім того, відповідач зазначив, що акт звірки від 24.10.2011 не є підставою для переривання строку позовної давності, оскільки підписаний не уповноваженими представниками сторін.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.
13 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 13 на переробку давальницької вугільної сировини (далі Договір) (а.с. 6-9).
Відповідно до п. 1.1 договору відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання по збагаченню рядового вугілля Відповідача. Також, у п. 1.3 договору зазначено, що позивач зобов'язаний збагачувати вугілля відповідача на умовах давальницької вугільної сировини з наступною передачею їх відповідачу.
Позивачем у повному обсязі виконано обов'язки за договором, що підтверджується актами прийму-здачі наданих послуг: від 30.04.2007, від 30.06.2007, від 31.07.2007, від 31.08.2007 підписаними між позивачем та відповідачем (а.с. 10-13).
Відповідно до п. 5.1 договору відповідач повинен сплачувати позивачу вартість послуг зі збагачення вугілля.
На підставі п. 5.2 договору остаточний розрахунок між сторонами, за надані послуги зі збагачення, проводиться на протязі 10 днів з моменту підписання акту звіряння.
Між сторонами було підписано акти звіряння взаємних розрахунків від 12.05.2008, від 02.09.2010, від 24.10.2011. Зазначеними актами встановлено заборгованість по сплаті послуг зі збагачення рядового вугілля за договором № 13 від 13.04.2007 у сумі 237 966,32 грн.
Також позивачем надано відповідь відповідача на претензію №27-04/09-774 від 30.10.2009 відповідно до якої відповідач визнає борг за договором № 13 від 13.04.2007 у сумі 237 966,32 грн.
10.02.2012 позивачем було направлено на адресу відповідача ще одну претензію з вимогою сплатити заборгованість за отримані послуги зі збагачення вугілля, але відповідач на претензію не відповів.
На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 7841,18 грн., та інфляційні витрати у сумі 237,96 грн.
Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору виконав роботу з переробки давальницької вугільної сировини, що підтверджується актами прийому - здачі наданих послуг. Відповідач свої обов'язки зі сплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 237966,32 грн., відповідна заборгованість підтверджується також актами звірки взаємних розрахунків наявних в матеріалах справи.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності з приписами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Відповідно до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до приписів ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків від 02.09.2010, який підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками сторін по справі.
З огляду на наведене, вбачається, що перебіг строку позовної давності за спірними правовідносинами переривався шляхом вчинення відповідачем дій, які свідчать про наявність з його боку боргу, зокрема, шляхом підписання вказаного акту звірки.
Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №13 від 13.04.2007, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт у сумі 237966,32 грн.
Після пред'явлення позову до господарського суду позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 7841,18 грн. та 3% річних у розмірі 237,96 грн.
Наслідки відмови від частини позовних вимог позивачу роз'яснені.
З урахуванням викладеного, в частині вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 7841,18 грн. та 3% річних у розмірі 237,96 грн. провадження у справі слід припинити на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач відмовився від даної частини позову і відмову прийнято господарським судом.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011, врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011.
За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у сумі 161 грн. 58 коп., сплачений при зверненні до господарського суду з даним позовом платіжним дорученням від 07.12.2012 № 1847 згідно до ухвали суду, пропорційно сумі на яку припинено провадження у справі. Підставою для повернення судового збору є ухвала про повернення судового збору засвідчена гербовою печаткою.
Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 80, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», 91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1в, ідентифікаційний код 32473323, на користь Приватного акціонерного товариства «Янівське», 94561, Луганська область, м. Красний Луч, м. Вахрушеве, вул. Димитрова, буд. 28, ідентифікаційний код 32895302, борг за договором на переробку давальницької вугільної сировини №13 від 13.04.2007 у сумі 237 966,32 грн. (двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень 32 копійки), витрати зі сплати судового збору в сумі 4759 грн. 33 коп. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 33 копійки), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 7841,18 грн. (сім тисяч вісімсот сорок одна гривня 18 копійка) та 3% річних у розмірі 237,96 грн. (двісті тридцять сім гривень 96 копійок) провадження у справі припинити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2013.
Суддя А.В. Секірський