ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.06 р. Справа № 21/257а
Суддя Матюхін В.І. за участі секретаря судового засідання Борисової Г.О.
Розглянув справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” м. Маріуполь
до відповідача: Маріупольської митниці
визнання недійсними рішення і картки відмови
Представники:
позивача: Шевчунас М.А. – нач. юр. від., Надельнюк Р.О. – за дов.
відповідача:
Суть справи:
Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ” подано позов до Маріупольської митниці про визнання недійсними (не чинними, протиправними):
- рішення від 08.08.06р. про заборону тимчасового ввезення на митну територію України на ремонт т/х “В. Белоконенко”;
- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703060000/6/00003 від 09.08.06р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що:
- зазначені митницею у забороні тимчасового ввезення на митну територію України норми законодавства не можуть бути підставами такого рішення, у зв’язку з чим заборона є безпідставною;
- заяву про відкриття митного режиму тимчасового ввезення т/х “В. Белоконенко” із зобов’язанням про зворотне вивезення після закінчення ремонту подано до Маріупольської митниці відповідно до ст.ст.204-208 Митного Кодексу України та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.02р. №1855;
- заборона тимчасового ввезення та картка відмови в прийнятті митної декларації про тимчасове ввезення т/х “В. Белоконенко” на ремонт суперечать чинному законодавству та порушують права судноремонтного заводу на надання іноземним судовласникам послуг з ремонту морських торгівельних суден;
- норми ст.7 Митного Кодексу України та ст.32 Кодексу торгівельного мореплавства України не надають митним органам повноважень щодо заборони тимчасового ввезення морського судна на ремонт;
- Маріупольською митницею відмовлено в прийнятті митної декларації без посилання на норму законодавства, яка б зобов’язувала декларанта подати з митною декларацією більше документів, ніж ним фактично було подано;
- всі додаткові умови суперечать ст.206 Митного Кодексу України, відповідачеві не надано повноважень розподіляти майно, що тимчасово ввозиться, за кольором, за власниками, за місцем реєстрації, за прапором і т.і.;
- на підставі ст.5 глави 3 Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.90р. (далі Конвенція) у митного органу виникають зобов’язання замість національних документів приймати визначені Конвенцією міжнародні документи;
- порядок надання дозволу на тимчасове ввезення визначається Постановою Кабінету Міністрів України №1855 від 12.12.02р., яка не надає митникам повноважень заборонити тимчасове ввезення, якщо декларантом виконані всі приписи Митного Кодексу;
- з урахуванням змін і доповнень, внесених до ст.206 Митного Кодексу України Законами України від 17.02.04р. №1495-ІV та від 15.06.04р. №1766-ІV дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України з умовним повним звільненням від оподаткування допускається щодо:
· морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, які ввозяться з метою ремонту;
· устаткування та матеріалів, призначених нерезидентами для будівництва та ремонту морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден;
- посилання Маріупольської митниці на будь-яке положення Конвенції про тимчасове ввезення, як підставу для заборони тимчасового ввезення, суперечать самій Конвенції;
- всі країни-учасники Конвенції мають обов’язок надавати згоду на тимчасове ввезення визначених Конвенцією товарів на підставі уніфікованого документу, Конвенція не забороняє встановлювати національним законодавством більш широкий перелік таких товарів чи застосовувати поряд з уніфікованим документом документи інших зразків;
- листом №11/2-10/5450-ЕП Державна митна служба повідомила, що Конвенція не регулює тимчасове ввезення морських суден для ремонту, а також ввезення устаткування та матеріалів, призначених нерезидентами для ремонту суден, та встановлює тільки мінімальні пільги, що надаються, але вони не створюють перешкод для застосування більших пільг, встановлених національним законодавством будь-якої Договірної держави;
- рішення Маріупольської митниці від 08.08.06р. про заборону тимчасового ввезення на митну територію України на ремонт т/х „В. Белоконенко” та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №703060000/6/00003 від 09.08.06р. суперечать ст. 206 Митного Кодексу України.
Маріупольська митниця на стадії попереднього судового засідання (у судовий розгляд справи представники митниці не з’явились) позов не визнала з посиланням на те, що:
- статтею 209 Митного Кодексу України встановлено, що звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення регулюється виключно податковими законами України;
- на сьогодні тимчасове ввезення товарів з умовним повним звільненням від оподаткування можливе тільки на умовах Конвенції про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналася згідно з Законом від 24.03.04р. №1661-ІV (набрала чинності для України з 22.09.04р.);
- для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються Додатком С у відповідності до ст.5 Глави 3 Конвенції необхідне виконання таких умов: транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території;
- “поняття “українське судно” або “судно України” означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України;
- національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні та одержанням права плавання під Державним прапором України;
- судовласником визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах, а власником судна є суб’єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовується правила про право власності;
- відповідно ст.2 Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення користуються правом на тимчасове ввезення транспортні засоби комерційного чи приватного використання;
- товари (у тому числі транспортні засоби), які повинні стати предметом обробки чи ремонту, не ввозяться на підставі документів на тимчасове ввезення;
- враховуючи положення Конвенції про тимчасове ввезення, а також те, що відповідно до ст.ст.7, 209 Митного Кодексу України та п.11.4 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно до яких тимчасове ввезення товарів з умовним повним звільненням від оподаткування можливе тільки на умовах Конвенції про тимчасове ввезення, Маріупольська митниця не має законних підстав для прийняття позитивного рішення щодо переміщення т/х “В. Белоконенко” через митний кордон України у режимі тимчасового ввезення;
- судно закордонного плавання т/х “В. Белоконенко” вже попередньо оформлено ТОВ “ТФД” (власник судна) у режимі тимчасового вивезення за межі митної території України відповідно до ст.206 Митного Кодексу України та листа Державної митної служби України від 28.01.04р. №11/4-10-908-ЕП “Щодо митного оформлення суден за договорами фрахтування”;
- т/х “В. Белоконенко” є українським судном, яке має свідоцтво право плавання під державним прапором України від 20.02.04р. №РА-06361, зареєстроване у Державному судновому реєстрі України в українському порту Маріуполь за №167, на ім’я особи – резидента України (власника судна згідно свідоцтва про право власності на судно від 20.02.04р. №СЕ-06361), оформлене у митному режимі “тимчасового вивезення за межі митної території України” й тому його оформлення у режимі тимчасового ввезення не відповідає діючому законодавству України і відповідно до мети переміщення дана операція підлягає розгляду як зворотне ввезення після тимчасового вивезення за межі митної території України;
- чинне митне законодавство України не передбачає застосування до одного об’єкту двох абсолютно протилежних митних режимів;
- відповідно до вимог ст.85 Митного кодексу України митне оформлення судна необхідно здійснити відповідно до процедури зворотного ввезення на митну територію України;
- Маріупольською митницею з метою запобігання можливості порушення чинного законодавства в частині допущення неправомірного звільнення операцій з ремонту українських суден закордонного плавання від оподаткування було правомірно прийняте рішення про заборону тимчасового ввезення та видано картку відмови у митному оформленні;
- документи Маріупольській митниці для прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезенням позивачем, в порушення чинного законодавства, були свідомо надані після проведення митного оформлення прибуття судна до пункту контролю на державному кордоні Україні;
- підставою для неприйняття вантажної митної декларації до оформлення є саме п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. №574.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ”, яке є суб’єктом підприємницької діяльності на території спеціальної економічної зони “Азов” (південна територія) м. Маріуполь, Україна, був укладений з компанією “Ardemar Marine Limited” (Кіпр – бербоут–чартерний фрахтівник теплоходу “Василь Белоконенко”) контракт №89 від 01.08.06р. на ремонт т/х “В. Белоконенко”. В день укладення цієї угоди судно прибуло в порт Маріуполь для виконання ремонту.
Теплохід “В. Белоконенко”, прапор України, зареєстрований у Державному судновому реєстрі України в українському порту Маріуполь №167 (відповідно до глави 2 Кодексу торгівельного мореплавства України), на ім’я особи – резидента України, власник судна ТОВ “ТФД”, Україна.
2.08.06р. ТОВ “СРЗ” подало до Маріупольської митниці заяву № ОД-3146 про відкриття митного режиму тимчасового ввезення зазначеного судна із зобов’язанням про зворотне вивезення після закінчення ремонту. До заяви позивачем були додані копії таких документів:
1) копія договору №89 від 01.0806р.,
2) копія бербоут-чартеру №56 від 23.02.04р.,
3) копія додатку №2 від 22.12.04р.,
4) копія свідоцтва про право плавання під прапором України РА №06361 від 20.02.04р.,
5) копія свідоцтво про право власності на судно СЕ №06361 від 20.02.04р.,
6) копія обмірного свідоцтва № 04.60003.182 від 18.02.04р.,
7) копія сінопсісу №1 від 10.06.04р.,
8) довідка №456-06 від 03.07.06р. про балансову вартість та вагу,
9) копія облікова картка №70300/5/03/000027 від 02.03.06р. та
10) копія довідки про декларування валютних цінностей №5 від 20.07.06р.
8.08.06р. Маріупольською митницею прийняте рішення про заборону тимчасового ввезення на митну територію України т/х “В. Белоконенко”. Причини відмови, як зазначено у рішенні, „невідповідність вимогам ст.5 гл. 3 Конвенції про тимчасове ввезення, враховуючи положення ст.7 МКУ та ст.32 КТМУ”.
Також рішенням на одного із співробітників митниці було покладено обов’язок письмово надати позивачеві „вичерпну відповідь по даному питанню”.
9.08.06р. Маріупольська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №703060000/6/00003 з посиланням на не надання декларантом повного комплекту документів, що необхідні для здійснення митного оформлення, а саме: заяви з позитивним рішенням митного органу про допущення до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення на митну територію України. Підстава відмови, як зазначено у картці, ст.86 Митного кодексу України, п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. №574.
Зважаючи на те, що:
Відповідно ст.204 Митного Кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.
Згідно ст.1 гл.1 Конвенції про тимчасове ввезення "тимчасове ввезення" означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, а винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.
Згідно ст.207 Митного Кодексу України рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1855 від 12.12.02р. „Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)” із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 92 від 18.01.2003р., передбачено, що „у разі прийняття рішення про відмову у допущенні товарів до переміщення керівник митного органу або уповноважена ним посадова особа накладає на обох примірниках заяви резолюцію такого змісту: "Тимчасове ввезення заборонено" або "Тимчасове вивезення заборонено" із зазначенням причин відмови. Резолюція скріплюється печаткою митного органу або особистою номерною печаткою уповноваженої посадової особи”.
Законодавство, на яке послалась митниця при прийнятті рішення від 08.08.06р. про заборону тимчасового ввезення на митну територію України на ремонт т/х “В. Белоконенко” (причини відмови), не містить жодних підстав на підтвердження правомірності його прийняття і не надає митним органам повноважень щодо заборони тимчасового ввезення морського судна на ремонт, зокрема:
- ст.5 глави 3 Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.90р. містить положення, згідно якого замість національних митних документів Договірною Стороною (маються на увазі держави, які приєдналися до цієї конвенції) можуть прийматись документи на тимчасове ввезення, що видані та використовуються відповідно до положень, визначених у Додатку для товарів (у тому числі транспортних засобів), які ввозяться тимчасово відповідно до інших Додатків до цієї Конвенції, прийнятих такою Договірною Стороною;
- ст.7 Митного Кодексу України роз’яснює з чого складається законодавство України з питань митної справи;
- ст.32 Кодексу торгівельного мореплавства України визначає поняття "українське судно" ("судно України") і умови, за яких судна мають право плавати під Державним прапором України.
Митниця письмово не надала позивачеві відповідь щодо причин відмови. Посилання митниці на стадії попереднього судового засідання на свій лист від 9.08.06р. № 11-16/32/4372 як на роз’яснення своєї позиції щодо причин відмови при прийняття рішення (як зазначено у рішенні - „вичерпну відповідь по даному питанню”), суд вважає безпідставним, оскільки цей лист надано на звернення позивача від 27.07.06р. № ОД-3094, тобто на звернення, адресоване митниці, ще за 5 днів до подачі Маріупольській митниці заяви № ОД-3146 про відкриття митного режиму тимчасового ввезення зазначеного судна.
Посилання митниці на ст.5 Глави 3 Додатку С Конвенції як на норму, на підставі якої у дійсності було прийняте рішення від 08.08.06р. про заборону тимчасового ввезення на митну територію України на ремонт т/х “В. Белоконенко”, не є належно обґрунтованим, оскільки у оскаржуваному рішенні про цю норму митницею взагалі нічого не сказано і до того ж у заяві про відкриття митного режиму тимчасового ввезення позивач не просив митницю надати йому пільги, передбачені Додатком С Конвенції. У ст.5 Глави 3 Додатку С Конвенції визначені умови, за яких можна скористатись пільгами, що надаються цим додатком і не говориться про повноваження митних органів щодо заборони тимчасового ввезення морського судна на ремонт.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.97р. вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №80 від 01.10.06р. про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України обов'язковими для подання є: 1.Митна декларація, 2.Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо, 3. Зовнішньоекономічний договір, 4.Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.
Відповідно до п.1 ч.4 Постанови Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.97р. митний орган не приймає ВМД для оформлення якщо вона подається без повного комплекту документів необхідних для здійснення митного оформлення товарів. Позивачем був поданий повний комплект документів для митного оформлення.
Згідно ст.206 Митного Кодексу України дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення ... допускається щодо: морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, які ввозяться з метою ремонту; устаткування та матеріалів, призначених нерезидентами для будівництва та ремонту морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден.
Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту (п.6 ст.86 Митного Кодексу України).
Господарський суд вважає позов в частині визнання недійсним рішення від 08.08.06р. про заборону тимчасового ввезення на митну територію України на ремонт т/х “В. Белоконенко” обґрунтованим і, як наслідок, обґрунтованим і в частині щодо визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Беручи до уваги вищенаведене, на підставі ст.ст. 7, 86, 204, 206, 207, 209 Митного кодексу України, ст.32 Кодексу торговельного мореплавства України, Постанови Кабінету Міністрів України №1855 від 12.12.02р. „Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)” і керуючись ст.ст. 94, 153, п.1 ст.158, ст. ст.160 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” до Маріупольської митниці задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним рішення від 08.08.06р. про заборону тимчасового ввезення на митну територію України на ремонт т/х “В. Белоконенко”.
Визнати безпідставною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703060000/6/00003 від 09.08.06р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” (87510, м. Маріуполь, пр-т Адмірала Луніна, 2, п/р 26006033401 у філії ЗАТ “Донгорбанк” м. Маріуполь, МФО 335786, п/р 26002900177394 у філії ЗАТ “ПУМБ” м. Маріуполь, МФО 335742, код ЄДРПОУ 32183383) 3грн. 40коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Матюхін В.І.
Надруковано примірників:
1 – до справи;
1 – позивачу;
1 – відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18